Прийти в IT у 16 років без технічного бекграунду та отримати першу роботу. Історія української тестувальниці
У 16 років Соломія Білецька навчалася в коледжі за спеціальністю «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», але, збагнувши, що хоче вивчати щось інше, подалася на IT-курси. Зараз Соломії 17, і вона вже пів року працює у своїй першій компанії. Ми поспілкувались з нею про особливості опанування нової професії, труднощі в пошуку роботи в 16 років і кар’єрні мрії.
На першому курсі зрозуміла, що обрала не ту спеціальність
Я з невеличкого містечка Надвірна в Івано-Франківській області. Коли закінчила 9 клас школи, вирішила вступати до місцевого коледжу, а після другого курсу податись у виш. Тоді у мене було два варіанти: або IT, або спеціальність «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». Однак ідею з ІТ не зрозуміли батьки, бо казали, що я ніколи раніше цим не цікавилася. Тож я обрала другий варіант.
На першому курсі я зрозуміла, що це геть не моє. Довго не відтягувала, стала шукати справу до душі. От тоді й повернулася до думки про IT.
Від знайомих дізналася про Mate academy. Почала підтягувати свої знання в IT-сфері й подалася на навчання в академію. Спершу для мене це було чимось недосяжним — я потрапила на курси лише з третього разу. Перший раз завалила тестове через брак знань, а другий — співбесіду, оскільки дуже переживала.
Тепер я розумію, що це стало для мене цінним життєвим уроком: якщо чогось дуже сильно хотіти й докласти максимум зусиль — то все обов’язково вийде.
Навчання в коледжі автоматично відійшло на другий план. Моїм пріоритетом було здобути якісну освіту в IT. Тому я перевелася на дистанційку і присвятила весь свій час вивченню нової професії — Manual QA. Мені дуже допомогло, що близькі вірили в мене і підтримували.
До речі, спершу думала податися на Front-end розробницю. Однак тестування мені підходить за темпераментом і характером: я люблю все перевіряти й завжди відшукую недоліки. Отже, я спробувала тестування і зрозуміла, що не помилилася.
Найбільші переживання були через юний вік
На курсах було непросто. Я вчилася на денному курсі, а це з 9:00 по 18:00, хоча іноді навчання забирало значно більше часу й доводилося засиджуватися допізна.
Попри це мені дуже подобалося. Завжди відчувала підтримку від менторів. Коли опускалися руки, саме вони мене мотивували. Найбільше переживала, що через вік ніхто не візьме мене на роботу, тому звернулася з цими хвилюваннями до менторів. Вони розповіли, що навіть молодші від мене студенти знаходили роботу. Це мене заспокоїло.
По завершенні навчання почалася підготовка до працевлаштування. Мені сподобалося, що в академії проводили пробні співбесіди. Нас вчили, як правильно відповідати на запитання рекрутерів, як спілкуватися з потенційними роботодавцями, як подаватися на вакансії.
У резюме я вказала досвід роботи рік, оскільки саме стільки часу цікавилася сферою IT. Подавалася на вакансії для спеціалістів з досвідом від пів року до двох років.
Схема була така: ми щодня мали подаватися на вакансії у велику кількість компаній. Далі зв’язувалися з рекрутерами і намагалися довести спілкування до тестового або співбесіди.
Резюме Соломії
Співбесіда, яка вибила з колії
Кілька людей з групи знайшли роботу ще до того, як ми почали масово надсилати резюме. Я трохи запанікувала, бо в мене контакт ні з ким не складався.
Потім взагалі була одна співбесіда, яка вибила мене з колії. На той момент мені було 16 років, тож я вирішила не вказувати у резюме свій вік. Однак рекрутерка запитала про нього на співбесіді. Потрібно було бачити вираз її обличчя — вона була шокована. Розповідала, що за політикою компанії не вдасться працевлаштовуватися до 18 років. Мовляв, я не зможу легально співпрацювати з компанією. Хоча це неправда, адже з дозволу батьків створювати ФОП можна з 16 років.
