Купівля Databand компанією IBM, карʼєра в ІТ для початківців та майбутнє галузі. Інтервʼю з Python-розробником Михайлом Кашкіним
Михайло Кашкін — Python Developer в ізраїльській компанії Databand, платформі для дата-інженерів, яку в кінці липня придбала компанія IBM. Крім цього, Михайло є творцем навчальних курсів з мови Python для початківців та автором низки блогів на DOU.
Ми поспілкувалися з ним про угоду між Databand та IBM; про те, чи варто зараз починати вчити програмування і шукати першу роботу в ІТ; університетську освіту та майбутнє української ІТ-галузі.
Про угоду між Databand та IBM
— Компанія IBM, один із найбільших світових виробників програмного забезпечення, оголосила про придбання Databand, яка має офіс в Україні. Розкажіть про свою роботу у Databand.
На початку року я приєднався до Checkbox, але у березні 2022 року навантаження на бізнес зменшилось, і я припинив співпрацю з проєктом. Тож я зі своєю родиною виїхав з України до Франції.
У Databand я почав працювати після початку війни. Перебуваючи за кордоном, пройшов співбесіди з кількома компаніями, отримав кілька пропозицій. Ця компанія мені сподобалася атмосферою та продуктом.
Щоб зрозуміти, чому IBM купила Databand, треба зрозуміти, чим наша компанія займається. Це інструмент, що підвищує observability процесів, якими опікуються data-інженери. Цільова аудиторія компанії — це розробники, а також аналітики, DevOps, DataOps та MLOps. А мені дуже хотілося працювати саме з компанією, яка виготовляє продукти для інших програмістів, це видається надцікавим.
Я прийшов на позицію бекенд-розробника. Це була ізраїльська компанія, її менеджмент ментально нам близький, і вони наймали людей в Україні.
— Скільки співробітників у компанії?
Близько 40 людей. Оскільки зараз у компанії почався новий великий цікавий етап, то, напевно, ми можемо говорити про те, що кількість людей зараз уже не є принциповою. Принциповим є продукт, дух компанії. А рух, який пішов далі — він уже з потужностями великої компанії.
— Які умови роботи у компанії?
Наш головний офіс розташований в Ізраїлі. Якось хочу туди приїхати, поспілкуватися, бо колеги потроху стають рідними. Наскільки я знаю, був постійний офіс у Києві, але після початку війни команда роз’їхалася. Частина співробітників перебувають в Україні, початок війни переживали у підвалах, ховаючись від обстрілів.
Компанія добре вибудувала віддалену роботу, і я думаю, це тривалий час буде нашим форматом через COVID-19, полегшеного доступу до якісних фахівців з будь-якої точки планети.
У компаніях на кшталт IBM процедури жорсткіші, ніж в інших компаніях
Проте офіс — це все ж спосіб соціалізації. Наприклад, співробітники часом приводять своїх домашніх тварин, тісніше спілкуються одне з одним — це такий стиль роботи, який водночас дає тобі переваги робочої та дружньої атмосфер.
— Як команді Databand повідомили про те, що компанію купує IBM?
Інформація саме про цю угоду була таємною з багатьох причин. Гадаю, основна з них — юридична. Є складна процедура публікації такого типу даних. За цим стежать регулюючі органи. У компаніях на кшталт IBM процедури жорсткіші, ніж в інших компаніях.
Але все ж на одну зустріч мою команду покликали. Це було підозріло, бо як зазвичай відбувається? Є розклад зустрічей — на них і так усі приходять, бо людям цікаво дізнатися, що буде далі, куди ми рухаємось. А тут керівництво особисто попросило: «Прийдіть, будь ласка». Усі почали вгадувати, про що йтиметься. Я пожартував, що компанію придбає Oracle. Інші припускали, що у нас закінчилися гроші або ж, навпаки, закрито черговий етап венчурних інвестицій. Я був близьким до істини.
Після оголошення, що компанію купує IBM, нас попросили нічого про це не говорити. Але я гадаю, всі своїм сімʼям, звісно ж, сказали. Втім у публічному просторі команда поводилася відповідально — всі мовчали, доки не вийшов офіційний пресреліз.
