«Архітектор – це не наступний рівень розвитку техліда». Senior Solution Architect в Івано-Франківську – про свою роль і перспективи професії
Роман у поїздці до Канади
— Яким був твій кар’єрний шлях і з чого все почалося?
Сферою ІТ я захопився, думаю, класу із восьмого: у школі вивчали основи інформатики, і мені «зайшло». В той час це ще не було так популярно, але мені одразу сподобалось. Я маю математичний склад розуму, тож обирав між фізико-математичним ліцеєм і коледжем електронних приладів (КЕП). У результаті вступив до коледжу, де й вчився чотири роки. Там продовжив вивчати ІТ і поступово зрозумів, що це моє.
У 18 років (це були
Потім з’явилася перша офіційна фултайм-робота — я потрапив у SoftJourn. Тоді я був на LAMP-стеку. Сьогодні LAMP — не найпопулярніший стек, але на той момент це було трендово через низький поріг входження. Там пропрацював трішки більше як рік, після чого отримав офер в OSF Global Services. Компанія менша, ніж SoftJourn, але вона є міжнародною, відповідно майже вся моя команда була не з України. Півторарічний досвід роботи розробником там, безумовно, виявився цікавий і корисний, плюс допоміг швидко прокачати знання англійської мови.
У 2014 році у SoftServe запустили вакансії з моїм набором знань, і мене взяли на роботу. І вже там почалося кар’єрне зростання. Я прийшов у компанію як Middle Developer і практично відразу перекваліфікувався у Full Stack JavaScript Engineer, потім поетапно зріс до сеньйора, відтак до техліда. У 2017 році вирішив рухатися далі — обрав архітектуру. І от за чотири з половиною роки дійшов до Senior Solution Architect. Розвиток цей був доволі швидким, бо я намагався братися за різні завдання замість того, щоб концентруватися на чомусь одному. А ще я отримую задоволення від роботи, яку іноді жартома називаю своїм хобі — таке ставлення теж допомагає розвиватися. Здавалося б, банально, але треба любити те, що робиш.
— Чим ще ти займався останні роки?
До того як стати архітектором, я працював на медичному акаунті SoftServe у сфері Health Care. Там справи йшли добре, і вони погодили моє навчання на архітектурній програмі. Звісно ж, воно не безкоштовне, це була інвестиція. І я думав, що після навчання стану архітектором саме в цьому домені. Але так сталося, що, поки я вчився, вони передумали, бо мали архітектора зі свого боку й вирішили, що ще один не потрібен.
Зрештою я повернувся на свій попередній юніт. Там я працював на пресейлах як консультант. Коли з’являвся новий потенційний клієнт, я мав якнайшвидше зрозуміти, що це за проєкт, скільки часу і які люди потрібні, щоб виконати його. Цим займаюся, до речі, досі. Була, наприклад, цікава платформа — щось на кшталт Upwork, але для фармацевтів. Наприклад, ви власник аптеки, вам потрібні працівники — відкриваєте цю платформу і шукаєте, все зручно.
Крім того, працював на дискавері нових проєктів. Проєкти не завжди зразу стартують в роботу. Буває й таке, що загальне розуміння, що треба зробити, є, але оцінити відразу нереально, бо це як темний ліс, де багато невідомого. В такому разі ми збираємо команду, їдемо до клієнта на деякий час, максимально заглиблюємося у суть його потреб і вже тоді вибудовуємо бачення, а згодом і рішення.
— Повернімося до освіти. Наскільки корисним було твоє навчання в коледжі та університеті?
Основи, звісно, викладачі в коледжі заклали. Та, відверто кажучи, це не було критично важливо і потрібно, щоб потрапити в ІТ. Вважаю, що добрі курси, відео- чи онлайн-тренінги та спеціалізована література можуть дати більше і швидше, бо в університеті вивчаєш і низку недотичних дисциплін. Те, чого мене вчили в ІФНТУНГ, і те, з чим я стикнувся в роботі — це різні речі.
Однак зважмо, що мета університету — навчити людину вчитись, і далі це вміння допоможе. Для мене навчання в ІФНТУНГ стало у пригоді, адже зараз я працюю у вугільному домені, компанія займається видобутком коксового вугілля та металів. І я жартував, що вже маю потрібну доменну освіту, адже знаю, що таке видобуток і якими є певні техпроцеси. Навіть не здогадувався, що ці знання мене за десять років наздоженуть і стануть корисними.
