Саморозвиток vs стрес. Що роблять айтівці на бенчі і як переживають цей період

Через початок повномасштабного вторгнення в Україну IT-індустрія переживає не найкращі часи. У 2023-му айтівці зауважували про скорочення компенсацій, підвищення без зміни зарплати, скасування страхування. Скорочення на проєктах і перебування фахівців у резерві нині не рідкість. Серед наших читачів приблизно 3% перебувають на бенчі чи в неоплачуваній відпустці (за результатами опитування в телеграм-каналі, де проголосувало понад 4700 учасників).

DOU поспілкувався з айтівцями, які опинилися у резерві під час повномасштабного вторгнення. Ми розпитали спеціалістів про те, які умови бенчу вони мали або ж мають сьогодні і як використовують цей час.

«Бенч — це не так весело, як здається, хоча в мене він і був оплачуваний».

Павло Шепетуха, Senior UX/UI Designer в EPAM (на момент бенчу)

За час роботи в IT, а це близько десяти років, я потрапляв на бенч двічі — обидва рази під час повномасштабного вторгнення.

Вперше — на початку літа 2022-го (і до осені). Якби я був малим і недосвідченим, то, мабуть, горював би. А так — це життя, ніколи не знаєш, що може статися завтра. Головне — для себе розуміти, що таке бенч і що він може дати або забрати в тебе.

Бенч — це не так весело, як здається, хоча в мене він і був оплачуваний. У той період я допомагав на етапі пресейлів: дивився запити клієнтів та прогнозував розвиток їхнього продукту, враховував клієнтські бюджети й те, скільки дизайнерів їм потрібно.

Ще розробляв ролик для однієї з команд EPAM (я навчався на художника й маю певний хист до роботи з олівцем і папером). Щоправда, ціль мені не зовсім була зрозуміла. Але я все одно займався цим, поки не стало відомо, що мене беруть на проєкт. Тому ролик пішов в архів.

Також я допомагав з презентаціями [сміється]. Це не зовсім фахова робота, та коли немає прямих завдань для дизайнера, а тобі платять, треба викладатися на повну. Було цікаво бути на боці людей, які дають тобі ТЗ: скоротити 50-сторінкову презентацію до 25–30 сторінок і при цьому зберегти обсяг інформації. Намагався робити все дуже чітко і логічно, щоб не навантажувати людину, яка переглядатиме це.

Далі почалася навчальна програма EPAM Design Lab. На ній я все літо працював ментором, і це трошки допомогло, бо багато часу приділяв комунікації зі студентами та перегляду робіт. Ще були зустрічі, сінки щодо організації проєкту та огляд питань, які бентежать менторів та студентів.

Але, повертаючись до теми бенчу, скажу: приблизно під закінчення Design Lab, тобто восени, мені знайшли новий проєкт. На ньому я пропрацював рік. Потім відбулися скорочення, і я знову опинився на лаві запасних. А вже за три дні, восени 2023-го, мене звільнили — на цьому завершилася моя історія з EPAM.

Зараз я вже розумію, що не завжди бенч — це проблема з твого боку, особливо коли працюєте на максимум і хочете розвивати себе та компанію/проєкт/команду. Багато людей залучені в процесах великих компаній, і ви не можете брати відповідальність за чиїсь дії. Також клієнт може піти. Я став трошки філософом, тому скажу так: це все життя. Якщо щось завершується, то починається щось нове і треба діяти. Особливо в наших реаліях.

Через війну й завдяки вільному часу, зокрема у резерві, я вирішив створити пет-проєкт — «Лапки на Захист». Я давно працював з фото, пристрасть до цього не зникла, як і любов до техніки, а гроші за роботу я брати не хотів. Тому вирішив знімати домашніх улюбленців за донат. Концепція проста: я знімаю так, як люблю, так, як відчуваю, у власне задоволення, а люди отримують світлини своїх улюбленців і донатять в банку. Потім я цю банку розбиваю та надсилаю гроші фондам і публікую звіт. Для мене було важливо показати, що можна не просто донатити, а й робити щось приємне для людей і для себе. Пет-проєкту, до речі, спочатку дуже допомогла Даша Астаф’єва. Я писав різним зірками, і вона була єдиною, хто погодився познімати своїх улюбленців. Завдяки цьому був певний "приплив«охочих.

