Нояб. 20

Португалія для фрилансерів та контракторів: про легалізацію, податки, роботу банків і особливості життя у цій країні

Публікуємо третю статтю про те, як українські ІТ-спеціалісти працюють за кордоном як фрилансери чи контрактори.

Сергій Шаповаленко працює як контрактор уже п’ять років. Три роки тому він з сім’єю переїхав у Португалію. Сергій розповів DOU про те, як оформляв дозвіл на тимчасове проживання в Португалії, які податки та внески тепер сплачує, а також про переваги й недоліки життя у цій країні.

З 2016 року я працюю в IT віддалено, як контрактор. Здебільшого на американські компанії, інколи на британські та ізраїльські. Нові проєкти найчастіше шукаю на Upwork. В кінці 2017 року ми з дружиною вирішили поїхати за кордон, пожити в іншій країні.

Спочатку вирушили в Таїланд. Там пробули пів року, одну зиму. В Таїланді дуже гарно, але зрештою ми зрозуміли, що все-таки хочемо жити в Європі. В Азії ви завжди почуваєтеся трохи чужими. Крім того, Таїланд — монархія, авторитарна країна, приблизно така ж корумпована, як Україна.

Нам хотілося мати більш-менш зрозумілий соціальний статус, ефективну судову і правоохоронну систему, можливість легко легалізуватися.

Розглядали два варіанти переїзду в Європу: в Чехію або в Португалію. У мене не було змоги виїхати через роботу, тому шукали варіанти, які найкраще підходять для легалізації Self-employed (самозайнятого), з меншим податковим навантаженням. Вирішили, що в Чехії та Португалії це буде зробити найпростіше. Щоправда, з невисоким податковим навантаженням у Португалії не склалося, але дружині тут сподобалося набагато більше, ніж у Чехії: природа, менталітет. Тож зрештою вибрали Португалію.

З Таїланду ми приїхали в Україну, планували переїздити за кордон влітку 2019 року. Та поїхали швидше, у листопаді 2018-го.

Як отримати дозвіл на проживання

Є багато варіантів, як отримати дозвіл на проживання в Португалії: робота за контрактом (робоча віза), як самозайнятий (щось на кшталт українського ФОПа), як студент, як опікун школяра, своєї ж дитини (якщо вона у старшій школі і її прийняли на навчання в Португалії). Є інвесторські програми, програми для пенсіонерів і просто для забезпечених, фінансово незалежних людей, якщо пасивний дохід становить €800—1000 (наприклад, ви рантьє, здаєте нерухомість в Україні, або отримуєте роялті — дохід за авторськими правами).

Я легалізувався як самозайнятий. У Португалії є два способи це зробити. Перший: ви приїжджаєте сюди будь-яким легальним способом (наприклад, за безвізом), реєструєте діяльність, починаєте працювати й подаєте документи, щоб отримати дозвіл на проживання. Це займе певний час — від 1 до 3 років. Протягом цього часу, поки триває процес легалізації, не можна виїжджати з країни.

Легалізація другим способом триває не так довго, але її мінус в тому, що треба двічі їхати в Португалію. Спочатку прилітаєте сюди та реєструєте свою діяльність. Далі повертаєтесь в Україну, подаєте документи на візу в посольство Португалії. Коли отримаєте візу, їдете з нею в Португалію і подаєтесь на тимчасову резиденцію. Процес триває, мабуть, пів року.

Я обрав перший варіант: приїхав і почав легалізацію на місці. Це зайняло в мене понад 2,5 року.

Працюємо на терасі, бо сусіди почали ремонт

Подання документів

У Португалії всі документи треба подавати онлайн через портал SAPA/SEF (щоправда, ця система трохи незручна). Сюди треба завантажити скани документів: португальський податковий номер, контракт на оренду житла, підтвердження реєстрації діяльності, договір про надання послуг (контракт з клієнтом), інвойси за три місяці, виписані в португальській податковій системі, довідки про несудимість — українську та португальську, довідку про відсутність заборгованості перед португальським соцстрахом (і номер соцстраху, відповідно), медичну страховку.

Звісно, перед цим треба зібрати всі ці документи.

Передусім я зареєструвався у системі SAPA. Далі оформив документ, що підтверджує легальний в’їзд у країну, це роблять на тому ж порталі. Як доказ надав квиток на літак.

Після цього оформив португальський податковий номер. Це можна зробити в будь-якому відділенні Finances (податкової служби).

Далі відкрив банківський рахунок і зареєстрував свою діяльність.

