41% айтівців планують повернутися, але після завершення війни. Результати релокейт-опитування

У жовтні-листопаді 2022 року ми провели опитування українських ІТ-спеціалістів, які нині живуть за кордоном. Дізнавалися про їхню мотивацію релокуватися, вибір країни, задоволеність переїздом, плани на повернення тощо.

З цікавого: найлегше айтівцям було адаптуватися в Хорватії, а найбільше складнощів на них чекало в Німеччині; 18% фахівців знайшли нову роботу за кордоном, а купівельна спроможність зросла лише у 11%. Отож представляємо результати нового релокейт-опитування.

У дослідженні взяли участь 2760 українських ІТ-фахівців, з них 585 поїхали понад півтора року тому і ще 2175 айтівців виїхали безпосередньо перед повномасштабним вторгненням або після його початку. У перших розділах статті ми розглядаємо обидві групи фахівців, надалі зосереджуємося на айтівцях, які виїхали через війну — впродовж останнього року і чотирьох місяців (для зручності пишемо півтора року).

Топ країн на діаграмах обирали за найбільшою кількістю анкет.

Коли приїхали в країну

Польща — основна країна для релокації, Португалія — новий напрямок

Географія переміщень залежить від того, коли фахівець поїхав з України. Польща стала найпопулярнішим напрямком для переїзду після початку повномасштабної війни (тут наразі живуть 34% тих, хто переїхав у цей період). Хоча й до війни цю локацію обирали чи не найчастіше.

На другому місці за популярністю — Німеччина, Іспанія та Португалія (сюди за останні 1,5 року переїхали по 7% опитаних), на третьому — Велика Британія і Канада (5% і 4%).

Фахівці, які виїхали за кілька місяців до початку війни, дещо частіше обирали країни біля моря: Португалію (10%), Іспанію (8%), Туреччину (5%), Кіпр (3%). Багато з них відзначали, що були у відпустці, коли розпочалося вторгнення.

Де нині живуть українські IT-фахівці за кордоном

Найчастіше за останні півтора року українські ІТ-фахівці їхали у Варшаву, Краків (тут живуть 9% та 8% опитаних), а також у Вроцлав (6%). Айтівці активно переїжджали в ці міста і до війни, тому можна сказати, що саме тут розміщуються найбільші українські ІТ-спільноти за кордоном.

Далі популярними є Прага та Лісабон (по 3%). До Праги, як і до Варшави, Кракова та Вроцлава, українські ІТ-фахівці релокувалися і до війни. А Лісабон — новий напрямок, до війни сюди мало хто переїжджав. Ще одне місто в Португалії, яке обирають айтівці, — Порту (2% релокованих).

Фахівці, які виїхали протягом останніх півтора року, часто змінювали локації: тільки 48% з них жили в одній країні за кордоном, а 52% принаймні раз переїжджали з країни в країну. У коментарях до опитування деякі фахівці зауважували, що доводилося шукати місце, де буде комфортно — для більшості переїзд був вимушеним і непідготовленим. Лише 11% тих, хто виїхав з України від початку війни, запланували це, а 25% сказали, що не обирали конкретну країну, а зупинялися там, де була можливість.

У скількох країнах коли-небудь жили

Серед тих, хто виїхав з України протягом останнього часу, майже половина (47%) деякий час жила в Польщі. Нині в цій країні лишилося 35% українських фахівців.

У яких країнах коли-небудь жили

Близько половини айтівців (48%), які виїхали за кордон протягом останніх півтора року, мешкали в Києві. Також активніше стали виїжджати харків’яни (17% проти 14% серед тих, хто виїхав раніше) і одесити (8% та 4% відповідно).

Напрямки переїздів: з яких міст виїжджали й куди

Досвідчені фахівці виїжджають частіше

До війни, понад півтора року тому, з України найчастіше їхали розробники (58% ІТ-фахівців). Протягом останніх півтора року серед тих, хто виїжджав за кордон, розробників було лише 42%. Набагато активніше, ніж раніше, релокувалися QA (16% проти 12% раніше), РМ (11% проти 7%), HR і дизайнери (по 6% проти 2%), фахівці з маркетингу (4% проти 2%).