— У чому саме полягає твоя роль як Solution Architect?
Головна відмінність між техлідом і архітектором — у ключових цілях і контексті, в якому вони працюють. Перший має зробити якісний код, базуючись на найкращих практиках, а другий має зрозуміти бізнесові потреби клієнта і перетворити це на правильне рішення. Отож архітектор — це не наступний рівень розвитку техліда. Часто техлід має значно глибші знання в технологіях, ніж архітектор.
Головне завдання архітектора — розуміти специфіку роботи клієнта, як і для чого розробляти той чи інший застосунок і що для цього треба зробити. І щойно це втямите, зможете давати адекватні рекомендації. Бо саме це замовники цінують найбільше, коли фахівець перестає бути order taker’ом, який робить те, що йому сказали, і не більше. Архітектора починають цінувати тоді, коли він заглиблюється в суть і дає поради, що варто оптимізувати, зробити ефективнішим чи від чого відмовитись, щоб у довгостроковій перспективі виграти.
Багато хто із замовників — суто бізнесові люди, аж ніяк не технічні. Вони можуть мати певний технічний бекграунд, але все ж пов’язаний лише зі специфікою свого бізнесу. І тут скажу, що мій канадський клієнт дуже крутий. Я оцінив співпрацю з канадцями, їхню ментальність. Все відбувається просто і легко, вони відкриті до розвитку зі свого боку. Я пояснював методологію, весь процес — і їм було цікаво, відчувалася пов’язаність.
І з нашого боку ситуація ідентична. У мене зараз є команда, я розвиваю в людей навички архітекторів та знання методологій. Спеціалістів ми підбирали поетапно. Маю сказати, що колеги в мене круті. Тож мені легко з ними працювати, все їм пояснювати.
На врученні премії IT Awards
— Щодо твоєї команди. Як саме ти їх вчиш і як відбувається відбір людей, які стануть архітекторами?
У нас є спеціальна архітектурна програма, яка триває пів року. Проводимо низку практичних занять, де майбутніх архітекторів вчать цього. Є певний кейс, і люди мають збудувати систему. Вони генерують оптимальну побудову цієї системи, архітектурні бачення, мають обмінятися ідеями, знайти сильні та слабкі місця в структурах одне одного, вибудувати золоту середину.
Насправді в процесі відсіюється багато людей. Адже перше й основне, що потрібно архітектору — це розуміння потреб бізнесу. І декому його складно виробити. У нас це відбувалося так: ми мали потенційні вакансії у різних напрямах і брали на навчання перспективних і готових розвиватися спеціалістів, які вже працювали на позиціях техлідів.
Дехто спробував і зрозумів, що це не його. Декого не брали саме через нерозуміння бізнес-потреби. Ще є і такий фактор: тренерів, які можуть цього навчити, у SoftServe буквально декілька, а охочих чимало. Відповідно формуються черги ледь не на рік вперед, і учаснику з часом повідомляють, що він може розпочинати навчання.
— Ти згадував про канадську компанію, з якою працюєш. Чим вони займаються і що ти робиш для них?
Це одна з найбільших канадських компаній, світового рівня, вона займається видобутком коксового вугілля. Вугілля потрібне для виплавки металів. Окрім того, видобуває цинк, мідь, свинець, молібден, срібло...
Специфіка цього бізнесу в тому, що вони мають чітку квоту від держави на всі копалини, а також визначену суму, за яку їх можна потім продати. Відповідно їхній спосіб заробітку — це економія: що дешевше вдасться це вугілля видобути, то більше залишиться грошей. І клієнти почали інвестувати в R&D, шукати, де у їхніх техпроцесах gaps або bottlenecks, як ці процеси удосконалити і що зробити ефективніше. Саме цим і займаємося ми — розбираємося з бізнес-потребами та будуємо рішення.
Я дуже радий, що зміг потрапити у цей домен, адже він проривний у плані технологій. Це, зокрема, трендові нині Big Data i Data Science. Взагалі, там багато нетривіальних речей.
— Solution Architect — це така посада, дорости до якої прагне багато розробників, а от виходить не у всіх. У чому твій секрет?
