“Це виглядає як пряма експропріація”. Розмова з директором Асоціації IT Ukraine про резонансну валютну політику НБУ
20 травня 2022 року Національний банк України своєю постановою фактично дозволив банкам купувати валюту за фіксованим курсом (29,25 грн за долар), а продавати її — за ринковим (~37 грн за долар).
Таке рішення викликало бурхливе обговорення серед української IT-спільноти, багато працівників якої зареєстровані як ФОПи та отримують доларові надходження, які можуть конвертувати в гривню лише за курсом НБУ, тож через нововведення втрачатимуть частину коштів під час валютних операцій.
DOU поговорив з директором Асоціації IT Ukraine про цю ситуацію та наслідки відповідного рішення НБУ.
— НБУ де-факто дозволив банкам купувати валюту за фіксованим курсом, а продавати її клієнтам за ринковим, і через значну різницю між ними для експортних галузей, зокрема IT, фактично виникає «додатковий податок». Як ваша асоціація сприйняла цю новину?
Це не «додатковий податок», це виглядає як пряма експропріація частини прибутку. Її обсяг — приблизно 26%. У нас в країні війна, тож називаймо речі своїми іменами. Війна — це не «спецоперація»; так само як і це рішення — не «додатковий податок», а експропріація у громадян. До речі, не тільки в айтівців.
Якщо людина, наприклад, виїхала за кордон з 50 тис. гривень на картковому рахунку і розраховується в Єврозоні, то сьогодні вона втрачає 26% від цієї суми. Це прямий економічний наслідок, але ж є і багато інших факторів, які ми зараз не можемо прорахувати, втім можемо зробити прогноз, який теж буде відʼємним, песимістичним.
Насамперед це стосується специфіки експортних галузей, які зараз мають обмеження. Сенс впровадження множинних, дуальних курсів існує та, до речі, НБУ успішно це застосувало в перший місяць повномасштабної війни. Тоді вони створили запобіжник від панічних настроїв.
Але сьогодні ми бачимо, що економічних передумов для каскадного зростання курсу немає. Питання перше: чи доцільно продовжувати застосування дуальних курсів — тим паче з таким розривом? По-друге, подивімось математику: можливі наслідки такого рішення полягають в тому, що компанії будуть вимушені знизити сплату валютних коштів в Україну.
IT-індустрія — це насамперед люди, оплата праці, талант. І сьогодні людина, яка стикнеться з такою проблемою, не зацікавлена втратити майже 30% свого доходу, тож шукатиме можливості не тримати рахунки в Україні. А ті українці, які тимчасово перебувають поза територією України, думатимуть про отримання податкового резидентства, щоб вільно розпоряджатись чесно заробленими валютними коштами, з яких вони чесно сплачують податки.
Війна — це не «спецоперація», як і це рішення — не «додатковий податок»
Тобто ми можемо втратити валютні надходження, а їх від IT-галузі ми отримали $2 млрд за перший квартал 2022 року. Лише за лютий в країну зайшло $839 мільйонів, за березень — $522 мільйони. Врахуйте, що майже 30% з них хтось набуватиме як бенефіціар. Та й загалом — навіщо це робити?
— Ви вже знайшли для себе відповідь на це питання?
Насправді ми не в пошуках відповіді, навіщо це зробили, а в пошуках рішення, як запобігти можливим негативним наслідкам. Ми перебуваємо на роздоріжжі. Точка неповернення може бути пройдена вже через місяць, коли люди просто вирішать попрощатись з рахунками в українських банках і українським податковим резидентством. А це перший крок до того, щоб попрощатись з громадянством України. Тому що дивно бачити, коли в критичні моменти держава так поводиться щодо тебе.
Будьмо чесними, ми єдина експортна галузь, що працює на довоєнному рівні. Це ж просто неймовірно, ми цим пишаємось і говоримо всім партнерам, нашим клієнтам. А що нам тепер їм сказати? Що держава зробила нам −30% до надходжень?
І ще важливий аспект, про який важливо сказати з огляду на війну: 800 млн гривень, згідно з нашим звітом, айтівці скерували на потреби ЗСУ та благодійність. Вони брали ці кошти зі свого доходу. Зараз в них забрали близько 30%, які вони могли витратити на ці цілі. Тож що, нашій армії вже не потрібна допомога?
— Що вам кажуть IT-компанії про таке рішення НБУ? Адже це безпосередньо впливає на їхніх фахівців, які втрачатимуть кошти.
У нашої галузі чітка позиція: виправмо цю ситуацію, поки це ще можна зробити. Адже вона є критичною, якщо це не зробити протягом найближчого місяця. Напевно, компанії поки притримають виплати компенсацій і подивляться, чи розвʼязується питання. Але якщо держава цього не зробить, наступного місяця ми не побачимо $522 мільйонів валютних надходжень.
Бізнес знайде законні шляхи, щоб оплатити працю своїх спеціалістів як в Україні, так і за кордоном. В якийсь момент рівень довіри до держави підвищився. А зараз ми знову ризикуємо її втратити. А довіра напрацьовується роками.
Тож треба встановити режим курсу, що враховує інтереси експортних індустрій, і повернутись до плаваючого курсу. До речі, ми вже скерували відповідні пропозиції і в Офіс президента, і до голови Нацбанку.
А якщо ви хочете створювати дуальні курси, то варто дозволити частину валютного виторгу продавати за комерційним курсом, а іншу — за офіційним. Зараз же не було скарг, що в банках курс по $32 гривні, а офіційний курс НБУ — $29. Але відтепер буде $37 — і це вже занадто. Тож треба зробити ось цей «коридор» між курсами і дозволити продавати за комерційним курсом, наприклад, 50% валютного виторгу, а 50% — за курсом Нацбанку.
Точка неповернення може бути пройдена вже за місяць
Насамкінець важливо надати можливість розрахунків за картками та зняття готівки за кордоном за офіційним курсом в еквіваленті, необхідному для банального життєзабезпечення — наприклад, $2000. Бо коли ти живеш в Євросоюзі, то платиш $1000 за житло, окрему суму — за школу тощо. Тож дайте людям можливість це робити.
А всі історії про «картковий туризм» вирішуються в офісах банків, які можуть просто подивитись за ІНН, хто скільки валюти знімав за місяць, а не на рівні НБУ.
— Якщо ця ситуація найближчим часом вирішиться, які уроки банки та IT-галузь може з неї винести?
Наші компанії постійно розробляють Business continuity plans — ми вже пройшли початок війни, і галузь показала свою стійкість. Висновки маємо здебільшого робити не ми, а держава. Ми вистоїмо і завжди знайдемо вихід, бо ми гнучкіші за державу, але ми її союзники. І ми хочемо, щоб перш ніж робити такі кроки, уряд звертався щонайменше за консультаціями до нас і фахових економістів. Ми не хочемо вчити державу — просто допомагати їй.
