Навіщо BlaBlaCar будує інжиніринговий хаб в Україні. Інтерв’ю з Chief of Staff
У 2019 році BlaBlaCar купила стартап Busfor — сервіс з пошуку та купівлі автобусних квитків в Україні та інших країнах Центральної та Східної Європи, приєднавши три команди інженерів. Наразі перед розробниками стоїть завдання — перенести купівлю автобусних квитків в онлайн, адже більшість перевізників досі продає квитки у фізичних касах. Саме тому компанія має намір створити інжиніринговий хаб у Києві, що працюватиме над запуском маркетплейсу для автобусних поїздок у всьому світі, водночас паризька команда — головний офіс BlaBlaCar — концентрується на карпулінгу, власне на тому, чим компанія і відома.
Ми поспілкувалися з Василем Кривоносом, Chief of Staff у BlaBlaCar в Україні, про процеси розробки, рекрутингові та продуктові плани, а також про роботу за нормами КЗпП.
Про компанію та завдання
— Розкажіть трохи про свій шлях. Як ви опинились у BlaBlaCar?
Я починав як Software Engineer, але швидко просунувся до тімліда, потім РМ і у 25 років уже керував командою з 40 людей у GlobalLogic. Після цього працював в інших аутсорс-компаніях на позиціях Project Manager: керував командами розробників, долучався до розробки продукту, масштабування бізнесу та продажів. Пізніше перейшов у венчурний фонд, що інвестував в українські стартапи. Саме там познайомився з командою «Подорожників» — місцевим українським карпулінговим стартапом, який у 2014 році купив BlaBlaCar. Автор стартапу — Олексій Лазоренко — нині очолює BlaBlaCar в Україні.
Загалом мені дуже подобається історія карпулу. Я вважаю, що це правильний підхід до такого феномену, як shared economy. І тому, коли мене запросили у BlaBlaCar, розповіли про амбіцію створити потужну інжинірингову команду в Києві, мене це зацікавило, і я вирішив приєднатися. А оскільки працював у
— Чим є інжиніринговий хаб у вашому розумінні?
Центр, в якому створена самодостатня команда, що здатна виконувати технологічні та продуктові завдання.
— А над чим працюватиме команда, яку ви будуєте?
Річ у тім, що BlaBlaCar — це не тільки карпул. Потенційно це і GDS — global distribution system, той продукт, який нині активно розвиває київська команда інженерів. Ми це називаємо bus marketplace — агрегатор автобусних поїздок. Як це працює: ви заходите на платформу BlaBlaCar, через систему GDS до платформи під’єднаний перевізник, і ви купуєте у нього квиток. Перевізник незалежний, він не належить платформі, але через нашу систему відбуваються продажі. Оце, власне, і є global distribution system для автобусних квитків.
У BlaBlaCar є амбітна мета. Якщо зараз подивитися на дохід компанії, то 80% йде від карпулу. І 80% цієї частки — із Західної Європи. За 5 років дохід BlaBlaCar має на 80% надходити з продажу автобусних квитків моделі bus marketplace. А більша частина цих 80% — з країн Латинської Америки та Бразилії.
— Чому BlaBlaCar вважає bus marketplace таким актуальним?
Ринки автобусних пасажирських перевезень в Україні і, наприклад, у Франції дуже відрізняються. У Франції є
Крім того, на українському ринку є певна особливість, пов’язана з великим напливом комерційних перевізників, серед них і ті, в кого не завжди є потрібні для перевезень документи. Якщо раніше ми таких перевізників масово блокували, то тепер бачимо можливість зробити український ринок більш прозорим і зрозумілим. Так пасажири матимуть більше доступних варіантів для подорожей, а офіційні автобусні перевізники — ще один ресурс для отримання клієнтів.
BlaBlaCar це помітив і зрозумів, що тут є потенціал для бізнесу. З того часу компанія намагається інтегрувати в платформу й автобусні перевезення. Швидкий пілотний проєкт показав, що зробити так, щоб автобусний перевізник на твоїй онлайн-платформі почав продавати квитки, — непросте завдання. У світі така тенденція, що більшість квитків на автобус досі продається офлайн, через автостанції. Тому перетягування перевізників в онлайн — тривала і складна справа.
— А чому вирішили вести розробку саме в Україні?
У BlaBlaCar зрозуміли, що власне рішення не створять, тому почали шукати компанію, що мала б готовий бізнес інтегрованих автобусів і гарний продукт з продажів онлайн, а ще систему, яка виконує такі завдання, як агрегація і дистрибуція. Я поясню: є багато перевізників і їх потрібно долучити. Ми називаємо це External API Connection. Далі має відбутися агрегація автобусних квитків і дистрибуція на платформу, де користувачі їх купують.
Тож у 2019 році BlaBlaCar придбав Busfor — провідний сервіс з пошуку та купівлі автобусних квитків в Україні та інших країнах Центральної та Східної Європи. Busfor мав три офіси, кілька сотень співробітників, що перейшли у BlaBlaCar. Нас цікавить саме інженерна частина, а розробники з Busfor мають потрібну експертизу.
