Політ "Валькірій". Як працюють "Бойові птахи України", розробники БПЛА, що наростили виробництво з трьох до 120 літаків на місяць
Після вторгнення росії у 2022 році команда досвідчених українських пілотів-аеророзвідників заснувала компанію «Бойові птахи України», щоб запропонувати фронту новий БПЛА «під ключ» — від розробки до постачання на бойові позиції. Так з’явився безпілотний авіаційний комплекс ВАЛК-1, більш відомий як «Валькірія».
Історія нині відомого БПЛА почалася ще 2015 року, коли десять волонтерів благодійного фонду «Армія SOS» створили першу таку «пташку» — відтоді ці безпілотники успішно допомагають нищити ворога.
Ми поговорили з одним зі співзасновників «Бойових птахів» Дмитром Ковальчуком про створення компанії, розвиток «Валькірії» та про те, як БПЛА вплинули на хід бойових дій в Україні.
Дмитро Ковальчук, співвласник компанії «Бойові птахи України», співзасновник фонду «Армія SOS»
Я маю досвід пілотування БПЛА з 2014 року, ще за часів АТО, який я і використав на початку повномасштабної війни. А «Валькірію» команда «Армії SOS» виготовляла ще з 2015 року.
У березні
Уже наприкінці травня
Довідка
Польотна група — це навчений екіпаж із двох людей, які мають наземну станцію, інше обладнання і три БПЛА. Навіть за умови втрати БПЛА під час бойового використання волонтери чи військова частина докуповує необхідну кількість, і вони продовжують свою роботу. За підрахунками «Бойових птахів», в Україні наразі є 237 польотних груп.
Стало очевидно, що настав час масштабуватися. На початку літа минулого року ми поставили собі за мету створити та забезпечити 50 польотних груп до кінця 2022 року. Першим замовником став Фонд Сергія Притули, адже з Притулою «Армія SOS» товаришує ще з 2014 року. Далі інформація про «Валькірію» почала ширитися військовими колами, БПЛА вирішили замовляти й інші фонди.
Так у середині літа 2022 року з’явилися «Бойові птахи України». Співвласниками компанії є я та один з розробників програмного забезпечення для артилеристів «Кропива», мій товариш Юрій Добронравін.
Ми почали зі створення трьох літаків на місяць, але хотіли масштабуватися та виготовляти принаймні 100 БПЛА на місяць. До завершення 2022 року нам вдалося досягти цієї мети: ми створили 132 польотні групи, випустили 296 літаків. Тепер виготовляємо 120 безпілотників на місяць.
БПЛА «Валькірія» працюють на всіх ділянках фронту. Цього року наші безпілотні авіаційні комплекси офіційно допущені до експлуатації в Збройних силах України, а виробництво отримало державне замовлення.
«Вже за рік може статися, що ніхто, крім держави, не зможе підтримувати польотні групи»
Щоб стати на озброєння ЗСУ, потрібно пройти багато бюрократичних, але доволі логічних інстанцій: Генштаб, Міноборони, Держспецзв’язку.
З початку повномасштабного вторгнення процедуру суттєво вдосконалили. У цьому допомогли керівник департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міноборони України Олександр Лієв, міністр оборони України Олексій Резніков і міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. Завдяки їхнім зусиллям процес скоротився з півтора року до місяця.
На підготовку всіх документів йде близько місяця, а держава готова за прискореною процедурою поставити продукт, що відповідає всім тактико-технічним вимогам, на озброєння. Якщо Генштаб виносить вердикт, що продукт потрібен фронту, — держава готова закуповувати його в будь-якого вітчизняного виробника.
Довідка
Взяти на озброєння Збройних сил України продукти, виготовлені приватними українськими підприємцями, можуть тільки після проведення експертизи. Передусім відповідальні підрозділи Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ (організатор експертизи) вивчають конкретний зразок озброєння чи військової техніки (ОВТ) і вирішують, чи зацікавлені вони в ньому. Якщо у зразку ОВТ зацікавлені, організатор експертизи повинен звернутися до підприємства й отримати від нього на розгляд документи, зазначені у відповідному наказі. Після проведення експертизи та усіх необхідних заходів зразок ОВТ може стати на озброєння армії.
Зброя чи військова техніка приватної української компанії може бути прийнятою на озброєння попри те, що держава не закуповуватиме її продукт.