Тож я одразу дістала відмову, однак рекрутерка захотіла більше поспілкуватися, бо їй було цікаво, як я до цього прийшла в 16 років.
Ця співбесіда дуже вплинула на мій настрій і запал. Я почала думати, що вже не знайдеться компанія, яка захоче зі мною співпрацювати. З одного боку, я молода перспективна спеціалістка, відповідальна і можу охопити багато нової інформації. З іншого боку, неповнолітня.
Я звернулася до своєї координаторки Марічки. Вона мене заспокоїла, запевнила, що все буде добре, й сказала подаватися далі. Я так і зробила. Вирішила, що моя компанія ще обов’язково знайдеться.
Етапи отримання роботи
Я знайшла роботу за місяць. Вакансію побачила на Djinni. Це була компанія Avocado Technology, яка офіційно зареєстрована у Люксембурзі. Вони шукали тестувальника з досвідом роботи
Завдання полягало в тому, щоб написати сценарії тестування для промокодів, знайти і зарепортити баги в новій фічі, написати список перевірки для Smoke тестування застосунку Uklon і описати, в яких статусах може перебувати та чи інша фіча.
З усіх людей, які виконали тестове, лише мене та ще одного хлопця покликали на співбесіду. Її проводив СЕО компанії. Він розпитував про мої цілі й ставив технічні запитання.
Наступним етапом було спілкування з командою. Воно відбувалося англійською мовою, загалом на дзвінку були пʼятеро українців та один іноземець. Спілкування мені сподобалося. Я розповіла про себе, розпитала, як їм компанія, скільки вони вже працюють. Потім від кожного члена команди було по три-пʼять технічних запитань. На щастя, на курсах нас і до цього підготували, бо були пробні технічні співбесіди англійською мовою.
Насправді для мене це не було великою проблемою. Я з 9 класу ходжу до репетиторки з англійської. Спільними зусиллями з нульового рівня я вже піднялася до В2. Поки вчилася в Mate academy, то долучалася до безплатних уроків англійської. Зараз я не зупиняюся у вивченні мови, бо хочу покращити її ще більше, тож і далі займаюся з репетиторкою.
Спершу на випробувальний термін взяли хлопця з моєї групи. Оскільки вакансія була одна, то я зрозуміла, що дістану відмову. Однак у неділю ввечері мені написав СЕО компанії і запропонував сконтактувати в понеділок. Я не розуміла, для чого йому мені дзвонити, якщо на вакансію мене не беруть. Під час розмови СЕО розпитав у мене про товариша з курсів, і я його похвалила.
Після того мені повідомили, що компанія готова співпрацювати з нами обома на тримісячному випробувальному терміні. Гарантії, що візьмуть обох, нам не давали. Однак я вирішила, що ці три місяці можуть стати цінним досвідом, і погодилася.
Після випробувального — ще один випробувальний
Ми зі знайомим потрапили на два різних проєкти. Більшість людей, які працюють у моїй команді, з Франції або Люксембурга, тож спілкуємося ми англійською мовою. Перших пів місяця пішли на те, щоб з усіма познайомитися і влитися в роботу. На мою думку, в багатьох компаніях не дуже люблять тестувальників, однак тут виявилося все навпаки. Я ставила розробникам свої запитання, вони перепитували мене щодо якості коду, підказували, радили. Підтримка була максимальна і з боку СЕО, і з боку команди.
Перший місяць роботи завершився враженням, що команда неймовірна. Моментами дещо було для мене незрозумілим. На проєкті було три середовища: тестове, stage і продакшн. Мені важко було зрозуміти, як до цього всього отримати доступи, як воно взаємопов’язано і взагалі як з цим працювати.
Крім того, я прийшла на проєкт, де не було жодних вимог, документації, а завдання не мали жодних описів, крім summary. І, звичайно, було багато незрозумілих моментів щодо функціоналу: як воно взагалі має працювати, яка логіка тощо.