Є низка крутих навчальних програм. Скажімо, SoftServe працює із Software Engineering Institute від Carnegie Mellon University — приватним американським університетом. Вони мають багато власних тренінгів, і саме цю методологію ми використовуємо для навчання архітекторів. Дуже рекомендую.
Ще скажу таке: архітектор — це більше про soft skills, про вміння правильно побудувати комунікацію з клієнтом, розпитати, дізнатися. І лише тоді він зможе зібрати всі вимоги, з’ясувати, що саме треба зробити та що принесе найбільшу цінність, і як людина, що знає технічний бік проєкту, зрозуміти, як усе це втілити, і пояснити команді.
Тому для тих, хто хоче стати архітектором, поради прості: м’які навички, англійська мова (без неї взагалі нікуди), ну й розуміння того, що ІТ рухає передусім бізнес. Окрім того, рекомендую не закидати написання коду, бо потрібно підтримувати себе у формі й бути впевненим, що придумане вами рішення справді можна написати. Тут треба тримати баланс — робити самому PoC, спайки тощо, а не віддавати все інженерам.
Якщо ж людина не хоче розбиратись у бізнес-потребах клієнта, а просто хоче робити код елегантнішим і ефективнішим — це не архітектор. В такому разі ви можете бути гуру-техлідом, який вирішуватиме імплементаційні завдання, але у напрямі бізнесу розвиватися не вийде.
Я серед іншого читав бізнес-літературу, вивчав рішення, які впроваджують великі ентерпрайз-корпорації. Йдеться про всілякі ERP-системи, CRM-системи, а також інші речі, які закривають базові бізнес-функції — у них теж варто орієнтуватися, аби щоразу не пропонувати зробити велосипед з нуля. Можна подумати: для чого воно мені потрібно? Але тут є проста відповідь: для розширення кругозору і кола понять, якими ви можете оперувати. Під час співпраці з клієнтом це нерідко стає у пригоді. Я вважаю, що варто розширювати спектр своїх знань і вивчати базові рішення для різних проблем, а не тільки концентруватись на глибшому розумінні однієї конкретної галузі.
Якщо говорити конкретніше про літературу, яку я читав для свого розвитку як архітектора і можу порадити іншим, то це такі книги: «МВА за 10 днів» Стівена Сільбіґера, «Data Science для бізнесу» Фостера Провоста, Тома Фоусетта, «Від хорошого до величного» Джима Коллінза, «Tribe of Mentors» Тімоті Феррісса, «The Four: The Hidden DNA of Amazon, Apple, Facebook, and Google» Скотта Галловея.
— Як це — думати про весь проєкт зразу і планувати його розвиток, масштабування? Чи завжди це вдається?
Я намагаюсь абстрагуватися від деталей, які не впливають на проєкт саме цієї миті, бо в голові тримати все одразу неможливо. Є така штука, як helicopter view, коли дивишся з висоти. От цим і займаюся. Адже архітектор зазвичай не малює деталізовану архітектуру всього, а покриває лише ключові аспекти, де є високий ризик, що щось піде не так.
Тобто от у вас є функціональні вимоги, ви з них отримуєте нефункціональні, і ваша мета — їх покрити. Все, що безпосередньо сюди не належить, покриває уже Tech Lead. Це спрощує життя і мені, і техліду, який має можливість для маневру. Я не займаюсь мікроменеджментом, не вказую нікому з розробників, де створити який клас, як його назвати і яка в нього має бути функція. Це зайве.
Розробнику, який планує стати архітектором, варто перестати думати тільки термінами фронтенду чи бекенду. Бо періодично бачу такі кейси: людина каже мені, що займається фронтендом і решта її не цікавить. У такому разі вона не зможе зрости, цілісно побачити систему. Треба розуміти, що ось там є бекенд, він працює отак, а є база даних, яка має свої особливості. Коли вдасться думати про всю систему загалом, почнете думати і про бізнес, адже саме він дає контекст цій системі та безпосередньо впливає на неї.
Щодо низькорівневого планування архітектури на декілька років уперед, то такого практично немає. Звісно, є глобальна стратегія розвитку, але все ж працюємо ми за методикою Аgile. Наприклад, у нас стартував проєкт: ми зібрали ключові вимоги й створили архітектурне бачення, збудували скелет, а далі воно все йде інкрементно. Провели спринт, і з’явилися нові вимоги, що зачіпають архітектуру? Окей, ми змінюємо архітектуру. З’явився технічний момент — додаємо, поправляємо й розвиваємо далі, все поетапно.
