«Кожна криза скінченна». CEO ELEKS Андрій Крупа — про те, коли світ пройде рецесію, наболіле питання бронювання та мільйонні донати в «Повернись живим»
DOU продовжує говорити з керівниками українських IT-компаній про те, як війна впливає на бізнес, що відбувається всередині команд і як загалом почувається IT-ринок через півтора року від початку російського вторгнення.
Сьогоднішнє YouTube-інтерв’ю — з Андрієм Крупою, CEO ELEKS.
«До вторгнення ми почали готуватися з листопада 2021 року»
Найважчою подією для ELEKS торік стала смерть співзасновника компанії Олексія Скрипника. Це сталося 23 лютого, а наступного дня почалася повномасштабна війна. І хоча Олексій ще 2014 року відпустив компанію в управління найманих менеджерів, а його роль зводилася до участі в роботі наглядової ради, з його відходом динаміка на рівні зборів стейкхолдерів змінилася.
До повномасштабного вторгнення ми повноцінно почали готуватися з листопада 2021 року. За час пандемії коронавірусу значно зросла кількість персоналу на сході України, у березні
Ми провели низку дивних навчань: поділили людей на команди, у кожній з яких був свій лідер, приїхали на тренінг і провели вихідні у Львові разом з однією з бригад. Нам пояснювали, як правильно поводитися на блокпостах, які траси об’їжджати під час бойових дій, складали маршрути евакуації. Попри це, на жаль, станом на січень 2022 року в нашої наглядової ради не було однозначної думки щодо можливості вторгнення.
Але наприкінці січня я «зірвав стоп-кран», і ми перейшли до наступного етапу Business Continuity плану: в обов’язковому порядку вивезли частину менеджменту, у них не було варіантів відмовитись. Переконали релокуватися до початку повномасштабного вторгнення близько 200 сімей. Ми це зробили в межах перших трьох тижнів лютого.
Історія, на жаль, не знає умовного способу. А що якби я був більш переконливим і ми вивезли не 200, а 400, 600 сімей? Але, на жаль, фахівці банально були не готові їхати навіть на захід України. Усе ж вважаю, що ми зробили максимум з можливого.
«За бізнес-показниками 2022 рік минув добре»
У лютому 2022 року я думав, що ми почуватимемося гірше за рік. Але минулий рік пройшли дуже добре, якщо зважати на те, що він був воєнний, і попри всі додаткові витрати. Ми допомагали з евакуацією фахівців і їхніх сімей, підтримували тих, хто переїхав на захід України, і тих, хто релокувався в ЄС.
У перший день війни ми зібрали наглядову раду і вирішили, що всі доступні кошти витрачатимемо на ЗСУ, тож посилили нашу співпрацю з фондом «Повернись живим», яка триває з 2016 року, у 10 разів.
За бізнес-показниками 2022 рік минув добре, негативного економічного впливу ми фактично не відчули. Відбулося це завдяки результативному I кварталу.
Сам я з першого дня вторгнення почав активно комунікувати з клієнтами, пояснював, що відбувається в Україні. Розповідав, що якщо, не дай боже, Київ захоплять, то інтернет в країні не зупиниться і Україна не стане частиною росії, вона продовжуватиме боротьбу. Найскладнішими з погляду утримання клієнтів були перші кілька тижнів. Цікаво, що ми не стикалися з мотивацією нових клієнтів прийти до нас, щоб підтримати саме українське IT. Хоча про такі випадки багато говорила держава та колеги з інших компаній.
Останні чотири роки ми позиціюємо себе як європейська компанія, заснована в Україні. Незалежно від того, що відбуватиметься в нашій країні, ми хочемо мати центр ухвалення рішень і щонайменше 50% українських інженерів у команді.
Для когось з клієнтів мати більшу частину команди в Україні може бути вигідним з погляду ціноутворення. Насправді більшість нових клієнтів за останні півтора року вже не дуже переймаються, де перебувають наші люди. Вони сприймають тебе просто як постачальника послуг.
«Не тільки державі потрібно змінитися»
Без скорочень у компанії ми протрималися до червня 2023 року. Але два місяці тому довелося звільнити
Після скорочень бенч знизився на
Наші плани залежать від кількості роботи, а її зараз небагато. Нині три з чотирьох вакансій ми відкриваємо поза межами України. Але в Україні стабільно відкриваються і закриваються близько 50 вакансій.
Ми дещо дивна компанія з погляду того, що 2021 року вирішили не рости через збільшення кількості співробітників. Натомість бажаємо зростати якісно і з погляду видів сервісу, який надаємо.
З нових напрямів роботи, яких ми вчимось, — це робота з державою, і не тільки українською, бо з нею найскладніше, а й з європейською, американською. Багато хто говорить про майбутню відбудову України. Як на мене, вона не відбудеться без державного партнерства з приватним сектором. Але не тільки державі потрібно змінитися і бути більш відкритою та менш корумпованою, а й багатьом компаніям треба зрозуміти, що держсектор — це геть інші реалії, і результати роботи там можуть з’являтися довше.