Польща у 2022 році стала основним місцем релокації для айтівців усіх спеціалізацій. До війни сюди активніше переїжджали QA, PM та аналітики (близько 40% цих фахівців її обирали), а розробники віддавали перевагу Німеччині та Польщі (сюди до війни виїхали 18% та 17% розробників).

За спеціалізацією

Кваліфікація фахівців, які виїжджають, теж змінилася через війну. Якщо раніше це були переважно досвідчені спеціалісти — 75% з них мали тайтл Senior+, то протягом останніх півтора року таких було тільки 62%.

Активніше, ніж раніше, зараз їхали за кордон фахівці рівня Middle (24% проти 14% раніше). Частка джунів та інтернів тут теж зросла, проте залишається низькою: 8% проти 4% раніше.

За тайтлом

Оскільки досвідчені фахівці релокуються частіше, медіанний вік тих, хто виїхав за кордон, дещо вищий за медіанний вік айтівців загалом: 32 роки проти 29 років.

Вік

До війни за кордон емігрували переважно чоловіки: вони становили 80% серед тих, хто виїхав. Протягом останніх півтора року ситуація змінилася: 59% фахівців, які переїхали з України, — чоловіки, 41% — жінки.

Вибір країни для переїзду теж певною мірою залежить від статі фахівця. Як до, так і після початку повномасштабної війни, чоловіки охочіше їхали в США та Канаду, ніж жінки (туди перебралися 12% чоловіків та 6% жінок).

Cтать

Cімейний статус

Найчастіше ІТ-фахівці переїжджають одразу всією сім’єю: тих, хто релокувався протягом останніх півтора року родиною, 53%. До початку повномасштабної війни ця частка була вища — 63%. Після, через заборону чоловікам виїжджати за кордон, айтівці частіше стали виїжджати з частиною сім’ї (20% проти 10% серед тих, хто залишив країну до війни).

З ким переїхали

Фахівці, які виїхали з України протягом останніх півтора року (тут і далі в статті розглядаємо лише цю групу респондентів), під час вибору країни найчастіше звертали увагу на її розташування: 31% обирали країну, географічно близьку до України, для 25% важливою була культурна близькість. Ще 31% зважали на клімат та інші особливості (чи є море, гори тощо).

На другому місці за важливістю — гарне співвідношення доходів і витрат у країні (29%), а також наявність там родичів (28%). Мало значення, наскільки легко можна оформити дозволи на проживання та роботу, наскільки розвинута інфраструктура (по 26%), а ще важили стабільність, надійність і передбачуваність життя (23%).

Як обирали країну для переїзду

Знання мови країни досить рідко ставало причиною її обрати: лише 17% вказали, що це відіграло роль. Також рідко серед критеріїв вибору називали легкість пошуку роботи в країні (лише 5%): схоже, українські айтівці упевнені в можливості працювати й заробляти в будь-якій країні.

Географічна та культурна близькість найважливіші для тих фахівців, які обирають для переїзду найближчих сусідів України — Польщу, Чехію чи Словаччину. В Німеччину та Нідерланди найчастіше їдуть за стабільністю життя та хорошою інфраструктурою. Крім того, в Німеччині цінують вищий рівень соціального захисту та медицини, а в Нідерландах — прогресивніше суспільство. Основна причина переїзду в Іспанію та Португалію — гарний клімат і зручне розташування країн, а у Португалії, крім цього, — легкість оформлення дозволів на роботу та проживання.

Ті, хто переїжджають у США, найчастіше бачать там добрі робочі перспективи, як плюс — знають мову країни. Схожа мотивація і в тих, хто їде до Великої Британії.