А для самої України це потужний кейс і приклад для інших: великі продуктові європейські компанії бачать тут великий потенціал — у людях, кодифікації інженерів. В Україні реально будувати продукти світового класу.
— Які завдання стоять перед інженерами українського офісу?
Нам треба розв’язати принаймні чотири задачі. Перша — під’єднати сотні нових перевізників. Busfor залучив сотню перевізників в Україні, Росії, Польщі та Білорусі за 10 років, а нам треба під’єднати 100 нових перевізників в Бразилії за наступний рік.
Друга задача — масштабувати платформу фактично на весь світ, тобто зробити scalability. У BlaBlaCar є 100 мільйонів користувачів у Західній та Східній Європі, Туреччині, Індії, Латинській Америці. Тобто там уже є користувацька база, і вона активно зростає за допомогою карпулу. І якщо на цих територіях під’єднати автобусні перевезення, можна суттєво виростити бізнес з продажу автобусних квитків.
Третя — підвищити рівень надійності та зручності платформи, щоб вона безперебійно працювала.
І четверта задача — треба у кожній новій країні, з кожним новим перевізником додавати більше функціоналу, який робитиме купівлю квитків ще більш зручною.
Тож для розв’язання цих чотирьох задач потрібна потужна інжинірингова команда.
Процеси розробки
— Розкажіть про роботу розробника у BlaBlaCar? У чому специфіка?
BlaBlaCar — це міжнародна компанія з офісами в багатьох країнах Європи. І хоч центральний офіс розміщений у Франції, комунікуємо ми винятково англійською мовою. Наприклад, за свій робочий день я спілкуюся з людьми з Києва, Парижа, Польщі та Бразилії. І це лише один приклад.
Залучення перевізників відбувається у два етапи. Спочатку з перевізником треба укласти договір, і цим займається бразильська команда. Після того — зробити технічну інтеграцію. Це проводить київська команда, вона взаємодіє з бразильською. Ми так і працюємо: у нас спільні KPI, спільна ціль із залучення великої кількості перевізників у Бразилії цього року.
— А як щодо взаємодії з паризьким офісом?
У французької команди є свій інжиніринговий хаб, але він опікується командою «BlaBlaCar карпул», а також іншими продуктами. Наш же офіс бере на себе завдання GDS-системи в бізнесі bus marketplace. Тобто ми взаємодіємо з core-командою у багатьох суміжних процесах, будуємо один спільний success, але в нас із карпулінговою командою різні завдання.
Так виглядає паризький офіс BlaBlaCar, де київська команда часто бувала. Звісно, до пандемії.
— А як у вас зараз побудовано процес розробки?
Ми намагаємося впроваджувати якнайбільше Agile-підходів. У київській команді комбінуємо Scrum і Kanban, залежно від процесу. Не назву це повноцінним Scrum’ом, тому що це не зовсім підходить для нашої В2В-моделі. Кожна команда має Аgile-коуча, ми проводимо щоквартальні чеклисти, за якими розуміємо, які процеси могли б поліпшити. Поліпшуємо через фокусування на виявлених недоліках, проведення тренінгів.
Ну й на рівні щоденної роботи використовуємо всі інформаційні системи, притаманні для розробки програмного забезпечення. Це JIRA, Confluence, Jenkins, в якому в нас налаштований процес СІ/CD. Тобто тут у нас все як в індустрії загалом.
Стек — класичний, тому що наше рішення — це B2B-продукт. Java, Spring Boot, CI/CD.
— А скільки у вас інженерів у київському офісі?
Думаю, 20+ людей.
— А скільки команд? Як побудовано структуру?
Київський хаб складається з двох команд. Одна команда — inventory, займається всім, що стосується приєднання нових перевізників. І друга — дистрибуція. Це вся наша функціональність, впровадження опції продажу квитків з усіма фічами.
Команди поділені на групи (по дві на кожну команду). У групі працює шість інженерів. У нас Agile-based процес і кожна команда фактично відповідає за свій продуктовий напрям.
— Чи плануєте зі збільшенням команди змінювати цю структуру і процеси розробки загалом?
Це і є моя робота. Звичайно, ми про це думаємо і це один з викликів — створити функціональну та ефективну систему. Наразі чинна структура дає змогу дорости до пристойного рівня, але подальше зростання треба буде продумувати окремо.
— Але поки що вас ця структура влаштовує, так?
Так, тому що у нас є наповненість. Ми вже придумали дві команди, поділили їх на групи, але вони ще не заповнені. Тому ми й намагаємося найняти потрібну кількість людей якомога швидше, бо це прямо впливає на досягнення бізнес-результатів.
Про рекрутинг
— Які плани з найму? До якої кількості хочете дійти?
Приблизно до 50 співробітників, але цілком ймовірно, що до кінця року будемо збільшувати цифри. І 60, і 70 будуть для нас цілком прийнятні.
— Кого з розробників шукаєте?
Шукаємо амбітних людей, які здатні ефективно працювати в міжнародній команді. Командних гравців, що вільно володіють англійською мовою і мають експертизу ентерпрайз-рівня.