Зараз потихеньку починаю шукати роботу. Спочатку вирішив відпочити та видихнути, зайнятися чимось суто для себе. Чимало часу приділяв фотопроєкту та хобі (машина, велосипед; 3D-графіка, футбол, баскетбол). До речі, 3D-графіка дуже допомагає мені з машиною, бо деякі речі проєктую сам (наприклад, у Fusion 360, Cinema 4D), а потім додаю це в машину. Вирішив ще підтянути англійську, бо, як виявилось, не завжди B2 підходить для роботи. Особливо з українськими командами, що мене дуже дивує. Тому, сподіваюсь, рекрутери та команди, які шукають «вправний інструмент», знайдуть мене серед багатьох інших.

«Варто менше нервувати та рефлексувати»

Карен Демерчян, Automation QA Lead у Ciklum (на момент бенчу)

В IT я працюю з 2013-го, тобто вже 11 років. І в лютому 2023-го я вперше опинився в резерві — тоді ще працював у Ciklum на позиції Automation QA Lead. Бенч був оплачуваний, для мене намагалися знайти новий проєкт, але, на жаль, це було складно. Хоча я й досі вдячний команді, яка робила все зі свого боку, щоб втримати спеціалістів.

Звичайно, було важко почуватися «поза бортом» проєкту. Не було, де застосувати досвід і навички. Але іншого боку — я був морально готовий, бо всі ми бачили, що коїться на IT-ринку (в Україні та поза її межами) з осені 2022 року. А попереджений означає озброєний та підготовлений.

Мені здається, є мало людей, які хочуть опинитися «поза проєктом». Людям бракує передбачуваності щодо їхнього майбутнього. Це нині IT-галузь більш-менш вийшла на плато, а кінець 2022-го і майже весь 2023-й був грою в рулетку: чий проєкт скасують наступним і кого з друзів/колег скоротять. Я зрозумів, що усім нам краще бути готовими до такого сценарію і, мабуть, варто менше нервувати та рефлексувати. Якщо можете щось змінити — змінюйте. Якщо ж від вас нічого не залежить (маю на увазі, проєкт і те, чи залишиться клієнт, чи піде), краще зайнятися собою. Як в інтелектуальному, так і фізичному плані. І ще усвідомив: якщо ви на бенчі, не варто боятися виходити на ринок і шукати нову роботу.

Тож, опинившись у такій ситуації в лютому, я ходив у спортзал, читав художню літературу, грав в ігри, допомагав зі зборами колегам і донатив. Брав участь у внутрішніх активностях компанії, зокрема в івентах, готував матеріали та презентації для колег з тестування тощо.

А у серпні я почав підшукувати нову роботу, коли побачив тенденцію і зрозумів, що довше чекати не можна — треба рухатися далі. Офіційно у резерві я пробув до вересня 2023-го, а потім перейшов у GlobalLogic, де працюю і нині на позиції Lead Test Engineer.

«Період на бенчі — чудова можливість займатися тим, на що завжди бракувало часу»

Микита Курочка, Front-end розробник у DataArt

Я працюю в IT понад шість років: розпочинав з позиції QA, а згодом перекваліфікувався на Front-end розробника.

До повномасштабної війни я ніколи не був на бенчі. Вперше на «лаві запасних» опинився, коли проєкт, на якому я працював, закрився. Тоді я відчув певний страх, оскільки не знав, що робити далі, які є шанси знайти новий проєкт, побоювався, що мене звільнять. Бенч у компанії оплачуваний, проте ми повинні проходити курси для підвищення кваліфікації.

Загалом у резерві я провів близько трьох місяців — з липня до жовтня 2022-го. Протягом цього періоду я пройшов понад п’ять курсів з розробки, кілька мінікурсів для розвитку софт-скілів, отримав дозвіл проводити технічні співбесіди для Middle та Junior розробників, взяв на навчання стажера в компанії, щоб підтягнути його до джуна, а також почав розробляти власний проєкт.

На першому бенчі я затримався трохи довше, ніж міг би, через недостатнє знання англійської. Тому в робочі години, з понеділка по п’ятницю, я відвідував курси на навчальній платформі компанії, а також вдосконалював мовні навички.