— У чому різниця між Solution Architect і Senior Solution Architect? Чи є перехідні посади між ними — наприклад, мідл, джуніор? Чим займаються ці фахівці?
Senior Solution Architect — це людина, яка має під собою команду. Члени цієї команди, архітектори, своїми силами будують цілу велику систему. А я працюю вже з рівнем Enterprise, координуючи при цьому дії команди, бо маю більше досвіду. Як і в будь-якій команді, є людина, яка ухвалює головні рішення, і в цій сфері вона називається Senior Solution Architect. Те саме, що й з розробниками.
Звичайно, є перехідні ланки. Щойно світчаєшся з посади, наприклад, техліда, стаєш Associate Architect. Це своєрідний аналог джуніора. Після того з часом людина зростає до рівня Application Architect. Тоді вже працює з конкретним доменом, на своїй конкретній технології, розробляє рівень аплікацій, тобто це більш низькорівнева розробка. І опісля стає Solution Architect, який розробляє повноцінну систему, потрібну замовникові.
Існує ще така посада, як Delivery Manager, або Director. Але саме у нас ця роль є не технічною, а менеджерською. Це радше наступна сходинка для Program Manager. Це такий менеджер, який керує іншими менеджерами. На цій посаді ви будуєте відносини, займаєтеся комунікацією і координуєте бізнес, але до архітектури прямого стосунку не маєте.
— А що далі після Senior Solution Architect? Які є потенційні напрямки для розвитку кар’єри?
Є ще такі посади, як Principal Architect і Distinguished Architect. Це, образно кажучи, гуру, які можуть побудувати всі процеси великого ентерпрайзу. Що вища ланка, то ширша сфера, за яку фахівець відповідає. Наприклад, Distinguished Architect розвиває цілу величезну компетенцію. Principal Architect у сфері Big Data, до прикладу, займається цією компетенцією у всій компанії, має свій кластер архітекторів, яким передає свої навички.
Distinguished Architect — це людина, яка має значний досвід успішного керівництва складними ініціативами, розробки рішень, в яких є кілька напрямів діяльності. Це можуть бути складні робочі процеси, злиття, поглинання, трансформації бізнесу. Рішення таких архітекторів мають приносити вагому користь для бізнесу.
— Чи варто очікувати значного зростання зарплати, якщо переходиш із посади техліда в архітектуру?
Сильного зростання одразу не буде. Це цілком логічно, адже ви переходите на рівень Associate Architect і отримуєте зарплату дуже близьку до тієї, що має Tech Lead. Тож на момент переходу не варто очікувати на стрибок.
Але суть у тому, що техлід вже особливо не має куди розвиватися, а от в архітектурі є рух вверх, перед вами ще три-чотири позиції, до яких можна дорости. І там компенсація, звичайно, вже буде вищою, з’являється перспектива, розуміння, куди зростати й чого можна досягти.
— Чи можеш ти назвати мінуси цієї професії?
Досить незвичне питання. Можу сказати лише, що вона не для всіх — багато кому цікаво просто писати код, а не розбиратися в особливостях бізнесу. Ще тут треба багато комунікувати, тому якщо ви, наприклад, яскраво виражений інтроверт, то архітектура не для вас. Але я не можу назвати це мінусами, радше це особливості професії.
Іноді доводиться працювати під тиском, бо щось треба зробити швидко, є жорсткі ліміти у часі тощо. Усе це — стрес, його тут вистачає, адже є багато відповідальності. Коли припускаєтесь помилки на рівні написання коду, є люди, які це перевірять і проблем не буде. А якщо помиляєтеся на рівні архітектури, то наслідки можуть бути набагато серйознішими.
— Чому ти обрав для себе саме Івано-Франківськ як місце проживання? Адже на цьому рівні для тебе уже відкритий весь світ
Прозвучить, можливо, кумедно, але все просто: я тут народився і мені дуже подобається це місто. Я ніде більше не жив упродовж тривалого часу. Звісно, я поїздив по світу — був у різних проєктах, на discovery тощо, але бажання переїхати кудись назавжди не виникало.
