Фев. 22

Історія айтівця, який переказав понад 9 мільйонів гривень на ЗСУ (і планує не зупинятися)

Дмитро Чеверда — iOS Developer у компанії SQUAD, який активно допомагає ЗСУ. За 2023 рік розробник задонатив понад 9,3 мільйона гривень власних коштів, більшу частину — на проєкти «Повернись живим». Він розповів DOU, що мотивує його жертвувати великі суми, чи виникали питання у податкової та що приносить йому більше коштів, ніж робота.

«Ми відправили сім тонн дизелю з Тернополя на Київ». Про початок волонтерства

Я став активно волонтерити й донатити з 2022 року. Звісно, я знав до цього про АТО, але тоді питання допомоги з тилу не порушували так активно в інфопросторі, і я не був залучений.

24 лютого все змінилося. Друзі зібралися на базі одного тернопільського підвального ресторану і створили такий собі штаб-криївку [усміхається]. Я приєднався до них наступного дня. Разом ми допомагали знайомим, друзям чим могли: купували термобілизну, ліки, біноклі, дрони... З найцікавішого, що вдалося знайти й передати, було сім тонн дизелю — ми відправили фуру з Тернополя на Київ.

Згодом вирішили діяти більш системно і сконцентруватися на одному напрямі. Взялися комплектувати бойові аптечки, оскільки їх бракувало й не завжди було якісне наповнення.

Ми знайшли у Тернополі цехи, які шили підсумки для аптечок, і замовляли у різних постачальників те, що треба в них умістити. Згодом в іншому приміщенні облаштували щось на кшталт конвеєрної лінії, за яку кожен ставав і виконував свій етап комплектування. За годину-дві могли зібрати до ста аптечок і передати тому, від кого мали запит.

Я, крім комплектування, відповідав за комунікацію з постачальниками й облік того, що є, що от-от завершиться. Ми завжди намагалися уникнути неприємних ситуацій, коли запит на допомогу надійшов, а на 100% заповнити аптечку не вдається, бо бракує пластиру чи армованого скотчу. Хоча, наприклад, оклюзійні наліпки додавали не завжди. На початку повномасштабного вторгнення ми консультувалися з бойовими медиками й ті зауважили, що далеко не всі військові вміють ними правильно користуватися (зараз, припускаю, ситуація змінилася, але тоді було так). Відтак ми вирішили вкладати ці наліпки в аптечки саме для бойових медиків, щоб їх точно застосували як треба.

Вартість однієї аптечки коливалася залежно від постачальника і знижки. Але у середньому собівартість однієї становила півтори-дві тисячі гривень. Ми вкладали власні кошти, а також залучали інших людей. Та переважно це були друзі й друзі друзів, бо вони нам довіряли.

Так ми волонтерили майже рік і до лютого 2023-го віддали на потреби армії близько восьми тисяч аптечок. З часом все вдалося довести майже до автоматизму — збирали аптечки буквально за кілька годин під конкретний запит. Тому я повернувся до основної роботи майже на фултайм.

Втім згодом ми побачили, що запитів на аптечки стало менше, натомість фінансові збори закривалися важче. Тож разом з друзями перемкнулися на точкові запити від знайомих у ЗСУ і загалом стали приділяти більше уваги донатам.

«У лютому 2023-го я передав на „Повернись живим“ мільйон гривень». Про мотивацію донатити великі суми та імпульсивні пожертви

Я кілька разів відкривав «банки» для знайомих військовослужбовців. Найбільшу суму зібрав на свій 29-й день народження торік. Люди накидали 130 тисяч гривень. Я цю суму подвоїв і надіслав на збір «Повернись живим» для ППО «Запакуй небо».

Та переважно я не збираю гроші на «банку», просто переказую власні. Перший великий донат зробив 3 березня 2022 року — для «Повернись живим». Це було 100 тисяч гривень. А далі все закрутилося і, наприклад, 3 лютого 2023-го я передав на «Повернись живим» мільйон гривень.

Спочатку брав гроші із власних заощаджень. Тепер же віддаю кошти із зарплати й доходів від пет-проєкту. І далі докидаю із заощаджень.

Чимало моїх донатів були імпульсивними. Просто гортаю стрічку, читаю сумну історію — і все, вже надсилаю кошти. Однієї миті я усвідомив, що сенсу у відкладених грошах може й не бути невдовзі. А так вони можуть врятувати життя чи допомогти мінуснути трохи росіян. Ця думка зігрівала. А загалом ти звикаєш до донатів так само, як до витрачання грошей. З часом стає набагато легше з ними розставатися [усміхається].

