Парк воєнного періоду. Як резиденти UNIT.City пережили 24 лютого, що буде з проєктом у майбутньому та чи зростатиме українське IT
Наприкінці травня київський інноваційний парк UNIT.City, що налічує понад 100 компаній-резидентів, серед яких українські технологічні фірми — Bolt, 28software, D2 та інші, — відновив повноцінну роботу. Напередодні DOU завітав у парк, щоб дізнатись, як його відвідувачі та команда зустріли війну та що відбуватиметься з IT в майбутньому.
Перший день війни та термінові заходи
Ми зустрічаємось з партнером і фінансовим директором UNIT.City Кирилом Бондарем у приміщенні UNIT School of Business. Зазвичай сповнений людей простір парку за кілька тижнів до нового відкриття — вже під час війни — незвично тихий. З початком російської агресії багато резидентів разом з іншими жителями Києва поїхали зі столиці; а для тих, хто залишився, «юнітівці» облаштували бомбосховище, тоді як UNIT Cafe почало готувати їжу для волонтерів та оборонців країни.
Кирило Бондар, партнер і фінансовий директор UNIT.City
З теми війни ми й починаємо нашу розмову з Кирилом.
«До останнього не вірили, що почнеться війна. Ми з командою менеджерів незадовго до цього були в Ізраїлі (дивилися, як у них працює інноваційна інфраструктура) та Дубаї — на EXPO 2020, і повернулися до України за кілька днів до 24 лютого. На 16:00 у нас була запланована нарада щодо роботи в наступному кварталі, апдейтів за проєктами», — говорить Бондар.
Після перших ракетних обстрілів керівництво інноваційного парку повідомило команді — загалом це понад 200 осіб — не виходити на роботу та організувати евакуацією близьких.
Запитуємо про те, що відбувалось з резидентами у перший день повномасштабної війни.
«Багато хто забирав речі з офісів. Компаній прийшло мало — не до роботи було, самі розумієте. Але загалом з першого дня війни UNIT був відкритий: якщо ви є резидентом або членом нашої команди, можна було приїхати, отримати доступ і до офісу, і до території, і попрацювати, забрати свої речі чи провести зустріч.
Так, звичайно, ми запровадили підвищені безпекові вимоги. Повністю одразу перекрили весь периметр, аби запобігти мародерству. Облаштували бомбосховище — під нього виділили два поверхи підземного паркінгу. Туди навіть могли прийти люди, що живуть поруч».
Кирило додає, що бомбосховищем у перші тижні війни користувались близько 150 осіб, а після обстрілу російськими окупантами Київської телевежі, на територію парку впали три уламки, а фасад однієї з будівель було пошкоджено.
Оренда приміщень і зміна фінансових показників проєкту
Розпитуємо партнера UNIT.City про те, як багато резидентів почали повертатись до офлайн-роботи в травні — той витримує невелику паузу та зізнається, що мало хто наважувався.
«Не дуже багато резидентів поверталися. Насправді тому, що на той момент не так багато людей повернулися до Києва. Плюс це рішення кожної компанії: як ми працюємо, коли й де. До того ж кілька великих компаній-резидентів прямо в примусовому порядку переводять своїх співробітників в офісний режим з 1 червня. Війна війною, але бізнес та економіку не можна зупиняти».
Цікавимось, чи хтось з резидентів відмовився від оренди приміщення після початку війни. Наш співрозмовник робить ковток пляшкового Pepsi й відповідає: «Жоден».
«Дуже гнучко намагаємось підходити до кожного випадку. Якщо у нас є гроші від оренди — заплатимо комуналку, її також треба платити, допоможемо команді, допоможемо людям. Хтось із резидентів платить, хтось не має змоги в повному обсязі. Але ми нікого не виселяємо. Є кілька компаній, які оплачують оренду у повному обсязі, і ми їм за це дуже вдячні. Здебільшого це іноземні компанії», — каже партнер простору.
Оскільки порушилось питання грошей, запитуємо у Бондаря, що відбувається з фінансовими показниками UNIT.City після початку війни. Той усміхається і говорить, що цей парк завжди був операційно збитковим проєктом, оскільки весь прибуток скеровували на інвестиції в екосистему, розбудову парку, підтримку освіти.
Водночас ділиться одним казусом — воєнний стан навіть «покращив» показники дохідності. Пояснює це так:
«Ми ніколи ще не діставались точки беззбитковості. А ось під час війни дісталися. І знаєте чому? Тому що у нас коштів немає, і зараз все, що ми отримуємо (а це невеликі гроші), відправляємо на зарплати, підтримку життєдіяльності. Загалом ми „стиснулися“ в рази, але вийшли на точку беззбитковості. Ось така гірка іронія», — каже він.
Заморожені проєкти, «стиснення» департаментів і рух уперед
Багато проєктів у перші тижні війни довелось заморозити, додає фінансовий директор інноваційного парку, зокрема акселераційні програми, освітні ініціативи, івент-діяльність, але після нещодавнього перезапуску UNIT.City все це обіцяють повернути.
Довкола повисла тиша — згодом розуміємо, що вона повʼязана із тимчасовим припиненням ще одного проєкту, житлового комплексу UNIT.Home, звуки будівництва якого раніше часто були супутньою аурою перебування на території парку.
«Діяло законодавче обмеження, яке не дозволяє з фонду фінансування будівництва платити генпідрядній організації. Напевно, на період війни це правильно — необхідно зберегти кошти вкладників, залишити їх у банках, не дозволити нераціонально їх використати. І, звичайно, є складнощі з постачанням будівельних матеріалів. Але будівництво точно відновимо — плануємо влітку.
Але деякі проєкти ми продовжуємо. У нас є дві недобудовані офісні будівлі. В одній з них планується відкриття офісу Microsoft — намагаємося перезапустити будівництво», — каже співрозмовник DOU.