Я люблю своє місто, воно комфортне, і цей спокійний темп життя мені до душі. Той же Київ для мене занадто динамічний. Плюс останні два роки пройшли у режимі ремоуту, тож не бачу змісту кудись релокейтитися. Можливо, у майбутньому кудись із родиною на кілька років і поїдемо, щоб відкривати нові горизонти. Але назавжди, найімовірніше, ні.
Думаю, може бути важко акліматизуватися в соціальному плані. Я звик до нашого суспільства, до української лояльності тощо. Бо іноді спілкуєшся з американцями й відчуваєш, що розмова виходить напруженою — є культурні відмінності. Щоразу, коли я повертаюся з-за кордону, мені радісно, бо ж тут своє. А ще мені подобаються люди, з якими я працюю тут.
Звичайно, мені надходили офери від різних компаній, які пропонували релокуватися в Європу. У Нідерланди чи Німеччину, наприклад. Але я завжди дивився, які будуть для мене плюси та мінуси. В плані зарплати, якщо ви архітектор, то особливо не виграєте, та й я вже не надто женуся за грошима. Для мене головне, щоб мені було спокійно, я розвивався і виконував цікаву роботу.
— Наскільки реально розробнику дорости до архітектора в Івано-Франківську? Що зараз з ІТ-ринком у місті та чи багато перспектив?
Як на мене, у часи карантинних обмежень і роботи з дому абсолютно не має значення місто, де ви працюєте, вчитеся і розвиваєтесь професійно. Все залежить від людини та компанії, від того, чи є в цій компанії потреба в архітекторах і їхніх навичках.
Для зростання в цьому напрямі можу порадити шукати великі ІТ-компанії, де є ентерпрайз-клієнти та масштабні проєкти, які вимагають відповідних знань і фахівців. Адже лише там архітектор зможе повноцінно працювати.
— Чи багато ти працюєш і як виглядає твій типовий робочий день? Як до цього ставиться родина?
Наразі я намагаюся змінити підхід до життя і роботи, бо раніше справді дуже багато працював. Проте тепер більше перемикаюся на родину, бо маю маленьку доньку, і їй треба приділяти час.
Ще є такий аспект: я жайворонок. Тож прокидаюся рано, близько шостої години та маю час, щоб щось поробити, поки донька спить. Ці дві години, до восьмої ранку, можу використати так, як хочу. Наприклад, погуляти з собакою, паралельно слухаючи цікаві подкасти.
Щодо робочого дня, то час у мене трохи зміщений, адже працюємо з канадцями. Різниця в часі з ними становить 10 годин. Тому працюю, як правило, з 10:30 до 19:30. Бувають виняткові кейси, коли доводиться посидіти до
Типовий робочий день передбачає, звісно ж, відвідування стендап-мітингів у тих доменах, де я займаюся архітектурою. Таким чином я завжди знаю про все, що відбувається. З канадськими клієнтами спілкуюся ближче до вечора. Декілька разів на тиждень є зідзвони з моїми архітекторами, окремо — із проджект-менеджерами та бізнес-аналітиками. Все це займає чимало часу.
І виходить так, що безпосередньо розробкою архітектури займаюся приблизно чотири години на день. Адже архітектура — це не лише написати та намалювати план, є багато такого, що треба спробувати самому. Наприклад, зробити мінімальний PoC, подивитися, чи воно запускається і працює, чи немає підводних каменів. Простіше кажучи, написати мінімальний код і перевірити, чи працює все так, як очікую. На це можу витратити кілька годин, а можу й весь тиждень.
— В якому напрямі плануєш розвиватися далі? І за чим, на твою думку, майбутнє у сфері ІТ?
Я намагаюсь більше розвиватися в ентерпрайз-напрямі, щоб краще розуміти потреби великих компаній. Планую стати ще більш ефективним у цьому, тому читаю різну літературу, стежу за основними архітектурними трендами, які вкрай динамічно змінюються. Навіть просто підтримувати рівень своїх знань буває непросто.
Щодо майбутнього, то сьогодні є серйозна тенденція до роботи з даними: Big Data, Data Analysis i Data Science і все з ними пов’язане. Адже ми вже можемо нагромаджувати великі обсяги даних і працювати з ними у всіх сферах. Тому багато великих проєктів будуть крутитися саме довкола цього домену. Ще цікаво було б отримати досвід з проєктами extended reality — віртуальної та доповненої реальності.
