Від кібербезпеки до AI: першокурсники розповіли, чому обрали ІТ-спеціальності та що чекають від професії
Уже другий рік поспіль комп’ютерні науки входять до п’яти найпопулярніших спеціальностей у вишах. Серед абітурієнтів є як новачки, яким цікава ця сфера, так і вчорашні школярі, які вже мають в активі перші реалізовані проєкти, а хтось навіть й інтернатури в ІТ-компаніях.
Ми вирішили поцікавитись у першокурсників провідних вишів України про те, чому вони обрали IT-спеціальності, про враження від навчання і плани на майбутнє.
«У 12 років зібрав робота на схемі Arduino, керування написав мовою С»
Олександр Ткаченко, КПІ, «Інженерія програмного забезпечення»
«Я народився в Луганську, а коли почалася війна, ми з батьками переїхали до Харкова. Там мене й молодшого брата віддали у гурток робототехніки», — пригадує, як народжувалася любов до комп’ютерних наук, першокурсник Київського національного університету.
На чемпіонаті, для якого треба було створити власний прототип робота та написати для нього інструкцію з користування,
«Більшою мірою це була ідея мого тата, — зізнається. — Він бізнесмен, тож йому часто спадають на думку ідеї, які можна монетизувати. Ось тато й порадив мені за це взятися. Робота я зібрав на схемі Arduino, керування написав мовою С під керівництвом куратора. Цей проєкт міг потягнути й на перше місце. Але, думаю, на той момент мені забракло посидючості. Це був такий собі посередній робот-сапер, але зі своїм завданням він справлявся. Ним можна було керувати з телефона, він реагував на метал і міг знайти монетку».
Згодом родина переїхала до Києва, близько року хлопець узагалі не займався програмуванням. Але зрештою батьки віддали Олександра в іншу комп’ютерну академію для підлітків.
Хлопець зауважує, що про вибір спеціальності замислювався із класу сьомого. І спочатку навіть хотів бути юристом, щоб продовжити родинну династію. Але дуже надихали історії Джобса й Гейтса, тож до дев’ятого класу він визначився, що таки хоче працювати в ІТ.
«Після 9 класу я пішов навчатися в коледж. Хотів спробувати, чи програмування — це моє. І вже на другому курсі організував онлайн-спільноту програмістів. У ній зараз понад 50 учасників-студентів різних вишів Києва, — розповідає. — Я збагнув, що в коледжі мені вже нічого робити. Мріяв про КПІ. Тому і вступив саме сюди».
До ЗНО хлопець готувався серйозно. З математики та української мови в нього були індивідуальні заняття, а англійську він вивчає ще з чотирирічного віку. Іспит з математики склав на 166 балів, з англійської мови — на 194, а з української — на 188.
«Цих балів забракло для того, щоб вступити на бюджет, — зізнається. — Але я вступив на контракт і задоволений, адже навчаюся в омріяному виші. Вступав заради ком’юніті, тож для мене неважливо, бюджет це чи на контракт. Зі своїми балами я міг пройти на бюджетне навчання в інші навчальні заклади. Але душа лежала саме до КПІ».
Олександр навчається на факультеті інформаційних технологій та обчислювальної техніки. Його спеціальність «Інженерія програмного забезпечення» максимально пов’язана з розробкою ПЗ.
«Наразі в нас небагато предметів зі спеціалізації. Я чув, що на другому-третьому курсі ми зможемо обирати вузькоспеціалізовані предмети й вивчати їх, — каже першокурсник. — Я поки що визначаюся, вивчаю, що популярно на ринку, що мені цікаво, але серйозно приглядаюся до мобільних розробок».
Паралельно хлопець навчається ще у двох інтернатурах у компаніях ELEKS та EPAM, тож налаштований поєднувати навчання та роботу. Про одну з них він дізнався саме на DOU.
«Я активно читаю портал DOU, саме на ньому знайшов ці програми. Загалом він дуже корисний для новачків і не тільки. Там можна знайти багато корисних статей від більш досвідчених розробників, які діляться порадами щодо того, як краще стартувати. Крім того, є перелік стажувань, інтернатур».
Олександр розповідає, що в ELEKS навчання триває з кінця серпня до середини жовтня. Вони з одногрупниками готують командний проєкт, за яким їх будуть оцінювати. І залежно від результатів, можливо, запропонують працевлаштування.
В EPAM навчання дещо відрізняється: до Нового року слухачі проходять базові лекції та виконують до них роботи, а вже після цього за результатами оцінювання найуспішніші студенти перейдуть у лабораторію, де зможуть працювати над комерційними проєктами.
«У нашій групі хлопців і дівчат приблизно порівну, тож стереотип „IT — це для хлопців“ у нас не працює»
Софія Книшоїд, УКУ, «Комп’ютерні науки»
Львів’янка Софія Книшоїд навчалася у класичній гімназії. Дівчина мала чимало захоплень, проте майбутнє вирішила пов’язати з ІТ.
«Мені подобалися гуманітарні науки, біологія, історія. Але на вибір спеціальності вплинуло прагнення до винахідництва. Я зрозуміла: мені неодмінно потрібно щось створювати, щоб бути щасливою, — усміхається першокурсниця. — Хочеться свою креативність скеровувати у реальну роботу, ще й так, щоб допомагати людям».