З договором про надання послуг у мене виникла проблема: коли я приїхав у Португалію, працював за публічною офертою. Але публічну оферту чи роботу без контракту через Upwork не вважають тут підтвердженням діяльності. Тож мені довелося знайти ще одну роботу — підписати невеликий контракт, за яким я отримував певну суму (щоб подавати документи, в Португалії достатньо контракту на суму €900). Далі мусив попрацювати за ним, щоб після підписання контракту були щонайменше три інвойси, виписані в податковій системі.

Довідки про несудимість — і українську, і португальську, можна отримати на місці, в Португалії. Португальська довідка коштує €5, українська — близько €30 (її можна отримати в українському консульстві).

Досить довго треба чекати, щоб отримати номер соцстраху. У мене це зайняло пів року. Для цього не треба нічого особливого робити — лише писати запити, час від часу їх повторювати, і зрештою номер видають. Португальці загалом не надто швидкі. Але номер соцстраху справді важливий: якщо з людиною щось трапиться, можна розраховувати на певні виплати від країни. Можливо, саме тому в Португалії небагато емігрантів з Африки та країн Сходу: неможливо приїхати сюди, одразу отримати номер соцстраху і почати його використовувати, отримувати гроші.

Найбільша проблема при легалізації — те, що не вийде зробити самому — це реєстрація себе як приватного підприємця. Крім документів (паспорт, португальський податковий номер, українська прописка і номер рахунку в португальському банку), потрібен представник, хтось на кшталт поручителя, через якого з вами зв’язуватиметься податкова служба. Представником може бути лише податковий резидент Португалії. Якщо ви живете в країні до 180 днів, ви ще не є податковим резидентом, саме тому потрібен представник.

Коли ми тільки приїхали в Португалію, я звернувся до консультанта з еміграції, який погодився бути моїм представником за гроші (звісно, це неофіційний платіж). Він тоді лише починав надавати такі послуги, тож прайс був невисоким. Ми домовилися про повний супровід в еміграційних питаннях довічно. Він консультував нас з різних питань, допомагав додзвонитися в різні служби та домовитися про зустріч (у Португалії це іноді складно), ходив з нами в банк, у податкову. Якось платформа SEF нас оштрафувала, і він допоміг повернути ці гроші. Хоч договір був усним, він його дотримувався. За всі послуги консультанта я заплатив приблизно свою тижневу зарплату. Сьогодні на його сайті інша ціна. За схожі послуги він просить вже мою зарплату за 3–4 тижні.

У податковій системі я прикріплявся до поручителя на пів року. Далі сам став податковим резидентом Португалії і вже міг відкріпити від себе представника. Це можна зробити самостійно, на порталі.

Цей чоловік був моїм поручителем і при укладанні контрактів на оренду житла. В Португалії це важливо. Якщо у вас немає поручителя або якщо ви не змогли домовитися з кимось про оренду житла у кав’ярні (у цій країні, схоже, більше шансів знайти квартиру в кав’ярні, ніж на сайті оголошень), то потрібно буде внести великий завдаток.

Приблизно за пів року ми з дружиною самі розібралися, що і як робити, а представник лише іноді допомагав поручительством.

Після того, як я отримав податковий номер, зареєструвався як ФОП, отримав номер соцстраху і решту довідок, я завантажив усі документи на портал. Далі довідки та анкетні дані там перевіряють. Це може тривати 6–8 місяців.

Коли в системі з’явиться статус, що документи перевірені, можна обрати дату, коли прийти в міграційну службу. Та зазвичай вільних дат немає. Треба клацати, шукати... Очікування може тривати ще пів року або й рік. У нас вийшло так, що візит довелося ще й переносити на інший день (через пандемію певний час міграційні служби були закриті).

В міграційну службу треба принести той самий актуалізований пакет документів. Його сканують, завантажують до системи, знову перевіряють і за місяць надсилають карту резидента. Карту надсилають поштою, в скриньку. Для України це дивно, але тут усі документи надсилають так — посвідчення водія, техпаспорт на авто, карту резидента...

Загалом весь процес легалізації розтягнувся на 2,5 року. Якби протягом цього часу я виїхав з Португалії, то обіг документів обірвався б і довелося б усе починати спочатку. Та в окремих випадках все-таки дозволяють виїзд і не обривають процес легалізації: наприклад, коли людина повідомляє, що помер хтось із її родичів. Тоді виписують спеціальний документ, з яким можна виїхати та повернутись.