Раніше я зосереджувався на роботі з React.js, але під час бенчу вирішив розширити знання та пройти курси з Node.js, Vue.js і React Native. На це знадобилося трохи більше як місяць, але результатом стали нові знання та сертифікати Middle та Junior рівнів, що допомогли мені згодом знайти новий проєкт.

Після цих курсів я зацікавився новою технологією — Flutter. Попередній досвід з React Native спонукав мене спробувати сили в мобільній розробці. Тож я придбав і успішно пройшов курс від Dr. Angela Yu і вивчив основи технології.

На третьому місяці перебування в резерві мені доручили курувати стажера. Щоденно я приділяв одну-дві години плануванню його розвитку, перевіряв домашні завдання і проводив навчальні сесії.

А ще у вільний час почав розробляти власний проєкт — Navcolo — це застосунок для пошуку подій. Річ у тім, що ми з дівчиною в період мого бенчу часто відвідували заходи. Нам було їх не складно знайти, використовували для цього Telegram або Instagram. Але у розмовах з іншими людьми, серед яких було багато переселенців, збагнули, що людям складно знайти щось, якщо вони не знають місцевих тус. Тоді й самі згадали, як це — приїхати в інше місто, мати бажання щось відвідати, але не розуміти, де шукати інформацію. Тож я подумав, що було б непогано створити для цього застосунок.

За два тижні я розробив базову версію MVP, включно з адміністративною частиною на React, сервером на Node.js з MongoDB і мобільним застосунком на Flutter. Також налаштував CI/CD для автоматичного розгортання, тестування, перевірки якості коду та деплою на різні середовища.

Але вже під час другого тижня розробки Navcolo мені запропонували приєднатися до нового проєкту у компанії. Я долучився досить швидко: у четвер зателефонували, у п’ятницю пройшов співбесіду, а вже в понеділок почав працювати. Тож я був змушений відкласти роботу над застосунком. Та й навчати стажера паралельно з повноцінною роботою на основному проєкті виявилося складним завданням. Ще й блекаути почалися. Тож, хоч я і навчав новачка два місяці, зрозумів, що не зможу продовжувати це робити повноцінно і якісно надалі. Тому передав його колезі. Врешті ця людина успішно пройшла стажування, а я завдяки цьому досвіду зрозумів, що наставництво — це складний і відповідальний процес.

А ось до свого застосунку я повернувся за три місяці після початку роботи на новому проєкті у компанії, він став популярний і перетворився для мене з хобі на стартап.

У листопаді 2023-го я потрапив на свій другий бенч. Однак цей період був менш насичений за перший і тривав лише два тижні. Це був час, коли я знав, що скоро знову вийду на проєкт. До цього моменту я вже підтягнув англійську і мав заплановані співбесіди. Аби підготуватися до однієї з них, треба було розв’язати десять задач середнього рівня складності на LeetCode. Це виявилося не просто, але я доклав чимало зусиль, щоб впоратися з ним. Попри це, на жаль, не зміг успішно пройти навіть внутрішню тестову співбесіду на цю позицію. Втім я готувався і до інших співбесід, загалом за ці два тижні пройшов їх п’ять.

Також у ці два тижні я брав участь у внутрішньому тимчасовому проєкті компанії — допомагав у розробці вебплатформи. Тож бенч минув дуже швидко.

Що можу сказати загалом? Період у резерві виявився для мене не просто паузою у роботі, а цінним часом для особистого зростання та розвитку. Цей досвід підтверджує, що це може бути чудова можливість займатися тим, на що завжди бракувало часу, навчитися нового або навіть розпочати власний проєкт.

«Часом мене вже нудило від цього self-improvement»

QA Engineer, SoftServe (на момент бенчу)

До того як опинитися на бенчі, я пропрацювала в IT два роки. На моєму проєкті з лютого по березень 2023-го відбулися скорочення. Спочатку скоротили 60 людей, потім — ще 30, серед яких опинилася і я. У клієнта був notice period один місяць, тому в резерв я потрапила у квітні 2023-го.

Бенч був неоплачуваний, покривали лише податки. Компанія казала, що в резерві дуже багато людей моєї спеціалізації, тобто QA, тому вже немає бюджету. І загалом: якщо щось не влаштовує — двері відчинені. Хоча я знаю, що деяким розробникам оплачували 50% їхньої зарплати.