Канада поєднує в собі плюси Європи та США: відсутність мовного бар’єру та хороші робочі перспективи, як у США, стабільність, гарні перспективи для сім’ї і дітей, прогресивне суспільство, високий рівень соціального захисту та медицини, як у Європі. Ті, хто переїхав у Канаду, зауважують, що там доволі легко оформлювати дозволи на роботу та проживання.

Компанії допомагали з переїздом половині опитаних ІТ-фахівців. Найчастіше це була допомога грошима (36%), дещо рідше — організаційна (27%).

Фахівцям, які виїхали напередодні чи за кілька місяців до вторгнення, компанії допомагали дещо активніше, ніж тим, хто їхав після 24 лютого (отримали допомогу 64% та 51% відповідно). Це може бути пов’язано з браком ресурсів у компаній, яким з початком війни довелося вирішувати багато питань щодо продовження роботи в нових умовах.

Чи допомагала компанія з переїздом

Іншою причиною може бути те, що незадовго до війни активніше переїжджали досвідченіші фахівці. Серед тих, хто виїжджав до 24 лютого, 63% фахівців мали тайтл Senior чи вище, а серед тих, хто емігрував після початку війни — 54%. Компанії охочіше допомагали саме досвідченим співробітникам: більш ніж половина опитаних фахівців рівня Middle та вище отримували допомогу в переїзді, в той час як серед джунів таких було лише 41%.

Найбільші проблеми в новій країні — пошук житла, мовний бар’єр і брак звичного кола спілкування

70% тих, хто переїхав за кордон протягом останніх півтора року, вже повністю чи загалом адаптувалися до життя в новій країні. Найлегше фахівцям було призвичаїтися до нових умов у Хорватії (87% загалом чи повністю адаптувалися), Канаді (80%), Великій Британії та Румунії (по 78%). Найважче — у Німеччині (загалом чи повністю встигли адаптуватися 50%), Іспанії (58%) та Словаччині (59%).

На діаграмах відображені не всі країни, які згадуються в тексті. На діаграмах ті, що зібрали максимальну кількість анкет.

Чи адаптувалися

46% фахівців адаптувалися в новій країні за кілька місяців. Ще 24% вважають, що на це потрібно від кількох місяців до року. Близько 30% фахівців не вважають, що пристосувалися, і мають труднощі з багатьма аспектами життя в новій країні.

Знання мови країни помітно пришвидшує адаптацію: 62% тих, хто знав мову країни на просунутому рівні, адаптувалися тут за декілька місяців, і тільки 44% тих, хто знав мову на початковому рівні або зовсім не знав.

Скільки часу зайняла адаптація

Релокувалися ІТ-фахівці переважно з непоганим знанням англійської мови: 46% володіють нею на просунутому рівні чи рівні носія, ще 43% — на рівні вище середнього. Лише 2% їхали за кордон з мінімальними знаннями англійської.

Наскільки добре знали англійську мову

Інші іноземні мови, крім англійської, релоковані фахівці, як правило, не знали: 76% перебралися в країну, мову якої знали на початковому рівні або не знали взагалі.

Наскільки добре знали мову країни, в яку переїжджали

Серед основних проблем, з якими стикнулися фахівці, — труднощі з пошуком житла в новій країні (виникли у 48% опитаних), мовний бар’єр (46%) і відсутність сім’ї, друзів, звичного кола спілкування (44%). Для 32% складністю стала раптовість і погана підготовленість переїзду, а ще для чверті опитаних — матеріальні проблеми.

Фахівці, які виїхали незадовго до війни, частіше за тих, хто виїхав після початку бойових дій, згадували бюрократію, труднощі з оформленням віз та інших документів (27% проти 17%).

З якими труднощами стикнулися

Мовний бар’єр є однією з найбільших проблем для релокованих майже в усіх неангломовних країнах. Винятки — Нідерланди та Хорватія, де лише 20% опитаних зауважили про мовний бар’єр. Проте в Нідерландах чи не найбільші проблеми з пошуком житла (з цим стикнулися 78% релокованих у цю країну), також часто фахівці кажуть про матеріальні труднощі, високу вартість життя і високі податки (39%). Водночас Хорватія — найменш «проблемна» країна. Найчастіше в контексті труднощів згадують, що тут немає родичів і друзів (46%), а 17% зазначили, що не мають тут жодних складнощів.