Ми з дружиною окремо легалізувалися. Дружина теж працювала в ІТ віддалено. Та згодом вона знайшла роботу в Португалії, в німецькому стартапі.

Продовження посвідки на тимчасове проживання, ПМП і португальське громадянство

Посвідку на тимчасове проживання в Португалії тепер дають на два роки. Продовжувати її можна автоматично, через вебсайт. Треба лише завантажити податкову декларацію за попередній рік, щоб її розглянули та ухвалили рішення. Якщо в податковій декларації цифри більш-менш адекватні (не менше як €12 000 на рік), то посвідку продовжують ще на два роки.

Крім того, щоб її продовжити, не можна бути відсутнім у країні більше ніж пів року (час відсутності рахують за два роки, протягом дії попередньої посвідки). Також не можна виїжджати з країни більш ніж на три місяці підряд.

Зазвичай присутність у країні контролюють тим, чи платить людина соціальні внески. Якщо ці виплати продовжують надходити, складно сказати, чи помітять вашу відсутність. Можливо, для самозайнятих людей, які працюють віддалено, ці терміни й не надто важливі. А якщо їздити по Європі, то проконтролювати, що вас немає в Португалії, майже неможливо, бо жодної реєстрації перетину кордонів тут немає.

Дозвіл на ПМП (постійне місце проживання) і португальське громадянство можна отримати через п’ять років проживання у країні за посвідкою. Ми з дружиною лише нещодавно завершили легалізацію та отримали посвідку на тимчасове проживання, тож для нас цей відлік тільки почався. Зазвичай люди подають одночасно дві заявки (на ПМП і на громадянство), бо запит на громадянство розглядають майже два роки. До того часу живуть з дозволом на ПМП.

Банківський рахунок

Робота португальських банків — одна з найболючіших тем. У мене склалося враження, що банки в Португалії на 20 років позаду українських.

Щоб відкрити банківський рахунок тут, потрібен український ІПН (індивідуальний податковий номер), закордонний паспорт і підтвердження того, що ви працюєте: довідка про доходи з роботи, якщо ФОП, то декларації або контракти, які підтверджують діяльність і доходи.

Я навіть стикнувся з тим, що один з моїх рахунків банк просто закрив, не попереджуючи про це. Тут схоже трапляється часто: якщо співробітникам банку здається щось підозрілим, виникають питання, рахунок можуть просто заблокувати чи закрити.

Коли я тільки приїхав у Португалію, відкрив свій перший рахунок у банку. Мені все оформили, я мав лише почекати на пластикову картку, тобто рахунок був на дооформленні. Приблизно за місяць я спробував закинути на нього кілька тисяч євро, щоб подивитися, чи можу я вже надсилати туди гроші. Після цього мені несподівано заблокували рахунок. Ні телефоном, ні онлайн я не зміг з’ясувати, чому так сталося, ніхто зі співробітників не міг пояснити проблему. Довелося їхати в той самий філіал банку неподалік Лісабона, у якому я відкривав рахунок. З’ясувалося, що для дооформлення рахунку потрібна була додаткова інформація. Людина, яка мала запитати в мене цю інформацію, була у відпустці. Тож у банку вирішили просто закрити рахунок. Я попросив, щоб повернули мої гроші, і відкрив рахунок в іншому банку.

Крім того, в португальських банках треба платити комісії за кожен «пчих». Найбільше мені доводиться платити за конвертацію валют. У мене є доларовий акаунт. Коли на нього заходять гроші, береться певна статична сума — здається, €23. І ще знімають відсотки за різні операції. Загалом мої витрати на користування рахунком становлять приблизно €35 на місяць.

Недавно я приїжджав в Україну і користувався однією зі своїх португальських карток. Якщо в терміналі я не міг вибрати функцію «розрахуватися в євро», то щоразу мав сплачувати додаткову комісію. Вона невелика, але все одно була.

Та вивести гроші від роботодавця тут можна без проблем. Навіть не треба відкривати окремий ФОП-рахунок, як у нас. Гроші можна отримувати як завгодно. Головне, щоб у податковій системі були інвойси.

Податки

В Португалії є програма Non-Habitual Residents (NHR). Якщо до неї приєднатись, можна сплачувати податки за єдиною ставкою: 20% на дохід у Португалії або 0% на дохід, отриманий поза Португалією. Коли ми переїжджали, я сподівався на те, що мій дохід може розглядатися як отриманий з іноземних джерел, поза Португалією. Але я зареєстрований тут як приватний підприємець, тож мій дохід все-таки вважається отриманим у цій країні.