«Офіційно ми забронювали близько 20 осіб»
Питання бронювання зараз найбільш болісне. Офіційно ми забронювали близько 20 осіб. Наші спеціалісти, які хотіли служити, вже давно пішли на фронт. З десяток наших хлопців уже повернулися додому, за різних обставин, дехто з пораненнями. Магічного способу, як розв’язати питання з бронюванням, ми не вигадували.
Читайте також
Чому це питання болить? Це пов’язано і зі страхами клієнтів, і з нашою стратегією залишатися та розвиватися з одними й тими ж людьми. Для цього потрібна передбачуваність. На жаль, в Україні цієї передбачуваності зі зрозумілих причин немає. Через це важко планувати розвиток бізнесу.
Якщо говорити про бронювання для IT-сфери і для інших сфер, то я впевнений, що всі люди є рівними. Єдина відмінність ІТ-бізнесу від інших полягає в тому, що прощатись з кожним кандидатом чи членом команди дуже важко. Нам в ідеалі треба боротися за кожного фахівця, бо він є носієм певного типу знань, особливо після двох-трьох років роботи одного складу проєктної команди, знань всього середовища розробки в клієнта, його бізнес-проблем, стейкхолдерів. Відповідно кожна втрата спеціаліста гостро відчувається. Але, попри все, ми рівні. Я знаю багато хлопців і дівчат, які добровільно з ІТ пішли на фронт. Не думаю, що в українського ІТ мають бути преференції порівняно з іншими бізнесами.
Щодо того, яка кількість заброньованих фахівців для нас буде оптимальною, говорити важко. Що більше, то краще. Якщо хоча б 50% — вже добре. Наскільки я знаю, в інших компаніях кількість заброньованих перебуває в межах
«Після вторгнення наша ІТ-спільнота самоорганізувалась»
Ще 2016 року ми домовилися з «Повернись живим» про суму щомісячних внесків. Після початку повномасштабного вторгнення ми їх кардинально збільшили. Вони самі розподіляють кошти. Час від часу були точкові варіанти співпраці: купити авто, комп’ютерну техніку, забезпечити зв’язок. Для мене це звичайний приклад взаємин з фондом, у який ти віриш, що його учасники виконують свою роботу професійно і найкраще знають потреби військових. Станом на зараз ми як компанія перерахували п’ять мільйонів доларів на потреби ЗСУ.
Після вторгнення наша ІТ-спільнота самоорганізувалась. Частина фахівців у позаробочий час закупляють різні речі, від медицини до автомобілів, навіть у робочих месенджерах мають окремі волонтерські канали. За останні 18 місяців наші спеціалісти передали на потреби ЗСУ вже близько трьох мільйонів доларів.
У нас є три напрями співпраці із ЗСУ: через фонд «Повернись живим»; краудсорсинг, коли наші інженери збирають допомогу для своїх рідних і друзів на фронті; та ініціатива Help Ukraine.
Нам пощастило з погляду співвласників, між ними є довірливі відносини багато років, вони збереглися попри смерть Олексія Скрипника. Коли постало питання передачі коштів не на розвиток бізнесу, а на допомогу Україні, для них це було просте рішення. І це посилило почуття злагодженості, спільної мети в колективі, тому що люди розуміють, куди йде прибуток, який вони забезпечують своєю роботою.
«До середини 2024 року рецесія ще труситиме світ»
Світова рецесія однозначно більше впливає на бізнес, ніж війна в Україні. Перші кілька місяців повномасштабної війни були дуже складні з економічного погляду, далі клієнти заспокоїлися, бо зрозуміли, що всі працюють. Але в липні
У Сполучених Штатів є шанс пройти рецесію м’якше, ніж, наприклад, у Німеччини. І це нормально, бо різні країни проходитимуть це по-різному. Згідно з моїм прогнозом, до наступних президентських виборів у США, до середини 2024 року, рецесія ще труситиме світ.
Але за останні роки я став обережним оптимістом. Напевно, дивно чути це від людини, в якої перша освіта юридична. Я думаю, що українському ІТ не тільки реально вижити, а й дуже добре розвинутись. Просто треба бути готовим до змін, починаючи від простого — брати більше відповідальності, не боятись роботи з фіксованим бюджетом, де працюєш на результат. Ми не боїмося воювати за свою країну, тож не маємо боятися брати відповідальність за роботу.
Думаю, нам також варто навчитися бути відкритим до світу і розуміти, що в людей у різних країнах є своє бачення подій, які відбуваються в Україні. Як, напевно, багато з нас сприймали війну в Сирії чи Лівії. На жаль, правда життя в тому, що для багатьох людей війна в Україні стала на один рівень з їхніми економічними та побутовими проблемами. І треба прийняти те, що для іноземців це нормально. Та попри це шукати взаємовигідні проєкти, які можна робити разом.
Кожна криза скінченна. Головне зберігати оптимізм і бачити можливості.