Коли ми порушуємо тему збереження команди парку та можливих скорочень, Бондар нахиляється вперед, складає руки і дозволяє собі відвертість:
«Дивіться, життя не буде таким, яким воно було всередині лютого 2022 року. Яким воно буде — я не знаю, але точно не таким, як раніше. І в нас точно відбудеться реструктуризація команди та бізнесу».
«А якщо говорити не про майбутнє, а про теперішнє?» — уточнюємо ми.
«Зараз у нас практично вся команда перебуває у неоплачуваних відпустках, 90% команди. Я оцінюю, що 60% перебувають не в Україні. Можливо, 50 на 50. Ключові функції, які нам потрібні для того, щоб проєкт жив, ми підтримуємо. Але деякі речі не маємо можливості робити, вони просто зупинилися. Такий великий юридичний департамент нам зараз не потрібен, маркетинг — та сама історія. Фінанси, облік, бухгалтерія також „стиснулися“. Інвестиційний департамент — немає інвестицій в Україні, поки що їх не буде.
Але знаєте, що приємно? Ми сказали своїм хлопцям і дівчатам: ми не знаємо, коли закінчиться війна, коли переможемо — може, за місяць, день, а можливо, за три роки. І давайте чесно — можна намагатися перечекати цю ситуацію. Але це поганий сценарій. Кращий сценарій, менш ризиковий — це брати відповідальність та рухатися вперед. І якщо ви хочете або можете виїхати з України, знайти роботу (а ви хороші спеціалісти, інакше б ви не працювали у нас), пробуйте, у вас це вийде», — говорить фіндиректор проєкту.
Закриваючи тему фінансів, запитуємо у Бондаря, що приносило основний дохід UNIT.City до війни — він пояснює, що насамперед це була оренда офісних приміщень та кредити від Європейського інвестиційного банку, а також івенти.
«І гроші акціонера, який також інвестував їх дуже багато. Не знаю, чи залишилася в нього ще можливість інвестувати зараз. Але джерела доходу втратили ми, звісно, сильно. Як і весь український бізнес», — зізнається співрозмовник.
Місце ІТ в повоєнній економіці та перевірки бізнесу
Просимо Бондаря дати свій прогноз щодо майбутнього українського IT — чи може сфера інформаційних технологій стати драйвером повоєнної економіки і вийти на перше місце у її структурі.
«Я думаю, що це буде вже цього року, — швидко відповідає фіндиректор іннопарку. — Зростання експортного виторгу у сфері IT на початку
Якщо говорити про металургію та сільське господарство, які завжди були драйвером експортної складової України — виявилося, що після війни, ймовірно, ми просто втратимо колишні можливості цих сфер через зруйновану інфраструктуру.
А той темп зростання, який є в ІТ, гадаю, збережеться. Мені чомусь це нагадало Ізраїль — країну, яка перебуває у постійному стані війни та терактів. У них, м’яко кажучи, теж недружні сусіди, але це не заважає їм бути успішними у технологічному плані та бути лідерами у багатьох сферах: кібербезпека, медицина, фармацевтика тощо», — ділиться думками він.
Перш ніж вийти на прогулянку територією UNIT.City, запитуємо про майбутнє українського бізнесу. Бондар одразу ж зауважує: «Гадаю, зараз перевірки бізнесу не на часі — він весь зараз де-факто на фронті, податкова теж на фронті». Фіндиректор прогнозує, що «проблеми в економіці точно будуть, ВВП дуже сильно впаде — на
«Ми без зовнішньої підтримки не впораємося. Потрібна буде допомога і Європи, і Сполучених Штатів, і Великої Британії, і Міжнародного валютного фонду тощо. Іншого шляху просто не буде. Але поступово ми відновимося. Так, буде емісія гривні, щоб підтримувати соціально незахищені верстви населення. Але всі проблеми точно вирішаться», — підсумовує він.
Резиденти, які залишились: екостартап і робота ростерії під час боїв за Київ
Ми виходимо на вулицю, аби прогулятись територією парку, і під час фотографування стикаємось з одними з небагатьох резидентів, що продовжували працювати в офісі ще до перезапуску парку — двома співробітниками українського стартапу Effa, який виготовляє екологічно чисті одноразові гігієнічні продукти.
Вони запрошують у свій офіс та зізнаються, що поки що вони єдині члени команди, що відмовились від ремоуту — в офлайн-режимі легше підтримувати продуктивність, вважають COO Костянтин Щербина та голова відділу розробок Микола Порохня. Вони говорять, що поки не всі їхні сусіди з інших проєктів та стартапів повертаються до офісів, але багато хто вже розглядає таку можливість.
Микола Порохня та Костянтин Щербина зі стартапу Effa
На зворотному шляху відчуваємо запах кави й чуємо галас в одному з блоків парку — зупинившись, бачимо команду київської ростерії ONE LOVE coffee, яка активно обсмажує зерна. У розмові з ними зʼясовуємо, що вони працювали на території парку навіть під час боїв за Київ, а частину кави скеровували волонтерам, теробороні та ЗСУ.
Співробітник ростерії ONE Love coffee, що розташована на території UNIT.City
Перш ніж залишити територію UNIT.City разом з його партнером та фіндиректором Кирилом Бондарем, бачимо, як на баскетбольний майданчик прямує група осіб.
«Наші охоронці, не можуть без спорту, — пояснює той. — Залишались тут увесь час, стежили за безпекою на території».
Бондар збирається на зустріч до колег із коворкінгу Creative States на Арсенальній — обмінятись досвідом роботи під час війни.
«Ну що ж, до зустрічі! Все відновиться, ось побачите», — говорить він і сідає у свою Tesla.