Переважно я доначу перевіреним людям і організаціям. Більша частина йде на «Повернись живим», бо вони круто виконують свою роботу, мають класні проєкти, завжди звітують — я їм довіряю. Але також закидаю гроші на збори від Благодійного фонду Сергія Притули, на збори Сергія Стерненка, менш імениті громадські організації. Або просто відгукуюся на запити конкретних людей, які давно волонтерять і жодного разу не заплямували репутацію. Іноді закидаю кошти незнайомцям, якщо допис у соцмережах по-особливому зачепив або якщо такий збір репостить людина, якій я довіряю (стендап-коміки, нормальні блогери тощо). Але в цьому разі йдеться про невеликі суми — до тисячі гривень.

«Сума донатів залежить від місяця і того, скільки я заробив»

Траплялося таке, що закидав 500 тисяч гривень і думав, що пожертвую вже наступного місяця, але в останні дні бачив терміновий збір і переказував ще. Тому конкретної мінімальної чи максимальної суми на місяць немає.

Тішить, що наразі у мене не виникало проблем з податковою. Всі мої доходи офіційні, я плачу з них 19,5% податків (податок на прибуток за ставкою 18% та сплата військового збору в розмірі 1,5% від отриманого доходу — ред.). Також я вчасно звітую, тож сподіваюся, все буде добре й надалі.

Я довго вагався, чи варто розповідати на широкий загал, що я активно доначу, вказувати суми. Це, напевно, комплекс дітей 90-х: у голові закріплюється думка, що хвалитися не можна, що б ти не робив. Але друзі підштовхували, казали, що про таке варто розповідати, адже так з’являються і фіксуються правильні тренди. Тому я переборов себе і розповів на загал у Twitter про донати. Думав, люди писатимуть, мовляв, чого я вихваляюся. Та насправді реакція виявилася досить адекватною, що не могло не тішити.

«Гра приносить мені більше доходу, ніж основна робота». Про заробітки та розвиток кар’єри

Я сам з Тернопільської області й працювати починав з фрилансу ще під час навчання. А першу роботу в офісі я отримав у 2015-му. Це був невеликий стартап Ecodery. Ми розробляли месенджер на кшталт Telegram: з картинками, гіфками, наліпками. З моєї університетської групи в ньому працювало шестеро людей. Команда була розмаїта: вісім iOS-розробників, Android-розробники, веброзробники... Така собі пісочниця [сміється]. Але саме в таких умовах вдається постійно вчити щось нове.

Згодом я змінив кілька компаній, встиг навіть трохи пожити у Києві, та врешті влаштувався у SQUAD й у 2021-му й повернувся до рідного Тернополя, працюю віддалено. Не можу вдаватися в деталі через NDA, але скажу так: мене тішить розуміння того, що нашим продуктом користуються, що він має прямий вплив на людей і допомагає їм. За чотири роки я не встиг знудитися.

Мені наразі дуже комфортно залишатися в ролі звичайного iOS Developer. Я не горю бажанням брати на себе менеджерські обов’язки. Напевно, це травма ще з першої роботи [сміється]. Оскільки це був стартап, де людей не завжди вистачало, час від часу мені доводилося виконувати роль Team Lead: роздавати завдання, перевіряти, чи все виконали як треба. Це мені не дуже сподобалося — просто не зовсім моє. Тому не бачу сенсу себе ламати й братися за такі обов’язки. А навіть коли мимовільно виникає таке бажання, я закриваю його роботою над власними пет-проєктами.

У червні 2018-го ми зібралися з друзями пограти в шаради. Нам було весело і, оскільки я тоді шукав ідею для пет-проєкту, подруга порадила зробити таку ж гру, але для телефону. Спочатку займався цим застосунком не дуже активно й півтора-два роки гра лежала в App Store без особливої уваги користувачів. Але ближче до 2021-го у мене з’явилося більше вільного часу і я ґрунтовніше засів за розробку: зробив редизайн, виправив помилки, наповнив більшою кількістю контенту. І гра стала розвиватися — пішло більше завантажень.

У застосунку людина має обрати одну з доступних тематичних колод. Потім — піднести телефон до чола так, щоб на екрані друзі бачили слово чи фразу. Якщо гравець вгадує слово, яке в нього на екрані, треба нахилити телефон донизу — гра розпізнає це як коректну відповідь. А якщо вгадати не вдається, треба нахилити телефон догори й бал не врахують.

Сьогодні у застосунку є понад пів сотні колод: бренди, фільми, супергерої, лиходії — багато чого. Гра безплатна для завантаження, всередині без реклами, але є внутрішні покупки й підписка. Застосунок має попит. Останнім часом посідає 6-20 місця в розділі карткових ігор App Store.