Тоді я виділяла певний час, щоб розібратися самій. Якщо не вдавалося це зробити, то запитувала в команди. Крім того, ментори з академії завжди були на зв’язку.
Читайте також історію пошуку першої роботи в IT від Front-end Developer 
Коли минуло три місяці, СЕО почав підкидати мені трохи менеджерських завдань. Я була не проти, оскільки вважаю це крутим досвідом. Мені подобалося менеджерити свій і чужий графік, завдання, а паралельно ще тестувати.
Під час наступної розмови СЕО сказав, що задоволений моєю роботою «50 на 50». Тож випробувальний продовжили на тих самих умовах ще на три місяці. Однак я намагалася виправити помилки, про які говорив керівник, тому вже за місяць мене нарешті взяли на роботу.
До речі, я жодного разу не стикалася з ейджизмом. Навпаки, директор компанії казав, що сприймає мене як дорослу та свідому людину і не робить для мене жодних пом’якшень. За це я йому вдячна, бо почуваюся рівною з усіма, відчуваю себе хорошою спеціалісткою.
Зараз я працюю на кількох проєктах. У компанії є дві команди: яка працює над нашим продуктом і яка виконує проєкти для замовників. Я вважаю, що це класно, коли вдається щось створювати своє і допомагати іншим реалізовувати їхні ідеї.
Основний мій проєкт називається All Square Golf. Це платформа для гольфістів, на якій можна шукати поля для гри по всьому світу. Також там є різні інформаційні статті про гольф, соціальна мережа для користувачів, де можна лайкати, коментувати, створювати дописи й долучати друзів. Крім того, зараз працюємо над новою фічею, яка дасть змогу бронювати ще й готелі. Тобто співпрацюємо і з гольф-клубами, і з готелями.
Вважаю, що з першим проєктом мені пощастило, адже він є досить великим і непростим. Для мене це крута можливість поліпшити свої знання та навички, тестуючи такий багатогранний функціонал.
Інші мої проєкти теж стосуються гольфу, один — бронювання яхт. Ще один цікавий проєкт — вебсайт для бізнес-компанії.
Що подобається і не подобається у тестуванні
Я єдина тестувальниця на своїх проєктах. Проводжу різні типи тестування: sanity-тестування, regression, retesting, функціональне тестування, тестування сумісності, тестування GUI, usability.
Крім того, я заводжу баги, прописую вимоги. Виконую ще менеджерську частину — створюю завдання для розробників і контролюю їх виконання. Допомагаю проджект-менеджеру організовувати процес розробки. Зараз ще веду комунікацію з дизайнерами: якщо прилітає запит на дизайн, я передаю їм вимоги.
У професії QA мені найбільше подобається сам процес тестування. Я перевіряю очікувану та неочікувану поведінку користувачів, адже люди бувають різні. Адмінку теж доводиться тестувати, оскільки саме з неї заливається весь контент на вебсайт і туди ж приходять замовлення користувачів, які потрібно опрацьовувати.
Іноді я складаю чеклісти, де прописую, що і як я маю перевірити. Наприклад, спершу проходжуся по дизайну, потім — по логіці, функціоналу тощо.
Не дуже люблю лише писати документацію, однак це важливий момент на кожному проєкті. Ми працюємо в середовищі ClickUp. Якщо з’являється некритична помилка, я заводжу баг-репорт і призначаю виправлення певному розробнику. Якщо помилка критична, пишу в чат або напряму розробнику й кажу, що треба негайно виправити. Мені одразу відповідають і беруть у роботу.
До конфліктів з розробниками ніколи не доходило. На початку роботи траплялися ситуації, коли я створювала баг-репорт, бо не дуже добре знала продукт. Однак мені пояснювали, що це не помилка, а очікувана поведінка.
Буває, що я не розумію, куди має йти баг — на Front-end чи Back-end. У такому разі ми обговорюємо це з командою на грумінгу.