На перших етапах розвитку ми не хотіли ставати на озброєння та опинитися в списках постачальників держави. Спочатку прагнули відправити якомога більше БПЛА на фронт, а якби відразу пішли шляхом держзамовлень — загрузли б в бюрократії та загальмували власний розвиток, адже прискореної процедури тоді ще не було.
Згодом у держави виникло питання: як ми можемо так довго співпрацювати з військовими на фронті, але досі не стояти на озброєнні ЗСУ? По-друге, з досвіду 2014 року знаємо, що волонтерські фонди із часом даватимуть усе менше грошей, а значить — буде менше замовлень. Тоді ніхто, крім держави, не зможе підтримувати польотні групи. Думаю, це може статися вже за рік.
Саме тому держава запропонувала взяти на озброєння наші БПЛА й законтрактувати їх. Навіть тепер ми не до кінця цього хочемо, адже замовлення у нас і так є — розписані на три місяці вперед.
«Ми не припиняємо поліпшувати наші БПЛА. Це — кайдзен, нескінченне вдосконалення»
Оскільки «Валькірія» існує з 2015 року, ми перероблюємо та покращуємо її, а після масштабування виробництва провели ребрендинг. Так з’явився БПЛА Galka.
Galka дуже відрізняється від «Валькірії». Вона може летіти понад дві години без підзарядки, має онлайн-відеотрансляцію, керування камерою за допомогою Gimbal, інший польотний контролер і батареї, програму керування QGroundControl замість Mission Planner, можливості польоту без GPS, бортовий комп’ютер Raspberry Pi та багато іншого. Це — кайдзен, нескінченне вдосконалення, ми не припиняємо поліпшувати наші БПЛА.
І постійно перебуваємо на зв’язку з нашими пілотами. У нас є чат в Signal, де випускники школи висловлюють пропозиції та відгуки щодо наших БПЛА. Деякі першими отримують нову продукцію та тестують її. Завдяки стабільному й системному фідбеку ми розвиваємося та вдосконалюємося.
Наразі наш R&D-відділ, який складається з 12 спеціалістів, готується до випуску чотирьох нових видів «пташок». Першою буде БПЛА Soika, найближчим часом запустимо його у серійне виробництво. Це дрон-картограф, який можна використовувати винятково для розвідки, не для коригування. Далі на підході — дрон-камікадзе Pugach, а також дрони-камікадзе дальнього радіусу дії Zozulya та Ogar, які працюватимуть зі скиданнями боєснарядів. Усі ці літачки вже тестують. Але головним нашим продуктом залишається Galka.
Наразі ми ще не завершили повний перехід від «Валькірії» до Galka, чекаємо на деякі деталі та литу форму з Польщі. Нині у деяких БПЛА використовуємо окремі деталі від Galka, однак сама форма — досі «Валькірії».
БПЛА Galka (вгорі) та Soika
«Нам довелося відновити втрачені навички»
На початку 2014 році ми приносили артилеристам фотографії з дронів, на яких видно ворожу техніку чи підрозділи. Однак вони не могли наводити вогонь суто за фотографіями, наші БПЛА не стояли на озброєнні армії. Тоді не можна було сказати Генштабу, що в планах — вразити ціль на основі розвідданих безпілотника, адже він банально не перебував на озброєнні армії. Доводилося відправляти людей, які на власні очі побачать і підтвердять факт розміщення ворога за координатами. Тільки тоді можна було стріляти. Таким був статус БПЛА на фронті на початку 2014 року.
Широко використовували DJI Phantom, «мавіків» ще не було. Phantom піднімався на 400 метрів угору й летів на відстань тих же 400 метрів, але це вже було великим щастям для розвідки.
Повноцінно літачки почали працювати наприкінці 2014 року. Артилерія, механізовані війська та десант добре зрозуміли, як працювати з розвідданими з БПЛА. Однак щоб коригувати вогонь і повноцінно комунікувати, пілотам БПЛА та артилеристам на той момент бракувало досвіду. На це був потрібен час.
