Сент. 14

У боях під Суджею загинув сисадмін MobiDev Павло Чаркін. Колеги діляться спогадами про героя

Під час виконання бойового завдання 4 вересня 2024 року в районі населеного пункту Суджа Курської області загинув Павло Чаркін. Він працював у компанії MobiDev на позиції системного адміністратора.

«Цей красивий усміхнений хлопець на світлині — наш колега, системний адміністратор Павло Чаркін, який у березні 2022 року доєднався до війська.

А у вересні 2024-го ми отримали звістку про загибель старшого лейтенанта Чаркіна, командира 1-го мінометного взводу — старшого офіцера на батареї 1-ї мінометної батареї, 3-го штурмового батальйону військової частини 0501», — розповіли DOU в MobiDev.

Павло — випускник Харківського політехнічного інституту. У 2015 році здобув ступінь магістра за спеціальністю «Інформаційні технології проєктування» та отримав кваліфікацію аналітика комп’ютерних систем. У виші він пройшов військову підготовку за спеціальністю «Управління діями підрозділів ракетних військ і артилерії» та здобув звання молодшого лейтенанта командного складу, офіцера запасу. Восени 2020 року він приєднався до команди системних адміністраторів MobiDev.

У компанії додають, що Павло Чаркін воював з перших місяців повномасштабного вторгнення та отримав за цей час кілька нагород:

нагрудний знак 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка;
відзнака «За участь у боях на Сватівському напрямку» від командування 92-ї окремої штурмової бригади ім. Сірка;
відзнака «За оборону Харкова» 92-ї окремої штурмової бригади ім. Сірка;
медаль Президента України «За військову службу».

Колеги з MobiDev діляться спогадами про загиблого героя. Також пропонують допомогти його рідним фінансово, номер картки: 5168757427368693 (Аліна Вініченко).

Артем Ярошенко, Senior Project Manager:

«Паша з перших хвилин знайомства був відкритим, чесним та справжнім. Ми одразу знайшли спільну мову на роботі. Дуже дивувався, як він легко сприймає той „головняк“, що валився на нього по задачах. Та це все не важливо, бо війна відкрила для мене зовсім інший бік Паші. Чесно, не очікував, що він візьме виконувати свій обов’язок з перших днів війни. Очевидно у нього є стрижень, якого мені забракло. Тож Паша став прикладом для мене, прикладом сильної особистості ще в 2022-му.

Мені сумно, що ми не зустрілися з ним цього року. Мені сумно, що, якщо ми доживемо до перемоги, я не зможу зустріти його та потиснути руку, висловити свою повагу його діям, рішенням та звитягам. Я хочу, щоб ми пам’ятали Пашу та розповідали про нього близьким, він є прикладом та орієнтиром».

Ірина Проценко, HR Manager:

«Пам’ятаю, як з Пашею бачилися вранці, перед початком робочого дня в офісі на станції метро Академіка Павлова. Пашка приїжджав на своєму мотоциклі, у спеціальних обладунках, і ми могли довго стояти і базікати на різні теми.

Наше спілкування було сповнене таким неймовірним теплом. Пам’ятаю Пашку дуже відкритою, усміхненою, веселою, оптимістичною людиною. У нього унікальна здатність бачити позитив у різних ситуаціях. З Пашею завжди було приємно перетинатися по роботі, він знаходив варіанти рішення, допомагав навіть більше, ніж потрібно. А ще завжди сміявся так радісно, і таке тепло випромінював. Дуже сумно і боляче, що це тепер тільки спогади».

Володимир Стаценко, System Administration Team Leader:

«Я познайомився з Пашею у 2017 році. Ми тоді разом працювали у ПП „Медіа-Зміїв“. Одразу запамʼятав його веселий норов та відкритість. Завжди було в радість, коли з ним перетиналися по роботі (це було не кожен тиждень).

Коли я вже був тимлідом сисадмінів і потрібно було знайти людину в команду, ми з колегою прийшли до того, що треба брати Пашу до себе. І забрали. Він дуже відрізнявся від інших. І в компанії, у нашій команді, він отримав культурний шок у гарному сенсі — потрапив у велику сімʼю. Паша дуже швидко адаптувався і став помітною фігурою в офісі. Всі його знали, з багатьма спілкувався. Відкрито, широ, наче знали один одного багато років.

Коли почалася повномасштабка, Паша не евакуювався з Харківської області. Він в себе в селищі робив бандерівські смузі та очікував, коли його призвуть. Паша був офіцером запасу і знав, що це станеться.

Під час повномасштабки часто спілкувалися. Зробили багато зборів. Що мене дуже вражало — так це те, що війна ніби не змінила його. Такий же веселий та щирий. Паша — то душа, усмішка та гарний настрій.

Паша чекав перемоги та повернення у компанію. Тут я його процитую: „Як же хочеться знову звичайних робочих проблем. То ноут у когось накриється, то хоча б миша — піду заміню“. Він навіть на передовій часто питав про компанію і переживав, як ми. Він планував одружитись. Не встиг».

Данило Заболотний, Infrastructure System Administrator:

«Як і наш тимлід Вова Стаценко, з Пашою я познайомився в ПП „Медіа-Зміїв“, але трошки раніше, ще в 2015 році. Запамʼяталося, що в нього в той час щоразу були або нові зачіски, або нові дивакуваті шапки. Це було настільки незвично, що він перш за все цим і запам’ятався. Було і довге волосся, і навіть синє, бо він так комусь допоміг як модель для фарбування.

Коли ми працювали разом на одному об’єкті, це було завжди щось незвичайне. Наприклад, одного разу ми взяли з ним драбину і з’їжджали удвох на ній зі сніжної гірки, як на санчатах. Це було круто — мати людину, яка розділяє такі навіжені ідеї.

Трохи згодом, як я перейшов працювати в MobiDev, він замінив мене на посаді оператора техпідтримки. Однак те, що ми працювали вже в різних місцях, не перешкоджало нашому спілкуванню. Наприклад, проїжджаючи повз його село на велосипеді, традицією було заїхати до нього і перекинутись парою фраз. До речі, так ми його познайомили з нашим колишнім адміном Дімою.

Коли Пашка пішов до війська, він не переставав дивувати своєю оптимістичністю і простотою. Бувало підключається з якогось темного приміщення до нас на мітинг:

Та от поки не зайнятий, якраз є час з вами поговорити.
Ееее, ти у відпустці?
Та ні, ми насипали по кацапах. Тепер сидимо в бліндажі, перечікуємо отвєтку. Там на горі старлінк стоїть, тож я якраз можу з вами поговорити.

Пашка казав: „Як повернусь з війська — першим ділом висплюсь. Другим — підемо з усією командою адмінів та девопсів в один з пабів, в який ходили раніше“».

Команда DOU висловлює щирі співчуття родині та близьким. Вічна пам’ять!