Мені цікаво працювати над цим проєктом. І більше не з боку розробника, а як дизайнеру, менеджеру, власнику продукту. Я час від часу переглядаю аналітику, відгуки, запити від користувачів і реагую на їхні прохання та коментарі. Наприклад, якось користувач з Австралії, якщо не помиляюся, залишив відгук на одну зірочку: написав, що щось у нього не працює. Я перевірив. Виявилося, що це справді баг. Тому я того ж дня виправив помилку, наступного дня оновив застосунок і відписав йому. У підсумку чоловік оновив відгук і виправив оцінку на чотири зірочки. А ще подякував за швидкий фікс.

Наразі ця гра приносить мені більше доходу, ніж основна робота, хоча я і не приділяю їй так багато часу, як SQUAD. Коли є сили й настрій, можу посидіти кілька годин на день, аби щось додати чи оновити.

А торік ми з друзями вирішили робити ще одну гру для App Store, вже разом. У ній треба до картинки з мемом підібрати смішний підпис. Той гравець, хто за результатами голосування підбирає найкумедніший, отримує бал і наближається до перемоги. Ця гра схожа на «Мемологію». Просто коли ми почали її робити, не знали, що «Мемологія» існує [сміється].

Над цим застосунком ми працюємо втрьох. Подруга відповідає за генерацію ідей; роздумує, як просувати гру; кому її запропонувати переглянути, щоб покращити; наповнює контентом. Я відповідаю за контент разом з нею та окремо за дизайн. А ще один друг — безпосередньо за втілення рішень (цим він займається навіть зараз, під час служби в ЗСУ). Проєкт нині на етапі бета-тестування. Тільки недавно ми дали доступ ширшому колу людей, щоб знайти баги і пофіксити їх. Офіційний реліз відбудеться тоді, коли виправимо всі помилки. Сподіваємося, цього місяця все працюватиме стабільно [сміється].

Мені подобається, що над цією грою я працюю не сам. Якщо займатися соло-розробкою, мине багато часу, поки з’явиться відчутний результат (наприклад, щоб попередня гра стала приносити гроші, знадобилося три роки). А втрьох куди легше і швидше: більше ідей, легше досягти консенсусу у питанні, що, де і як треба змінити.

Насправді я вже давно міг би звільнитися з основної роботи й займатися лише цими проєктами, бо «Шаради» приносять мені достатньо грошей на прожиття. Колись я саме так і планував зробити. Втім почалася повномасштабна війна, і я подумав, що, поки вона триває, є сенс по максимуму працювати й заробляти, аби допомогти наблизити перемогу чим можу.

«Не применшуйте цінність маленьких донатів». Про плани на майбутнє та важливість кожного донату

Останнім часом мій work-life balance трохи розбалансований [усміхається]. Я працюю на основній роботі за стандартним графіком, з 10-ї до 19-ї, а потім ще приділяю час двом пет-проєктам. Не скажу, що навантаження велике, та все ж бракує часу на відпочинок, на те, щоб перемкнутися, відволіктися.

Наприкінці 2023-го я навіть брав тривалу відпустку за власний кошт у компанії, щоб більше зосередитися на своїх застосунках і побути деякий час подалі від звичайної роботи. Просто відчув, що завдання стало складніше закривати. Спочатку взяв три місяці, втім врешті додав і четвертий. У цей час мінімально займався самоосвітою, читав книжки, катався на велосипеді. А ще втретє пройшов вишкіл з домедичної допомоги. Я всім раджу це зробити, навіть якщо колись ви вже проходили. Знання з часом забуваються, але ж вони можуть допомогти врятувати чиєсь життя. Я, наприклад, вже взяв за звичку носити в наплічнику турнікет. У Тернополі, звісно, все відносно спокійно, та все ж ніколи не знаєш, що трапиться наступної миті.

Цього року хочу задонатити більше, ніж минулого (у 2023-му Дмитро переказав понад 9,3 млн грн власних коштів — ред.).

Я не доначу бездумно — частину коштів заощаджую. Та все ж для себе зрозумів: якщо стоїть питання, чи купити щось дороге, чи задонатити — я краще передам гроші на ЗСУ. Тим паче я працюю вдома, наразі не у війську, тож точно маю допомагати так, як здатен.

Але є те, на чому я окремо хочу наголосити. Не варто думати, що, мовляв, він донатить такі великі суми, то чого варті мої менші пожертви. 20, 50 гривень — не важливо. Скільки б не було, донат у будь-якому разі допомагає зібрати потрібну суму. Великі збори, які оголошують фонди штибу «Повернись живим», UNITED24 отримують великі пожертви. Та більшу частину суми часто закривають саме невеликими переказами. Не применшуйте цінність маленьких донатів, бо кожен з них наближає збір до закриття.