Про умови угоди я розповісти не можу, адже ця інформація не розкривається з юридичних причин.
— Як зміниться ваша робота після купівлі IBM?
Є кілька видів угод з придбання компанії. Іноді компанію купують, щоб отримати доступ до бази клієнтів. І тоді відбуваються досить драматичні зміни, аж до того, що компанію можуть викупити, аби зрештою знищити. Ми всі бачили таке у серіалах та фільмах.
IBM — це один із найбільших у світі продавців та розробників технологій. IBM має велику кількість продавців, і мабуть, наш напрям роботи став актуальним для корпорації та вони розширили своє портфоліо. Тож в IBM з’явилася можливість закрити ще одне місце у своїй пропозиції для клієнтів, потреби яких вони розуміють.
У цій ситуації ми перебуваємо у привілейованому становищі, оскільки створюємо продукт, що закриває потребу IBM. На нинішньому етапі у нас потроху зʼявлятимуться нововведення з боку IBM, але драматичних змін не буде. Тобто це не купівля заради того, щоб знищити конкурента або привласнити патенти. А щоб розширювати можливості IBM.
— А якщо говорити про вашу щоденну роботу?
Велика корпорація — це завжди можливості. Коли туди потрапляєш, то можеш зростати у різних напрямах. За свою карʼєру я стикався з великими компаніями, мені пощастило попрацювати з Google, VEON, якому належить «Київстар». Також я працював у великих аутсорсерах. У таких компаніях є простір для розвитку. Поки що ці процеси повною мірою не стартували, говорити про щось ґрунтовно можна буде за пів року чи рік.
Я припускаю, що наразі наш менеджмент проводить зустрічі зі своїм новим керівництвом, і, напевно, відбуваються інтеграційні процеси, що мені на моїй позиції не видно. Але я одразу вибирав таку посаду, де я тихо сидітиму, отямлюватимусь, поки ми з сім’єю починаємо життя з нуля в новій країні.
Втім, усі бізнес-процеси компанії мені дуже цікаві. Я будував власні проєкти, маю свою школу з навчання програмування з нуля.
Всі в Databand радісно відреагували на угоду з IBM. Припускаю, скоро з’являться нові карʼєрні можливості і простір для розвитку.
— У нового керівництва немає побоювань через те, що працювати з українськими співробітниками зараз ризиково через війну?
Дорослою відповіддю на це буде — є. Побоювання є у всіх.
До людей, які перебувають в Україні, компанія демонструє найвищий рівень емпатії. І це круто. Хоча інклюзивність для IBM, як і для всіх великих компаній, має значення, я припускаю, що для пошуку нових людей в Україні, найімовірніше, будуть особливі умови.
Бізнес може змінювати світ лише тоді, коли він залишається бізнесом
Країна, в якій триває війна, — це ризики для бізнесу. Тобто компанія може безпосередньо допомагати біженцям, постраждалим від війни людям. Якщо є змога — то військовим і країні загалом. Але для неї необхідно розділяти заробляння грошей і можливість ці кошти віддавати як пожертву.
Ця логіка працює для багатьох компаній. Можливо, вона не зовсім приємна, але має підґрунтя — бізнес може змінювати світ лише тоді, коли він залишається бізнесом. Ми як творці, як програмісти, як креатори, можемо змінювати цей світ тоді, коли реалізували себе як бізнесмени, коли у нас є сильний бекграунд.
Про карʼєру та курси програмування для початківців
— Як і коли ви прийшли в ІТ?
Я мріяв, що займатимусь повʼязаними з компʼютерами речами ще з 11 років. Перший комп’ютер, за яким я сидів до втрати свідомості, — БК. Це були дивні комп’ютери в навчально-виховному комплексі, де працював мій тато. В одному класі був компʼютер із
Коли я зібрався вступати до інституту, в Україні особливо не було пропозицій за бажаним мною спрямуванням, тож за студентським обміном я вступив до Московського інституту електронної техніки. Зʼясувалось, що програмування я знав краще, ніж мої викладачі у цьому інституті. Через це у мене склалося дивне ставлення до вишів.