Зараз у нас відкрито 13 вакансій для Java-розробників, дві вакансії для QA, три для проджект-менеджерів, одна вакансія для технічної підтримки. Девопсів «закрили» минулого місяця. Але ми динамічно розвиваємось, і потреба у кваліфікованих людях виникає з часом, тому цілком ймовірно, що в найближчий квартал збільшимо кількість відкритих позицій.
— А як шукаєте цих людей? Яка у вас стратегія боротьби за таланти?
— Ми розміщуємо вакансії на сайті компанії та на DOU. Вони рекламуються у фейсбуці, доступні в LinkedIn. Крім того, є talent acquisition team, що опікується питаннями нашого іміджу як роботодавця. Ще беремо участь у спонсоруванні конференцій, які збільшують видимість наших вакансій на ринку праці.
— Розкажіть про процес найму.
Ми переконані, що не робота обирає людину, а людина обирає роботу. І шукаємо тих, хто з нами буде «серйозно і надовго», тому хочемо, щоб кожен кандидат мав так зване informed decision.
Є стадія технічної кваліфікації, на якій ми залучаємо кандидата до лайв-кодингу. Ми не пропонуємо йому розв’язати якусь головоломку, це не дуже ефективно, зважаючи на те, що люди зазвичай стресують під час співбесіди. Ми даємо можливість спробувати парне програмування з кваліфікованими інженерами з core-команди BlaBlaCar з французького офісу. Тобто вони вдвох чи втрьох працюють, спілкуються для розв’язання однієї прикладної задачі. Під час цього лайв-кодингу ми звертаємо увагу на те, як людина комунікує, які пропозиції висуває, як реагує на колег, а також на «культуру інженерної думки» кандидата, тобто яким чином він будує алгоритм вирішення задачі.
Після цього, якщо фахівець проходить далі, на нього чекає рекрутинговий процес. Він досить тривалий (щонайменше ще три співбесіди), але цікавий. Одна співбесіда з проджект-менеджером, друга з департмент-хедом, третя — з VP of Buses BlaBlaCar.
— Чому процес такий тривалий?
Тому що людина має розуміти цілі на рівні команди, на рівні відділу й на рівні бізнесу. Ми даємо змогу поспілкуватися з трьома менеджерами трьох різних рівнів. Але насамперед це можливість для кандидата зрозуміти, чи справді він хоче перейти в BlaBlaCar. Як я уже казав, ми беремо «серйозно і надовго».
— Можливо, є статистика, як багато людей відсіюється на цьому шляху?
В українських реаліях їх досить багато. Тому що такий шлях займає час. А на ринку є компанії, які можуть взяти людину за день. У нас так не відбувається. Звичайно, ми намагаємося не затягувати процес найму, але всі кроки, які я назвав, вважаємо необхідними з професійного та етичного погляду. Хіба може кандидат добре зрозуміти роботодавця за декілька годин спілкування в межах одного дня? Думаю, ні.
Тому, звичайно, ми часто стикаємось з кейсами, коли людина починає з нами процес рекрутменту, але врешті-решт не встигає закінчити його, тому що інші компанії закидають пропозиціями, відтак спеціаліст просто відвалюється. Водночас ми намагаємось удосконалити процес рекрутменту і змотивувати кандидата пройти його до кінця.
— А як мотивуєте?
Пояснюємо, що і навіщо робимо, звідки з’явилася ця вакансія, що таке працювати в BlaBlaCar. І робимо це у відкритій формі, індивідуально для кожного кандидата.
— А які пропонуєте умови роботи? Чи змінились вони через пандемію та локдаун?
До пандемії ніхто навіть не уявляв, що можна працювати віддалено, але тепер багато компаній були змушені перейти на дистанційний формат. Наша компанія адаптувалася, і стало зрозуміло, що навіть після того, як усе це закінчиться, ми все одно маємо змінити check policy, щоб мати можливість віддаленої роботи.
Коли пандемія закінчиться, умовно ми поділимо людей на три групи. Перша — це ті, хто хоче приходити в офіс щодня. Друга — люди, які приходитимуть в офіс
— А за якою схемою ви співпрацюєте? За КЗпП чи ФОП? Які у вас трудові відносини?
У нас класичні трудові відносини за КЗпП. Офіційна біла зарплата та працевлаштування.
— Це позиція головного офісу? Чи це так вирішили на місцевому рівні?
Це позиція головного офісу. У Busfor була реалізована схема через ФОП, але після переходу в BlaBlaCar ми перевели всіх у штат.
— Отже, у вас є соціальне страхування за КЗпП?
Ми даємо більше, ніж прописано у КЗпП. Наприклад, людині, яка хоче піти у відпустку, не треба писати власноруч заяву на ім’я директора, достатньо натиснути кілька кнопочок. У нас є медичне страхування, а також компенсація за поїздки в офіс та обід. Навіть зараз, коли в офіс ніхто не їздить, зберігається і перше, і друге. Це частина нашого соцпакету.