Моя податкова база — 75%, тобто податок 20% я сплачую не з усієї суми, а з 75% від доходу. Якщо рахувати з усієї суми, виходить приблизно 15%. Кожен бізнес має певні витрати, на ці витрати зменшують податкову базу. Для усіх видів діяльності, крім тих, що працюють в організаційному режимі, на витрати знімають 25%. Робота в організаційному режимі — це коли потрібен бухгалтер, який буде вести вашу діяльність. Вона вигідна для тих видів бізнесу, коли люди виробляють щось з матеріалів, які треба закуповувати.

Я міг не приєднуватись до програми NHR. Та найімовірніше, на мене поширювалася б прогресивна податкова ставка — від 24 до 46%. Податок 20% на 75% від доходу — як бенефіт. Щоправда, ми можемо бути приєднані до цієї програми лише перші 10 років проживання в Португалії. Далі, якщо нічого не зміниться, треба переходити на звичайну прогресивну податкову ставку.

Ще я сплачую внески у соцстрах — 21,4%, їх теж рахують з 75% доходу (приблизно 16% від усієї суми). Загалом у мене виходить приблизно 31% податків від усього доходу.

Ще є податок ПДВ. Я його не сплачую, тому що надаю послуги за кордон. Якби я продавав свої послуги на території Португалії, португальським компаніям, то сплачував би ПДВ. Тобто користувач моїх послуг мав би сплачувати ПДВ, а я б його віддавав державі.

Та завдяки соціальним внескам я зможу згодом отримувати португальську пенсію. На сайті соцстраху є калькулятор пенсії, там можна подивитися, на яку суму ви можете розраховувати у майбутньому. Також це гарантує страхові виплати за особливих обставин: у разі втрати контрактів, втрати можливості працювати тощо. У таких випадках держава певний час компенсує заробіток (але не більше як 75% від ваших доходів). Скажімо, під час карантину португальський соцстрах виплачував людям, самозайнятим у бізнесах, які не могли працювати, по €450 на місяць.

Подання звітності в Португалії більш-менш автоматизоване. Щоправда, ці програми зроблені в досить поганий спосіб: весь документообіг, який був раніше, просто скопіювали на онлайн-платформу. В результаті усе трохи складне у користуванні, але розібратися можна.

Я кілька разів наймав бухгалтера для того, щоб подивитися, як він готує документи. Усе з’ясував і тепер подаю звіти сам. Єдина проблема — платформу ведуть португальською. Та Google Translate для роботи з нею майже достатньо, навіть для того, щоб запитати про щось у податковій (запитання теж можна надсилати через систему, відповідають доволі швидко). У цій електронній системі я виписую Recibo Verde (інвойси для клієнтів), заповнюю декларації.

Раз у квартал декларую для соцстраху свій дохід за попередні три місяці. Потім, у наступні три місяці, виплачую по третині від податку за квартал. Подаю декларацію IVA (це щодо ПДВ), заповнюю її просто нулями, оскільки на мене цей податок не поширюється. І раз на рік (з квітня по липень) маю подати декларацію про доходи за попередній рік. До 31 серпня треба сплатити податки за цією декларацією.

Декларацію про доходи ми подаємо як сімейну, разом з дружиною. Так простіше, не треба робити два звіти. Крім того, якби ми не були приєднані до програми NHR, то за сімейною декларацією деякі кошти податкова могла б повертати — на транспорт, лікування, ще щось.

Медицина

В Португалії можна не оформлювати медичну страховку. Для громадян і резидентів країни медицина безкоштовна, як у Канаді. Але до лікарів великі черги, тому люди зазвичай все одно купують страховки.

У нас є сімейна медична страховка. Вона коштує €100 на місяць (за сім’ю і кота, він у нас частий гість у клініці). Тепер за дружину сплачують страхування на роботі, тож ми платимо ще менше: €60 за двох осіб (за мене і за сина).

Зі страховкою менше коштує лікування в приватних госпіталях. Наприклад, консультація лікаря замість €35 коштує €15. У сина були операції, їх повністю покрила наша страховка. Ми сплатили лише франшизу — €200. Причому усе лікування було в приватних клініках. У мене теж була невелика операція, її повністю покрити не могли, оскільки проблема почалася раніше, до переїзду в Португалію. Та все одно завдяки страховці я отримав 30% знижки на лікування.