Моїм першим офіційним місцем роботи була косметична компанія. Я зробив для них великий портал, писав на Perl. До речі, це був останній рік, коли я писав на Perl, тому що мова виявилася некерованою, — я звернув увагу на те, що переписую код, бо не розумію його. Хоча я вже мав досвід програмування у вигляді курсових і невеликих проєктів і на С/C++, і на Pascal, і на Basic. Також ми з товаришами зламували ігри та перекладали їх.
Згодом я почав вивчати Python. Документації тоді було мало, її брак заповнював зустрічами та конференціями, підписувався на англомовні поштові розсилки. Був одним з активних авторів та учасників україномовної та російськомовної (у ті часи більшість інформації в нашому регіоні була російською) розсилок.
А 2008 року, взявши участь у розвитку досить великої кількості сайтів, я повернувся до України. Адже росія вже тоді дуже змінилася — я зрозумів, що це взагалі не та держава, в яку я колись хотів потрапити школярем.
На батьківщині я приєднався до команди, що створювала українську PyCon. Це, як на мене, одна з найкрутіших конференцій, що колись існувала в Україні. І вже тут я почав заробляти собі репутацію, популярність, познайомився з Максом Іщенком, з талановитими програмістами. Один з них порекомендував мене в Google, які на той час шукали людину, що опікувалася б системою керування шрифтами.
Тож я встиг попрацювати і в Google, і в стартапах. Карʼєра склалась добре.
Три-чотири роки тому я запустив власну школу програмування. Мені видається, що це трохи змінює світ на краще. Програмування — чесніша і крутіша галузь, ніж те, на що її перетворили різні псевдошколи, які не дуже переймаються навчанням людей. Я ж намагаюся рухатись до того, щоб викладати чесно.
— Чи немає у вас конкуренції між основною роботою та курсами?
Є речі, які я роблю для себе, і коли у мене з’являється вільна хвилинка, то я приділяю час курсам. Іноді у відпустці можу щось поробити. А так, звісно, основний пріоритет — робота. Напевно, якщо розподіляти речі у житті, то на першому місці — сім’я; на другому — робота; і після цього — особисті інтереси.
З іншого боку, я можу займатись своїм проєктом нескінченно довго, на відміну від основної роботи. Я з тих людей, для яких важливий саморозвиток, і він у мене відбувається через власний проєкт. Тому що з багатьма фреймворками, технологіями, які я вивчив і потім використав на роботі, я ознайомився в той момент, коли намагався створити щось для себе. Для мене сісти пограти з якимсь фреймворком, зрозуміти його та рухатися далі — це шлях вивчення та пізнання світу.
— Чи варто сьогодні йти у програмування початківцям?
Я думаю, так. Коли ми дивимося на ІТ у відриві від решти галузей, то справді здається, що починаються складні часи. Макс Іщенко пише про це у себе в соцмережах. З’являються новини про те, що у США перестає наймати FAANG. Але попит на ту ж автоматизацію не дуже сповільнився. Знаю, що в Європі та інших країнах було багато компаній, які просто чекали, коли нарешті з’явиться можливість найняти хороших людей. Тобто світові топкомпанії не є єдиним омріяним місцем роботи.
Крім того, програмування — не обов’язково спосіб заробітку. Так, це гарна професія, але ще, якщо ти маєш навички автоматизації, то можеш робити якісь речі для себе.
Мені одна компанія якось розкрила очі на те, що є безліч непізнаних ринків. Наприклад, є хлопці, які зробили софт для керування storage box. Ним користуються десятки тисяч клієнтів, сплачують кошти за нього. І це окрема промисловість. І таких індустрій є сотні. Наприклад, управління барбершопами, клінінг, доставки.
