Марні імміграційні квоти? Чому Україна не отримала тисячі іноземних IT-спеціалістів за спрощеною процедурою
У березні
Міністерство за
Коли й чому з’явилися імміграційні квоти
У березні 2020 року Міністерство цифрової трансформації України повідомило: іноземні ІТ-спеціалісти зможуть подавати документи, аби отримати дозвіл на імміграцію — уряд визначив граничні квоти. Це означало, що за рік до України зможуть в’їхати 5000 спеціалістів.
Якщо фахівець іммігрує в країну на загальних умовах, йому потрібно щороку оновлювати дозвіл на роботу і проживання. А якщо через квоти, то документи діють десять років. Крім того, завдяки квотам іноземці можуть іммігрувати разом з родиною, а ще мають пріоритетне право на отримання громадянства України. Також відкрити ФОП можна, лише якщо є посвідка на проживання чи дозвіл на роботу.
Відповідно імміграція за квотою дає змогу десять років вільно працювати як приватний підприємець. А оскільки чимало IT-компаній працюють саме з ФОПами, це спрощує процес працевлаштування.
У відповіді на інформаційний запит DOU Мінцифри наголосило: квота на імміграцію була завжди. Раніше в такий спосіб в’їжджали, наприклад, муляри, водії тролейбусів чи фармацевти. А тепер можуть і IT-спеціалісти.
За ініціативою міністерства у
До того ж певна кількість українських фахівців виїжджає за кордон або віддалено працює на іноземні фірми. У Мінцифри вважали, що після впровадження квот українська економіка виграє завдяки податкам, які сплачують спеціалісти. А завдяки тому, що топпрацівники з іноземних країн швидше і якісніше розвиватимуть індустрію, більше українців будуть мотивовані залишитися працювати на батьківщині.
Втім, на практиці виявилося, що є низка нюансів у процедурі, які стали на заваді реалізації задуманого.
«Квотові» вимоги
Імміграційні квоти — це не «зелене світло» абсолютно для всіх фахівців галузі. Міністерство економіки визначило перелік вимог і спеціалістів, які можуть скористатися новою для них формою в’їзду в Україну. Наприклад, професія інженер-програміст. До такого фахівця є одна обов’язкова кваліфікаційна вимога — підтверджений досвід роботи за професією не менше як три роки. А ще три додаткові:
- вища освіта з одного із технічних напрямів: «Кібернетика», «Математика», «Прикладна математика», «Інформатика». Або технічна освіта у сфері автоматизації та комп’ютерних технологій;
- дохід за визначеною професією за рік у розмірі 24 тисячі доларів або більше;
- сертифікат про завершення курсів Массачусетського технологічного інституту відповідного напряму.
Право скористатися імміграційною квотою має той спеціаліст, який відповідає обов’язковій кваліфікаційній вимозі та мінімум одній додатковій.
Однак для того, аби зібрати весь пакет документів і подати його, спеціалісту доведеться самому чимало побігати й набратися терпіння.
«Українські фірми та представництва іноземних ІТ-компаній в Україні не беруть участі в процесі отримання іноземним спеціалістом дозволу на імміграцію, — уточнили DOU у Мінцифри. — Квоти на імміграцію не пов’язані з подальшим працевлаштуванням іноземців в Україні. Єдине, де може залучатися компанія — це підтвердження досвіду роботи іноземця за спеціальністю та отриманого доходу».
Щоби підтвердити відповідність кваліфікаційним вимогам, фахівець має подати трудову книжку або її аналоги чи рекомендаційні листи, договори, які підтверджують, що він надавав послуги у відповідній галузі. З паперами варто особисто звернутися до Державної міграційної служби (ДМС) або консульства. Після цього ДМС перевіряє досьє. Це триває
У
Причина, пояснили DOU у Мінцифри, полягала в потребі налагодити документообіг між усіма залученими органами влади.
«Крім того, значний негативний вплив на активність процесу мали карантинні обмеження, введені через пандемію COVID-19. Раніше інструмент імміграційних квот для висококваліфікованих спеціалістів практично не використовували. Тож посадові особи на місцях (міграційна служба, облдержадміністрації) не мали чітких інструкцій щодо алгоритму приймання заяв та встановлення високої ІТ-кваліфікації заявника», — кажуть у відомстві.
Пандемія, власний ринок і ремоут
Коли новина про квоти лише з’явилася, більшість ІТ-компаній сприйняли її швидше як перемогу. Наприклад, у коментарі DOU CEO та співзасновник Sigma Software Валерій Красовський казав, що «можливо, це взагалі перша ініціатива, що може реально залучити закордонних фахівців до України».