З одного боку, мене втішило, що мені запропонували бенч, бо деяким колегам з аналогічним досвідом не запропонували навіть цього. З іншого боку, я була дуже зла на компанію: вони не мали коштів виплачувати мені зарплату один місяць, водночас завжди вихвалялися наявністю бенчу. Знаю випадки, коли у 2022 році у резерві тримали майже всіх людей і платили їм винагороду.

Я не боялася не знайти роботу, бо була впевнена у власних силах і мала хорошу фінансову подушку, що дало б можливість не кидатися на перший-ліпший варіант. Тому я нормально сприйняла факт скорочення і виходу на бенч. Але й сидіти та чекати, поки компанія мені щось запропонує, теж не стала. Бо, відверто кажучи, мій Talent Success Lead постійно казав, що проєктів немає, вакансій немає, кандидатів багато, конкуренція шалена і шанси отримати роботу малі.

Тому я одразу почала витрачати вільний час на self-improvement, закривати прогалини у знаннях, розсилати резюме і готуватися до співбесід. Я не хотіла опинитися в ситуації, коли мене вже звільнили, а я ще не знайшла нової роботи. Це дуже вдарило б по моїй самооцінці.

У мене не було надто багато досвіду з API-тестуванням, тож я стала надолужувати це, майже в кожній вакансії є така вимога. Також з часом забувається теорія тестування, тож повторювала і її. Почала вчити Automation Testing, цим досі займаюся, коли видається вільна хвилинка.

Я витрачала 5–7 годин на день на те, щоб вчитися, редагувати CV, покращувати LinkedIn і читати різні статті про пошук роботи, те, як себе «продавати» і на що звертати увагу при виборі. Насправді це було значно важче, ніж просто працювати на проєкті і виконувати рутинні завдання — часом мене вже нудило від цього self-improvement. Але скорочення і бенч дали неймовірний поштовх моєму розвитку як спеціалістки.

У SoftServe мені пропонували резерв максимум на місяць, але я не пробула там до кінця. Вже за перший тиждень отримала кілька оферів і вирішила пристати на один з них. За час, поки я була на бенчі, жодних запрошень на співбесіди в межах інших внутрішніх проєктів я не отримала. Мені справді було сумно це робити, але я вирішила покинути компанію.

«Втретє я виходила на бенч майже без стресу»

QA Engineer, SoftServe (на момент бенчу)

Загалом я в IT вже понад сім років. Раніше була на посаді Customer/Technical support, а останні два з половиною роки — QA Engineer. До повномасштабного вторгнення я ніколи не потрапляла на бенч. Але після його початку була там тричі.

Вперше — у вересні 2022-го, коли багато клієнтів відмовлялися продовжувати договори з компанією через нестабільну ситуацію і повномасштабне вторгнення. Тоді умови були такі: бенч оплачували один місяць, давали звичайну зарплату, але лише тим, хто був офіційно працевлаштований (для ФОПів були інші умови).

Однак перед тим, як вийти на бенч, потрібно було використати всі оплачувані дні відпустки (це стосувалося як ФОПів, так і офіційно працевлаштованих). Або можна було отримати місячну зарплату і звільнитися протягом двох тижнів без перебування в резерві. Компанія казала, що оплата одного місяця — це максимальний бюджет, який вони могли виділити, оскільки клієнти не хотіли працювати з Україною, а нові проєкти не заходили. Я обрала перший варіант: спочатку пішла у відпустку, а потім вже перейшла в резерв.

Наша Resource Manager казала, що краще не марнувати час і проходити курси. Тому перший тиждень я проходила курс на Udemy. Оскільки у компанії є доступ до Udemy Business, можна було спокійно отримати бажаний: я обрала з SQL на базі даних Postgre/MySQL. Взяла його, бо на проєкті не було доступу до баз даних, а коли не використовуєте SQL, він забувається.

Емоційно тоді було складно. Я — ВПО і ризикувала залишитися без роботи, тобто без джерела доходу. А це неабияк стресово. До того ж я забрала близьких з окупації і мала фінансово їм допомагати. Ще й була джуном, навіть без року досвіду. Ставлення Resource Manager, яка відповідала за людей на бенчі, було зверхнім. Вона поводилася так, ніби ми для неї баласт і маємо дякувати, що нас тут лишають.