Освіта

Державні школи в Португалії безкоштовні. Мій син вчиться тут з середини 5 класу, тепер вже у 8-му. Спочатку, коли ми тільки переїхали, записали його у приватну школу: хотіли, щоб адаптація була легшою, щоб він міг отримати трохи більше уваги. Та загалом тут гарне навчання і ставлення до дітей — як у приватній школі, так і в муніципальній. За навчання в приватній школі ми платили приблизно €500 на місяць. Тепер у звичайній школі платимо лише за обіди.

Також зі мною в Португалії була донька (від першого шлюбу). Вона жила і вчилася тут рік. Вже майже вільно розмовляла португальською, але потім вирішила повернутися в Україну, не захотіла жити тут.

Оформити дітей в школу було легко. З України ми взяли виписки з оцінками за попередній клас, за €20 я зробив еквіваленцію в школі. Еквіваленція — це перевірка на тотожність наших предметів і оцінок до португальських (в Португалії 20-бальна система оцінювання). Ще взяли довідку про щеплення, показали контракт про винайм квартири в Португалії та оформили NIF — податковий номер (він потрібен, щоб отримати безкоштовний проїзний на рік). Загалом це все, що треба.

З самого початку навчання відбувається португальською мовою. Але дітям, у яких португальська мова не рідна, проводять окремі уроки португальської. Вчитель займається з 2–3 учнями-іноземцями. На решту предметів діти ходять разом з усіма. Вони швидко почали розуміти мову. Тепер у нас син у ролі перекладача. Якщо є місце, де англійської можуть не розуміти (наприклад, в автосервісі), туди телефонує син.

Думаю, що найбільша перевага приватної школи перед муніципальною — стабільний розклад. У звичайних школах розклад рандомний: можуть бути спочатку два уроки, за дві години ще два уроки тощо. Усе розкидано, в різні дні різний графік. В приватній школі з цим простіше: о 8-й ранку відвіз дитину до школи й забрав о 5-й вечора, там усе розплановано краще. У всьому іншому суттєвої різниці я не помітив: якщо в державній школі в класі 25 дітей, в приватній може бути 20, вчителі у нас були хороші в обох закладах. Можливо, в приватній школі трохи краще обладнання і більше позакласних активностей.

Мова

Після приїзду до Португалії ми почали вчити португальську мову, пройшли курс на рівень А1, отримали базові знання. Далі мова поступово «заходить» сама: щодня читаємо вивіски, оголошення, чуємо, як спілкуються португальською.

Та проблем через незнання мови тут практично не виникає. В Португалії, особливо у великих містах, люди здебільшого добре розмовляють англійською. Португальцям не потрібна віза, щоб поїхати у Великобританію, є багато людей, які часто їздять туди, працюють чи раніше працювали. Крім того, Португалія — країна емігрантів. Кажуть, що 10 мільйонів португальців живуть у Португалії та 10 мільйонів — поза батьківщиною. Тому вони тепло ставляться до емігрантів у своїй країні й майже всі розмовляють англійською.

Якщо хтось десь не розмовляє англійською, то знайде вихід із ситуації: приведе свого колегу, який знає мову, або знайде інший спосіб, щоб порозумітися. Зазвичай у різних установах в Португалії співробітники налаштовані на те, щоб допомогти людині розв’язати проблему, а не просто відпрацьовують свої години.

Тепер, коли ми вже отримали португальську резиденцію, будемо продовжувати вивчати португальську мову на безкоштовних курсах. Такі курси є для тих, хто емігрував і вже оформив резиденцію у Португалії.

Найкращий у світі коворкінг :) Власник швидко зреагував на ковід. Встановив перегородки та захисні екрани

Житло

Я живу в місті Матозінюш, це передмістя Порту, сюди навіть ходить метро звідти. Після переїзду ми місяць жили у квартирі, яку винаймали через Airbnb, і шукали більш постійне житло. Цілий місяць мені це не вдавалося. Зрештою, квартиру я знайшов у коворкінгу, в якому працював. Одного разу розговорився з власником коворкінгу, розказав про свою проблему. Виявилося, що його брат якраз планує здавати квартиру. І саме так, за португальською традицією, я знайшов житло.

Щоб підібрати житло в Португалії, місяця може бути замало. Особливо якщо не плануєте сплачувати за оренду на рік наперед і не маєте місцевих документів. Далі я мав більше часу і житло знаходив через сайти.