«Важливо, що іноземні спеціалісти зможуть працювати з українськими компаніями за контрактом на тих самих вигідних умовах оподаткування, що й українські фахівці — це має заохочувати. Знаю, що ми не піонери в таких заходах, схожі програми є в Ізраїлі та Канаді вже давно», — зазначав він.
А співзасновник і голова ради директорів Softserve Ярослав Любінець казав, що імміграційні квоти — ініціатива, яка «давно на часі».
«Провідні держави світу, де попит на ІТ-інженерів також інтенсивно зростає, цілеспрямовано працюють над створенням привабливих умов для залучення в країну ІТ-експатів зі всього світу. У цьому контексті наша держава донедавна не вела проактивної роботи. Дотепер залучення іноземних фахівців в Україну було проблематичним: процес оформлення таких людей на роботу міг тривати кілька місяців, відповідно мало яка компанія готова розглядати цей інструмент на постійній основі. У SoftServe ми вдавалися до такої практики надзвичайно рідко», — зауважив Любінець.
Та, як би схвально не відгукувалося про ініціативу Мінцифри, використати всі 5000 виділених квот так і не вдалося. І скільки точно на таких умовах в’їхало працівників — невідомо. У міністерстві кажуть, що інформацію про кількість виданих дозволів на імміграцію, кількість відмов у видачі таких дозволів і, відповідно, дані про громадянство заявників можна отримати від Державної міграційної служби України. Водночас у ДМС DOU заявили, що не ведуть «окремий облік іноземців, які є фахівцями в ІТ-галузі та звернулися із питання надання дозволу на імміграцію».
Єдиний спосіб підрахувати, скільки спеціалістів цікавилися квотами, — через запити від Мінекономіки до Мінцифри, аби визначити, чи належить заявник до категорії висококваліфікованих IT-спеціалістів.
«Мінекономіки може отримувати позицію профільного міністерства чи відомства щодо належності заявника до категорії висококваліфікованих спеціалістів у тій чи іншій професії. У 2020 році до Мінцифри надійшло 28 запитів від Мінекономіки, за чотири місяці 2021 року — 85 запитів», — кажуть у Міністерстві цифрової трансформації.
94 запити були з Білорусі, 10 — з Росії, 2 — з Азербайджану й по одному з Литви, Японії, Німеччини, Казахстану, Іспанії, Нідерландів і США.
Найбільшу ставку в міністерстві робили на білорусів, з огляду на політичну ситуацію в країні. І можна було припустити, що найактивніше своїм працівникам допомагатимуть іммігрувати ті компанії, які базувалися на території Білорусі, наприклад PandaDoc чи Gismart. У
Також DOU звертався за коментарем до Luxoft, Ciklum, SoftServe та інших великих гравців ринку. Втім результат той самий — працівників, які б скористалися імміграційною квотою, немає.
«У компанії не виникало відповідної бізнес-потреби, тому ми детально не вивчали питання», — пояснив у коментарі DOU PR-спеціаліст Ciklum Станіслав Соколов.
Директор Luxoft Ukraine Віталій Кармазінський каже, що на українському ринку праці є багато талановитих спеціалістів, тому, як правило, компанія залучає на проєкти саме їх.
«Крім того, Luxoft разом із материнською компанією DXC Technology присутня в 70 країнах світу, тож здебільшого в нас немає потреби в переміщенні талантів між країнами. Ще одна причина, мабуть, криється в тому, що процедура оформлення згідно з українським законодавством досить тривала. А в динамічній ІТ-галузі спеціалісти на проєкти потрібні що швидше, то краще», — додав він.
У Мінцифри ж вважають, що основною перепоною для того, аби всі квоти використали, стали обмеження, пов’язані з пандемією коронавірусу.
В’їзд за квотою на власному досвіді
EPAM — єдина компанія, яка зголосилася поділитися досвідом працевлаштування людей, які в’їхали в Україну за імміграційною квотою. Протягом 2021 року кваліфікацію підтвердили 45 спеціалістів із Білорусі, Литви, Узбекистану та Азербайджану. Наразі вони очікують дозволу на імміграцію від Державної міграційної служби.
«ЕРАМ — міжнародна компанія, і релокація спеціалістів — це звична та буденна практика для бізнесу», — пояснили DOU.
У компанії кажуть, що Міністерство цифрової трансформації посприяло тому, аби процес підтвердження кваліфікації спеціалістів був простішим і швидшим. Наприклад, сьогодні можна подавати документи до Мінекономіки електронним листом і так само отримати результати розгляду. Термін розгляду документів у середньому десять робочих днів, хоча законодавчо передбачено місяць.