На щастя, вже буквально за тиждень я пройшла внутрішню співбесіду й пішла на новий проєкт. Але у грудні 2022-го опинилася на бенчі вдруге. Виявилося, що проєкт, на який я потрапила, не мав затвердженого бюджету, почалися скорочення як у Штатах (а там був клієнт), так і в Україні. Тоді збіглися три несприятливі фактори: рецесія у Штатах, війна в Україні і блекаути.

Грудень 2022-го був останнім місяцем, коли бенч оплачували, принаймні для офіційно працевлаштованих QA. Компанія пояснювала ситуацію тим, що багато клієнтів пішли з ринку України і в них немає бюджету тримати таку велику кількість людей у резерві. Однак першого ж дня я пройшла внутрішню співбесіду і отримала офер. Тобто я побула на бенчі день — і мене взяли на проєкт.

Але... У березні 2023-го я опинилася в резерві втретє. Знов-таки через масштабні скорочення і кризу у Штатах. Тоді з великого проєкту, де я була, звільнили половину фахівців з боку Америки і третину з нашого боку. За умовами компанії, якщо за місяць спеціалісту не знаходять проєкт, його звільняють.

Втретє я виходила на бенч майже без стресу. Просто звикла і змирилася з тим, що ситуація на ринку максимально нестабільна. Я сподівалася, що проєкт швидко знайдеться, як було раніше. Спочатку я використала дні оплачуваної відпустки. Далі пройшла кілька курсів — з API Testing у Postman і основ Performance testing. Ще сходила на одну співбесіду в межах компанії (на яку, як потім виявилося, пішла помилково, бо кандидата вже взяли).

Врешті я стала паралельно співбесідуватися в інших компаніях, бо розмова з Resource manager ні до чого не вела. Вакансій не було, і ситуація на ринку справді була складна.

5 травня 2023-го мене остаточно звільнили. Я здала техніку, відпочила кілька тижнів, стала ще більше зголошуватися на співбесіди і в червні вже мала офер від компанії, де працюю зараз. Завдяки досвіду в резерві я зрозуміла, можливо, банальні, але важливі речі.

«Для компанії працівники — це ресурс і цифри у звітах»

Компанія не буде піклуватися про спеціалістів у кризових моментах — потрібно завжди покладатися на власні сили. Мій другий висновок походить від першого: не вестися на казочки про good company policy. Треба самому шукати стабільне, наскільки це можливо, місце роботи або стабільний проєкт.

Моя лояльність до компанії зрештою нічого не дала, хоча мені казали не переживати і не шукати роботу деінде. Компанія готова витратити кошти, щоб відкрити нові офіси в обласних центрах, щоб провести внутрішні івенти, але коли йдеться про підтримку працівників, у резерві грошей немає.

«Виділяю по 3–4 години на день для самоосвіти»

Senior Software Developer в ELEKS

Я працюю в ІТ з 2007 року. На бенчі опинився з 1 листопада 2023 року, коли клієнт скоротив команду. Це був мій перший схожий досвід. Я сприйняв ситуацію спокійно. Ще за кілька місяців до цього розумів, що клієнт скорочує команду, тому був морально готовий.

У перші два місяці на бенчі в ELEKS запропонували долучитися до волонтерського проєкту зі 100% компенсацією. Це була розробка AidSupply — платформи, на якій можна знайти гуманітарну допомогу. Там можна замовити потрібні речі чи навіть оголосити збір на них, донатити на збори інших. На проєкті я писав Back-end. Окрім мене, над платформою працювала ще одна Python-розробниця.

З початку 2024 року я зайнявся самоосвітою: вивчаю нові технології, зокрема JS. Маю кілька книжок, за якими вчу нове для себе. Виділяю по 3–4 години на день для самоосвіти. Уже давно думав, що варто засісти за цю справу, але бракувало часу. Ми поговорили з Competency Manager і вирішили, що найкраще буде використати час у резерві для руху до фулстек-розробки. Так я матиму змогу працювати над більшою кількістю завдань на майбутньому проєкті.

Ще на запит менеджера інколи досліджую можливість співпраці з потенційними клієнтами.