Програмування — не обов’язково спосіб заробітку. Якщо маєш навички автоматизації, то можеш робити якісь речі для себе
ІТ — це один із найкращих способів прожити гідне життя. Наприклад, коли почався COVID-19, найбільше постраждали ті, хто не мав навичок або можливості віддаленої роботи. ІТ-сфера виявилася максимально міцною в цій ситуації. З війною те саме. Найліпше почуваються ті, хто може переїхати та продовжувати роботу.
Я, наприклад, намагаюся дати можливість навчатися людям, які пройшли воєнні дії та проходять реабілітацію. Серед них будуть і люди з інвалідністю.
— Одна з проблем IT-курсів полягає в тому, що частина учнів кидають навчання. Чи є у вас статистика, скільки людей закінчують вашу школу? І яка кількість ваших випускників потім знаходять роботу?
Вчора мені написав мій студент, порадував тим, що якраз поміняв місце роботи і вийшов на прибуток три тисячі доларів. А закінчив він курси близько півтора року тому.
Складно говорити у цифрах, бо не з усіма збереглася комунікація після закінчення курсів. Я бачу, що після початку війни у нас більш ніж половина людей перестали приходити на заняття. Дехто переїжджає і продовжує комунікувати зі мною, дехто пропадає з радарів.
Один учень нещодавно писав, що повернувся до Донецька — не знаю, чи назавжди, — і в нього є проблеми банально з доступом до інтернету. Він пише: порадьте, як мені налаштувати VPN, тому що не можу навіть у Slack навчальний зайти. Тож зараз статистика нерелевантна.
Я проводив і безкоштовні курси програмування, на них записалось близько 900 осіб. Навчальна програма була однакова на платних та безплатних заняттях. І ось на безплатних не було жодного просування. У людей мало мотивації вчитися задарма. Те, що вони отримують безкоштовно, вони не цінують і тому просто закопують свій прогрес.
Зазвичай інші курси влаштовані так: просувається рекламний допис, збирається аудиторія. Якщо група набралась, то розпочинається навчання. Беруть найдешевшого викладача на програму, яка здебільшого просто вкрадена в іншої школи. І в тих людей, які мають хоча б кілька років досвіду роботи в ІТ, зарплата за годину вища, ніж у викладача таких курсів. На цю роботу беруть або випускників курсів, або людей, які мало тямлять у програмуванні, їх не беруть на роботу в IT-компанії. Тому багато хто кидає курси — через їхню низьку якість. Я добре розумію людей, які відчувають цю фальш і йдуть.
З іншого боку, є люди, які думають, що зараз заплатять 100 доларів, прослухають курс, і їх одразу посадять у гарний офіс, дадуть клавіатуру і просто переказуватимуть купу грошей наприкінці місяця.
Але зізнаймось чесно: програмістам платять гроші не просто так. Їм платять за те, що вони доволі по-дорослому підходять до завдань. І причина, через яку під час пандемії ІТ не впало, а просунулося далі, — і навіть виросло, — полягає в тому, що ментально айтівці виявилися дорослими людьми. Їх не треба підганяти, зайвий раз просити, мотивувати як дітей.
Гадаю, у наших курсів вищий відсоток успішних випускників через те, що ми одразу говоримо, що це не тримісячні курси, вони тривають від 7 до 9 місяців. Ми одразу попереджаємо: хлопці, це навчання професії. Тож нас люди обирають свідомо.
— Що ви думаєте про університетське навчання? Чи потрібна вища освіта за спеціальністю, щоб стати гарним ІТ-фахівцем?
За час життя в Україні я спробував попрацювати, мабуть, з десятком різних вишів. Я приходив на зустрічі, вебінари, намагався наймати викладачів. У більшості тих вишів, з якими я працював, включаючи Харків, Одесу, Київ, Дніпро, викладачі — це профнепридатні люди, які протирають штани, заповнюють папірці, у яких слабке уявлення про бізнес і його стандарти. Я не стверджую, що всі такі. Але щоразу я опиняюся у ситуації, коли стикаюсь з такими людьми та зрештою звільняю їх. Вони не здатні пройти навіть співбесіду на джуніора.