Крок за кроком наприкінці
З початку повномасштабного вторгнення довелося дуже швидко відновити свої знання і розширити їх. Процес вдосконалення триває досі й не має меж. Якщо раніше ми приносили розвіддані й день-два думали, як відпрацювати цілі, то зараз це займає пів години. Інтенсивність боїв настільки висока, що на ураження ворога треба витратити якомога менше часу: за пів години його вже може не бути за наданими координатами. Для цього потрібна надзвичайна швидкість комунікації та передавання даних, у цьому допомагає Starlink. Без якісного зв’язку про таку швидкість і не йшлося б.
Тож у 2014 році БПЛА були недооцінені, однак і такої великої потреби в них не було — бої були менш інтенсивними, на жаль, ніхто не хотів дивитися в майбутнє, тренувати пілотів і розвивати цю галузь.
«На ринку залишаться лише ті, хто може бути стабільним, структурованим, прогнозованим»
Нині ситуація з miltech в Україні схожа на кінець 2014 року, коли з’явилося багато інженерів, які створювали продукт і прагнули масштабувати виробництво. Є багато людей, які генерують ідеї, але обмежуються їх обговоренням у Facebook. Є такі, хто зробив два-три літаки і вже хоче стати на озброєння та отримати гроші від держави, а потім не знає, що з ними робити. Згодом на таких виробників відкривають кримінальні справи через нераціональні витрати державних коштів.
Тож великий «бум» у розвитку miltech ще попереду. Однак на ринку залишаться лише ті, хто може бути стабільним, структурованим, прогнозованим, зможе розвʼязати проблеми з логістикою. На жаль, зараз вони загострилися — доставляти деталі з Китаю в Україну стало складніше, тим паче у світі бракує деталей для тієї кількості БПЛА, яку наразі виробляють в Україні. Ті ж, хто зможе впоратись з цими проблемами і зрозуміють, що потрібно вкладати ресурси в R&D і програмістів, залишаться на ринку.
У розробників, які вдосконалюватимуть БПЛА, робитимуть їх стійкішими, чіткішими та більш незалежними від пілота, справді треба вкладати великі кошти. Ринкові зарплати — це $5–7 тисяч доларів. Хто зможе утримувати такі команди? Думаю, до 16 стабільних українських miltech-виробників. Усі маленькі компанії відпадуть, ринок їх відфільтрує.
Також сподіваюся, що держава усвідомлюватиме важливість інвестицій в military-tech, інакше всі путні підприємства підуть на міжнародний ринок — унікальний досвід для цього в нас вже є.
«На жаль, зараз у світі немає кращого полігону, аніж Україна»
Від початку повномасштабного вторгнення на фронті значно зросла концентрація безпілотників українського виробництва.
БПЛА можна грубо розділити на два види: коптери та літаки. Раніше абсолютна більшість коптерів були імпортними, в Україні збирали мізерну частину. З літаками історія інша: абсолютна більшість була українського виробництва.
За місяць-два від початку повномасштабної війни в Україну почали привозити, мабуть, усі наявні у світі БПЛА, навіть прототипи. На жаль, зараз у світі немає кращого полігону, аніж Україна. Тут їх можна швидко протестувати та отримати від бійців фідбек. Саме тому багато імпортних БПЛА безкоштовно надавали підрозділам для тестування. Після зворотного зв’язку та вдосконалень постачають нові зразки. Тож зараз, думаю, чверть всіх літаків на фронті — імпортні.
Щодо коптерів, то в Україні нині виготовляють велику кількість дешевих і простих коптерів, йдеться про тисячі безпілотників на місяць. Ми також працюємо в цьому напрямі, і думаю, у червні зможемо виготовляти 400 FPV-коптерів Mini-7 на місяць.
Читайте також
У структурі компанії «Бойові птахи України» працюють 67 фахівців. У нас є механічний цех, цех електроніки, група обльоту літаків, школа операторів БПЛА та великий R&D-відділ (це майже чверть усіх наших співробітників).
Є певні патерни, за якими ми шукаємо людей у команду, однак вимоги до кандидатів на виробництво та R&D значно відрізняються. На виробництві все розбито на процеси, усе йде за чітким таймінгом, кожен має чіткі KPI та зрозумілі завдання — сідаєш і робиш.
В R&D все геть по-іншому. Тут не варто чекати чітких завдань: ти приходиш, розумієш, як можеш підсилити команду, береш і робиш. Кожен знайде себе, якщо є проактивною людиною. Байдуже, якщо ти ніколи не стикався з літаками, цього можна навчитися.
Ми кожен місяць добираємо