Релоковані у Польщу, Чехію та Словаччину фахівці, крім мовного бар’єра, називають проблеми з пошуком житла. У Словаччині мовний бар’єр дещо більший (64% назвали його проблемою проти 53% у Польщі та Чехії), проте ситуація з пошуком житла дещо простіша (44% стикнулися з такою проблемою проти 51% в Польщі та 53% в Чехії). Аналогічно в Іспанії.

У Португалії мовний бар’єр дещо нижчий, ніж в інших неангломовних країнах (47%). Також релоковані в цю країну частіше зауважували про незнайомі звичаї, культуру, традиції та закони (28% проти 19% за всіма країнами).

В англомовних країнах ІТ-фахівці практично не стикаються з мовним бар’єром. Найбільші складнощі в США — з високою вартістю життя та податками (54%), а також з оформленням документів (33%). У Великій Британії майже половина мали проблеми з житлом, 38% вказали на високу вартість життя, а 14% — на поганий клімат (загалом за всіма країнами 6%). Основна проблема тих, хто обрав Канаду, — висока вартість життя та податки (40%).

Найбільше викликів постали перед ІТ-фахівцями в Німеччині. Тут один з найвищих мовних бар’єрів для іноземців (його відчули 64% релокованих), складнощі з пошуком житла (67%), високі витрати та податки (45%). Частіше, ніж в інших країнах, тут виникають проблеми з оформленням документів (38%). 30% відзначили незвичну культуру, закони, правила та звичаї країни.

Купівельна спроможність за кордоном знижується, але можливість для заощаджень залишається

74% тих, хто переїхав за кордон після початку повномасштабної війни, продовжують працювати на ту ж українську компанію чи проєкт, що й раніше. 18% знайшли нову роботу за кордоном.

Найчастіше в українських компаніях продовжують працювати найдосвідченіші фахівці: ліди, архітектори, керівники, СEO/CTO, Directors of Engineering тощо — понад 80% зберегли свою роботу. Фахівці рівня Senior, Middle та Junior активніше шукали нову роботу за кордоном: 20% сеньйорів і мідлів і 27% джунів знайшли її. Найскладніша ситуація в інтернів: 57% з них втратили роботу з початком війни і ще нікуди не влаштувалися.

Найчастіше продовжують працювати на свою компанію айтівці, релоковані в Румунію (88%), Болгарію і Португалію (84%), Польщу та Іспанію (по 79%), а також у Чехію (78%). На місці шукають нову роботу багато фахівців, які переїхали в Нідерланди (41% знайшли роботу в цій країні), Канаду (38%), Німеччину (28%), Велику Британію (27%) і США (23%).

Як змінилася ситуація з роботою

Більшість релокованих за минулі півтора року за кордон фахівців зауважують про погіршення матеріального становища: у 25% зменшився дохід, а у 60% знизилася купівельна спроможність.

Айтівці, які знайшли нову роботу за кордоном, оцінюють своє матеріальне становище краще за тих, хто продовжує працювати на український проєкт. У 60% людей, які знайшли нову роботу, зріс дохід, в той час як у 78% тих, хто працює на українську компанію, доходи не змінилися чи зменшилися. Найбільше вони зросли у спеціалістів, які знайшли нову роботу в Канаді (зазначили 87% опитаних з цієї країни). Найменше — в Німеччині: дохід зріс у половини опитаних, а у 27% зарплата на новій роботі зменшилася.