Наша перша оселя в Лісабоні, на території замку Георга. Ми жили на 2-му поверсі в рожевому будиночку

Ми планували, що будемо жити четверо (з донькою і сином), тому винайняли квартиру Т3 — з трьома спальнями. Крім того, у нас дві вітальні: ми з дружиною працюємо з дому, тому треба мати достатньо робочого простору. Сплачуємо за квартиру €1350 на місяць. Та взагалі квартиру Т3 біля Порту можна знайти і за €1200 (з опаленням), Т2 коштує €800—900, Т1 — €500—800.

Майже всі квартири тут здають з підземним паркінгом чи гаражем і з прально-сушильними кімнатами (зазвичай ця кімната розташована в самій квартирі). Та здебільшого здають житло без батарей для обігріву. Ми шукали помешкання з обігрівом, бо взимку в Португалії буває прохолодно, а ми звикли, що опалення в цей час працює.

Додатково платимо за електроенергію — близько €40, за газове опалення (у нас двоконтурний газовий котел) — приблизно €150 на місяць у холодну пору року. Тепер власник замінив котел, і цифри на лічильнику стали менші. Розраховуємо, що буде не більше як €100 (для квартири на 150 метрів).

В Португалії доступна іпотека. Спочатку треба заплатити 10–20% вартості житла як перший внесок. Що більший внесок, то менша відсоткова ставка: при 10% внеску — 3,1%, при 20% внеску — 2,4%. Іпотеку можна брати на термін до 40 років (термін залежить від віку людини, яка бере іпотеку). Загалом виходить дешевше брати іпотеку і купувати власне житло, ніж винаймати. Іпотеку дають і іноземцям. Головне, щоб був підтверджений дохід.

Про життя в Португалії

Португалія — країна зі спокійними, врівноваженими, дружніми людьми. Іноді це навіть дивує: як у XXI столітті можна залишатися настільки спокійними й навіть трохи наївними? Тут гарна інфраструктура, багато соціальних пільг: наприклад, діти можуть користуватися міським транспортом безкоштовно (приблизно як у нас, але транспорт в Португалії працює набагато краще).

Територія замку Обідуш

Діти тут спокійно вчаться і розвиваються. На жаль, в українських школах багато булінгу, агресії, тож різниця добре відчувається.

У цій країні багато можливостей для відпочинку, є безліч красивих приємних місць.

Втім, у Португалії є свої нюанси, через які ми іноді задумуємося про переїзд у Північну Америку. Вийшло так, що в останні роки ми були трохи «замкнуті»: не могли виїжджати з країни до того, як оформимо посвідку на тимчасове проживання, далі додалася пандемія. Через пандемію скасували локальні ІТ-івенти, які я відвідував, — DevOps-мітапи, інші заходи. На DevOps-мітапах було цікаво, я хотів там спробувати себе у ролі спікера, бо мав про що розповісти. Та пандемія призупинила усе це. Тепер іноді почуваюся відірваним від світу, від своїх команд.

В Португалії складно працювати з такою швидкістю, з якою працюють в ІТ у всьому світі. Тут люди повільні, розслаблені, а в ІТ треба все робити швидше. Скажімо, в Португалії багато вихідних. Дружина працює на локального роботодавця, тому всі державні вихідні у неї є, а в мене їх немає. Крім того, бувають дні, коли всі працюють лише пів дня, обідня перерва в Португалії триває півтори години (такий португальський стандарт). Іноді виникає відчуття, що я не вписуюся в цю країну зі своїм режимом роботи. Це трохи напружує.

Та сподіваюся, що скоро відкриють кордони, і я зможу їздити в офіси до клієнтів чи на міжнародні ІТ-івенти. Тоді працювати, підтримувати мотивацію до роботи, до розвитку стане легше й не буде сенсу переїжджати далі.

Корисні сайти

Sef.pt — портал для взаємодії з португальською державною службою. Через нього оформляють дозвіл на тимчасове, постійне проживання і громадянство. Тут є вся інформація про можливості для переїзду в Португалію, перелік документів тощо.

Портал податкової служби — тут ведеться фінансовий облік. На цьому порталі треба виписувати інвойси клієнтам, подавати декларації.

Сайт соцстраху — тут є вся інформація щодо того, як отримати номер соціального страхування, як сплачувати внески тощо.

Millennium банк — банк, послугами якого тепер я користуюся.

Novobanco — сайт банку, що закрив мені рахунок.

Агенція OKNO — сайт консультанта, що був моїм податковим представником під час реєстрації діяльності.

Idealista, Imovirtual — сайти для пошуку нерухомості.

Standvirtual — сайт, на якому продають вживані авто.