Вважаю, що за останні 150 років наша система освіти, безумовно, змінилася на краще, але українські виші все ще дуже відсталі, порівняно зі світовими. Звісно ж, у навчальних закладах трапляються блискучі люди і вони потребують підтримки саме з боку комерційних компаній.
Чому Python — «найкраща мова програмування»
— Чому ви обрали саме Python для навчання початківців?
Хоч я не перепробував усі мови програмування, але можу сказати, що Python — це найкраща мова. Вона дуже дружня для новачків.
Я свідомий того, що це дискусійна думка, але вважаю, що мови програмування, які недостатньо приділили увагу зручності для користувача, почали втрачати популярність.
Вимоги на вхід до ІТ змінюються. Раніше, в
Python має зрозумілий синтаксис, мало синтаксичної «магії», хоча, звичайно, є певні недоліки.
Він має сувору типізацію, що підвищує надійність проєктів у сфері фінансів, обрахунків тощо. Але Python добре спрацьовує навіть тут, тому що дозволяє об’єднувати і виступати «клеєм» для бібліотек, написаних мовами з більш суворою формалізацією на кшталт Rust, де компілятор дає менше шансів на помилку. Python при цьому все одно примудряється «дружити» з такими мовами. Не завжди, не скрізь, але загалом — так.
Python має філософію, що пішла далі, ніж сама мова програмування
Наступний плюс полягає в тому, що історично Python, мені здається, пощастило потрапити до академічного середовища. Тобто є Biopython, Astropython тощо. В якийсь момент відчувалось, що Python хоч і комерційно зростав, але не мав за плечима великої корпорації, яка б його пушила. Але при цьому різні професори, викладачі обирали цю мову.
Python має філософію, що пішла далі, ніж сама мова програмування: код має бути читабельним, зрозумілим; має бути менше шансу для помилки. І мені здається, що ці заповіді вплинули на всю моду творення мов програмування зараз. Бо якщо подивитися на нові з них на зразок Go, Swift, яким ще не так багато років, то вони почали звертати увагу саме на ці речі.
Якщо орієнтуватися на попередні 20 років мого досвіду, то я думаю, що базові знання про Python ще довго не знецінюватимуться.
Про майбутнє українського та світового ІТ-ринку
— Останнім часом говорять про те, що за умов війни саме ІТ-сфера може допомогти економіці України. Як ви ставитеся до цього твердження?
Мені видається дивним, що люди, які щосили заважали та руйнували нашу галузь і геть не розуміють, що таке інтелектуальна власність, наразі приходять в сферу, що показує зростання, і завчасно привласнюють собі «ордени» і виставляють себе «переможцями». Я дуже не люблю популістські гасла, які промовляють політики.
Але саме як айтівець хочу сказати, що в Україні так і не сформувався повноцінний внутрішній ринок продуктової розробки. Ми цілком експортно орієнтована IT-сфера, навіть ментально. Бізнес-процеси, ставлення до персоналу, до тих самих лікарняних — це все в інших юрисдикціях.
Нам необхідна правильна політика, що сприятиме розвитку галузі. Поки що є дуже багато процесів, які заважають цьому, наприклад, відносно низька якість освіти в державних вишах.
— Яким ви бачите український ІТ-ринок у найближчий рік? Як він зміниться через війну в Україні та світову турбулентність?
Внутрішній ринок України й до того був невеликим, а зараз усе погіршилося. Компанії полишають Україну, і вони продовжуватимуть йти. Я радий, що зараз все не настільки сильно обвалилося і навіть є позитивна динаміка. Але що довше триватиме війна, то гіршою буде ситуація у сфері.
Я зараз у Франції. Тут ІТ у такій дупі — це просто приголомшує. Я дивлюся на ці банківські програми або французькі сайти — це рівень 2003 року. Тож ІТ — це неоране поле.
Для біженців з України, які зараз перебувають у різних країнах, або українців на теренах України, що перебувають в безпеці, або ж студентів, програмування — найкращий напрям. Головне, щоб це робило щасливою саму людину, яка приходить у сферу. На мою думку, програмування — найкраща професія у світі.