А для громадян Білорусі є ще один плюс — вони можуть подати документи на посвідку на тимчасове проживання того ж дня, що й документи на дозвіл на імміграцію. Оформлюють її за три дні. І завдяки посвідці білоруси можуть чекати на імміграційні документи вже в Україні. Крім того, з IT-спеціалістами можуть отримати посвідки і члени їхніх родин.
«Труднощі, які виникають, — це збір і легалізація потрібних документів, — кажуть в EPAM. — Складність легалізації документів на території України залежить від країни громадянства фахівця. Наприклад, документи громадян Республіки Білорусь повинні бути апостильовані, оскільки кілька років тому Україна та Білорусь розірвали угоду про взаємне визнання документів. Також є певні складнощі з оформленням паперів через посольство Білорусі в Україні. Наприклад, відмова надавати довідки про відсутність судимості. Цей документ є обов’язковим для оформлення дозволу на імміграцію. Крім того, наразі в Україні все ще є проблеми з укладенням офіційних договорів оренди житла та відповідно реєстрацією місця проживання. Не всі орендодавці готові надавати таку можливість».
Один із тих, хто планує жити і працювати в Україні, та використовує для цього імміграційну квоту, — Яніс Мухаметшин. Він родом з Узбекистану. В IT вже понад 12 років. До України працював у Білорусі та Узбекистані, а сьогодні — системний інженер на одному з проєктів у київському офісі EPAM.
Каже, що Україну обрав насамперед через сімейні обставини. Дружина наразі мешкає в Узбекистані, тож приїздити в Україну їй буде простіше, ніж в умовну Німеччину чи Штати. Крім того, додає він, Україна близька ментально, тут цікаво й комфортно жити. Однак наявність чи відсутність квот не впливала на рішення про переїзд. Їхнє існування, каже Мухаметшин, «приємний додаток, який комусь потенційно може полегшити життя».
«Більшість питань, пов’язаних із подачею документів, спілкуванням із державними органами, узяли на себе фахівці компанії, — каже Мухаметшин. — Я долучався на етапах збору та підготовки необхідних паперів, відвідував офіси держорганів у разі потреби. Тому не можу розповісти всіх нюансів. Однак думаю, що організувати та пройти весь процес самому було б не зовсім просто».
Наразі спеціаліст чекає на розгляд документів, щоби здобути підтвердження, що він може скористатися квотами, та посвідку на постійне проживання.
«У мене немає масштабних планів і надто великих очікувань, — каже чоловік. — Я продовжую працювати над проєктом, який мені подобається, хочу розвиватися професійно в компанії. Цілком можливо, що саме Україна стане новою домівкою для мене та дружини: мені подобається Київ та його регіон, ціна на нерухомість тут відносно приваблива, можна знайти цікаві варіанти на ринку приватних будинків чи таунхаусів. Окрім того, приємно дивує насиченість і динамічність локальної ІТ-індустрії: тут представлено багато компаній різного масштабу та спеціалізації, проходить велика кількість профільних подій, ринок насичений вакансіями. Власне, після того як позначив у LinkedIn, що зараз мешкаю в Києві, посипалося безліч пропозицій від рекрутерів — це доволі незвично і, відверто кажучи, трохи підвищує самооцінку. Загалом враження від країни дуже позитивні».
Наразі, за словами Мухаметшина, він не бачить мінусів ані в житті в Україні, ані в самих квотах.
«Звичайно, можна знайти нюанси у всьому, якщо дуже захотіти. Про рішення переїхати взагалі не шкодую — переконаний, Україна може стати домівкою для багатьох фахівців, які шукають життєвого балансу», — вважає спеціаліст.
Цього року Україна знову виділила 5000 квот для іноземних спеціалістів. А ще додала до переліку спеціальностей 50 блокчейн-спеціалістів. Та чи використають їх повністю, спрогнозувати складно.
У Мінцифри кажуть, що торішні квоти не використали насамперед через пандемію. А ще тому, що в чиновників не було чіткого алгоритму, як працювати із заявами та встановлювати кваліфікацію фахівця. І, з одного боку, посадовці вже мали б навчитися працювати з документами й опрацьовувати запити оперативніше. А з іншого — обмеження, спричинені пандемією, не зникли. Крім того, компанії, які наймають іноземців, не дуже зацікавлені в такому механізмі, як квоти. IT-бізнес досі вважає процес тривалим і не до кінця налагодженим.