Ще школяркою вона відвідувала ІТ-школу, проте у старших класах більше уваги приділяла підготовці до ЗНО та вступу в університет. У виборі спеціальності майбутню студентку підтримали й батьки. До ЗНО Софія готувалась не лише в школі, а й самостійно та з репетитором. Зрештою дівчина отримала 197 балів з математики, 198 — з української мови, 199 — з англійської та 200 — з біології.
Попри те, що за останніми даними частка жінок в IT-сфері загалом становить 25%, а серед розробників їх близько 10%, Софія не стикається з упередженим ставленням чи стереотипами «ІТ — це для хлопців» під час навчання.
«У нашій групі хлопців і дівчат приблизно порівну, тож у нас цей стереотип не працює», — каже вона та додає, що звикати до студентського життя й іншого, аніж у школі, формату навчання їй дуже комфортно, адже відчуває підтримку і викладачів, і одногрупників, і навіть старшокурсників.
Дівчина зізнається, що хоче спочатку ближче ознайомитися з усіма галузями ІТ, а вже тоді обере ту, яка їй найбільше до вподоби.
«Краще бути в когорті „білих“ хакерів, ніж переходити на бік „чорних“»
Олександр Бучик, КНУ, «Кібербезпека»
А от Олександр ще до вступу чітко вирішив пов’язати своє життя зі сферою кібербезпеки. ІТ захопився ще у восьмому класі, тож пішов навчатися в комп’ютерну академію для підлітків.
«Пробував і 3D-дизайн, і програмування, але найбільше зацікавила кібербезпека. Цей напрям дуже актуальний у наш час, адже кіберзагроза у світі велика, атаки стаються чи не щодня. Чого вартий недавній збій у роботі Facebook, Instagram, WhatsApp», — розповідає він.
На думку студента, ця сфера є напрочуд актуальною в Україні та у світі й через диджиталізацію.
«Утім важливо і те, як це все сприйматимуть громадяни. Для молоді це круто, коли все, що потрібно, є в телефоні. А от старшому поколінню опанувати це важко. Тому, думаю, не зайвими будуть тренінги, — вважає хлопець. — Тобто для диджиталізації важлива базова комп’ютерна грамотність. Добре, що зараз відкривають навіть безплатні курси з базових комп’ютерних знань для людей поважного віку».
Як і його одноліткам, закінчувати школу Олександрові довелося дистанційно, тож багато залежало від самопідготовки. З деяких предметів наймали репетитора, ще корисними стали відкриті джерела. Українську та англійську мови він склав на 178 та 159 балів, математику на 156.
«Документи подавав тільки на кібербезпеку, мій вибір батьки підтримали. Найбільше хотів потрапити в КНУ імені Шевченка. І мені дуже подобається тут навчатися», — каже хлопець і додає, що знання з математики й фізики, які він отримав у школі, в університеті неабияк виручають.
З пошуками роботи Олександр не поспішає. Каже, серйозно візьметься за це на третьому-четвертому курсі, спочатку треба набути потрібних знань. Планує продовжити наукову діяльність у сфері кібербезпеки та в майбутньому вступати на магістратуру.
Олександр погоджується із популярною тезою про те, що одні з найкращих фахівців у галузі кібербезпеки — це колишні хакери.
«Краще бути в когорті „білих“ хакерів, ніж переходити на бік „чорних“, — вважає він. — Саме „білі капелюхи“ мають навчати молодих професіоналів». Проте додає, що важливі й методичні навички, аби вміти зацікавити студента та доступно передати свої знання і вміння.
«Шкільні знання — це як фундамент. Бо зрозуміти, наприклад, лінійну алгебру без знань зі шкільної програми практично неможливо»
Максим Алєксєєв, ХНУРЕ, «Штучний інтелект»
«У школі я робив акцент на вивченні базових наук — математики, логіки, тобто тих, на яких засноване сучасне програмування. Тому мені не було важко починати вчити мови програмування ще в школі, адже вони спираються якраз на те, що я опановував раніше», — каже Максим. ЗНО з математики та української мови він склав на максимальні 200 балів, англійську — на 199.
Хлопець твердить, що розвиватись у сфері AI йому цікаво, крім того, саме вона сьогодні на піку популярності.
«Я впевнений, що так буде і в майбутньому. Ми бачимо, що весь світ оцифровується, усе більше сфер пов’язано з комп’ютерними технологіями. І дуже добре, що мої інтереси збіглися із запитами сучасного світу», — пояснює першокурсник.
Максим зізнається: навчальний процес у виші розпочався добре, хоча вчитися непросто, адже доводиться опановувати складні предмети, багато займатися додатково. Але неабияк виручають знання, здобуті у школі.
«Це як фундамент. Бо зрозуміти, наприклад, лінійну алгебру без знань зі шкільної програми практично неможливо, — пояснює. — Одне слово, навчатися важко, але я від цього отримую задоволення».
Хлопець розповідає, що багато хто зі студентів-старшокурсників їхнього факультету поєднує роботу та навчання. Каже, й сам хотів би спробувати. Але тільки за умови, що це не шкодитиме навчанню, бо це для нього наразі на першому місці.