Як змінилися доходи

За кордоном рівень добробуту українських ІТ-фахівців найчастіше падає: у 60% тих, хто переїхав протягом останнього року, зменшилася купівельна спроможність. Зокрема, у тих, хто продовжує працювати на українському проєкті: у 48% вона дещо зменшилася, а у 15% — сильно зменшилася. Дещо краща ситуація в айтівців, які знайшли роботу за кордоном, хоча у 47% купівельна спроможність теж знизилась (незначно чи сильно). Проте 27% все ж змогли знайти роботу, що допомогло підвищити купівельну спроможність (серед тих, хто працює на українську компанію, вона зросла лише у 8%).

Збільшення доходів за кордоном не завжди означає покращення рівня життя: доходи зросли у 29% фахівців, які виїхали за кордон за останній рік, а купівельна спроможність зросла лише у 11%. Схоже, що більші гроші не завжди можуть покрити різницю в цінах і податках за кордоном.

Найчастіше падіння купівельної спроможності відзначали фахівці, які переїхали до Португалії (70%) і Німеччини (69%).

Як змінилася купівельна спроможність

Попри зменшення купівельної спроможності за кордоном, доходів українських ІТ-фахівців переважно достатньо для того, щоб заощаджувати: у 83% опитаних залишаються гроші після щомісячних необхідних витрат.

Найкраще виходить заощаджувати у розробників (залишаються кошти у 89% з них) і фахівців рівня Middle і вище (понад 80% можуть заощаджувати).

Чи лишаються гроші після обов’язкових місячних витрат

Бонуси отримують 33% фахівців, які переїхали за останні півтора року за кордон (в Україні — 28%). Дещо частіше бонуси мають досвідчені фахівці — на таких посадах, як CTO, Director of Engineering, Architect, Lead, Head, а також спеціалісти з HR, рекрутингу та маркетингу. Між тими, хто працює на українські компанії та проєкти, і тими, хто знайшов нову роботу за кордоном, різниці немає.

Чи отримуєте грошові бонуси

21% опитаних мають опціони від своїх компаній. Закордонні роботодавці частіше їх пропонують: 31% тих, хто знайшов нову роботу за кордоном, мають опціони проти 18% тих, хто продовжує працювати на українську компанію чи проєкт.

Чи пропонує компанія опціони

В Україні — краща сфера послуг і комерційних сервісів, ніж за кордоном

За оцінками фахівців, які приблизно останні півтора року прожили за кордоном, в Україні краща сфера послуг і комерційних сервісів (так вважають 77% опитаних). Майже половина (49%) вважає, що державні послуги теж кращі в Україні, а 45% так думають про медицину.

Приблизно однаково в Україні та за кордоном ІТ-фахівці оцінили якість їжі та товарів, культурну сферу й відносини між людьми. Решту аспектів — безпеку, транспорт, екологію, зручність міст, соціальний захист — понад 70% опитаних вважають кращими за кордоном. 40% айтівців думаю, що освіта за кордоном краща (а 33% не змогли оцінити).

Що краще в Україні, а що — за кордоном

Нідерланди високо оцінили майже за всіма показниками. В Україні краще розвинена сфера послуг (так вважають 72% тих, хто переїхав у цю країну), а думки щодо медицини розділилися: 39% вважають, що медицина краща в Україні, а 30% — що в Нідерландах. За рештою показників Нідерланди оцінили краще за Україну.

У Канаді, Португалії, Іспанії вища якість їжі та товарів, ніж в Україні, на думку майже 50% ІТ-фахівців, які туди переїхали. Близько 40% людей, які переїхали в Туреччину, Велику Британію та США, вважають, що якість їжі та товарів краща в Україні.

Освіту найвище оцінили в англомовних країнах (Великій Британії, США, Канаді) — понад 60% релокованих сюди зауважують, що тут вона краща, ніж в Україні. Серед неангломовних країн айтівці найкраще оцінили освіту в Нідерландах (59%) і Німеччині (48%).

Якістю державних послуг найбільше задоволені в Нідерландах — 50% тих, хто переїхав у цю країну, вважають її вищою, ніж в Україні. Також цю сферу відзначили 41% тих, хто переїхав у Канаду.

Спілкування та відносини між людьми оцінили у своїй новій країні краще, ніж в Україні, ті, хто переїхав у Канаду (49%), Португалію (47%), Нідерланди (44%), Велику Британію (42%), Іспанію (38%). Серед тих, хто емігрував у США, думки розділилися: 40% вважають, що спілкування між людьми краще в США, а 36% — що в Україні. Однозначно ліпше оцінюють стосунки між людьми в Україні ті, хто переїхав у Болгарію (49%), Туреччину (43%), Чехію і Німеччину (по 40%).

Про культурну сферу краще, ніж в Україні, відгукнулися ті, хто переїхав у Велику Британію (56% оцінили її краще, ніж в Україні), Нідерланди (50%), Чехію (41%), Іспанію (39%) та Німеччину (38%). Найгірше культурну сферу оцінили в Туреччині (53% вважають, що в Україні краще), Хорватії (44%) та Болгарії (42%). У США думки про цю сфери теж розділилися: 36% вважають, що краще в США, а 33% — що в Україні.

Найкраще релоковані айтівці відгукуються про міську інфраструктуру і транспорт у Відні (92% вважають її кращою, ніж в Україні), Гданську та Познані (89%), Амстердамі (88%), Братиславі (86%) і Варшаві (85%).

Екологічна ситуація найкраща у Відні (100% опитаних вважають її кращою, ніж в Україні), Амстердамі (92%), Барселоні (90%), Братиславі та Порту (89%), Лісабоні (88%), Берліні (84%) і Торонто (81%).

Повернуться, якщо закінчиться війна і будуть помітні покращення в Україні

63% ІТ-фахівців вважають рішення про переїзд правильним, а 21% наразі не можуть визначитися.

Як оцінюють рішення переїхати

Попри труднощі в новій країні, 92% тих, хто переїхав за кордон після початку повномасштабного вторгнення, зробили б це знову, якби сьогодні їм довелося ухвалювати таке рішення. Лише 3% вважають, що краще було переїхати в межах України, а 4% — залишитися вдома.

Найменш впевнені у своєму рішенні виїхати за кордон фахівці з Вінниці (14% вважають, що треба було лишатися вдома), Запоріжжя (12% думають, що краще було переїхати в інше місце в Україні) та Дніпра (7% думають, що варто було залишитися вдома).

Якби сьогодні знову ухвалювали рішення про переїзд

41% айтівців, які виїхали за кордон після початку війни й напередодні, планують повернутися: 22% впевнені в цьому, а 19% вважають, що радше повернуться.

Ті, хто виїжджав після початку повномасштабного вторгнення, частіше мають намір повернутися (44%). Натомість ті, хто релокувався за кілька місяців до війни, частіше планують залишитися за кордоном (38%).

Найменш схильні повертатися фахівці, які переїхали в Канаду (62%) і США (46%), а також у Нідерланди (43%). Більшість тих, хто емігрував до Хорватії (78%) і Туреччини (64%), планують повернутися в Україну.

Дещо частіше про плани повернутися зауважують інтерни (52%) і джуни (48%). Серед мідлів, сеньйорів і тимлідів думають про це тільки 41%. Лишитися за кордоном хочуть 48% СТО/СЕО/Director of Engineering.

Чи планують повернутися

Основні передумови для повернення ІТ-фахівців, які виїхали протягом 2022 року, — повне закінчення війни (важливо для 77%) і помітні покращення в країні (в економічній, політичній, соціальній сферах — відзначили 45% фахівців). Близько 20% фахівців повернулися б через сімейні проблеми чи значні труднощі в житті за кордоном. Водночас пропозиції роботи, цікаві грошима або для професійного розвитку, чи вимога роботодавця бути в Україні могли б спонукати до повернення менш як 10% фахівців.

Що могло б спонукати повернутися

Аналітика: Ірина Іпполітова
Візуалізація даних: Ігор Яновський