Декрет для чоловіків. Як IT-спеціалісти брали місяць відпустки для догляду за дитиною та чи це того варте
60% працівників українських компаній вважають, що завдання чоловіка — забезпечувати родину грішми, а піклування про дітей — обов’язок жінки. Такі дані опитування Фонду ООН у галузі народонаселення за 2019 рік. На той час лише 5% опитаних чоловіків скористались можливістю піти в оплачувану відпустку з догляду за дитиною. За словами програмної аналітикині організації Наталії Кошовської, часто лунали думки, що від чоловіків більше залежать результати загальної роботи компанії, тому їхня відсутність більше вплине на робочий процес.
Та не стереотипами єдиними. Право батька на те, аби взяти декретну відпустку, передбачене українським законодавством з 2007 року, проте по факту чоловіки могли скористатися ним, лише якщо мали довідки про те, що їхні дружини з такої відпустки вийшли. Цей папірець неможливо отримати, якщо жінка оформлена як ФОП, що сьогодні є поширеним явищем. Депутати намагаються усунути бюрократію та наприкінці минулого року в першому читанні ухвалили закон, за яким чоловіки зможуть ходити у
ІТ-сектор ця ініціатива навряд чи торкнеться, оскільки тут ФОПами працюють більшість жінок і чоловіків, а терміни та види відпусток залежать від політики компанії. Та схоже на те, що умови для «чоловічого декрету» за останні роки в ІТ стали сприятливіші, ніж загалом у державі. Як воно — бути татом у декреті на кілька тижнів, поділились двоє IT-спеціалістів з різних компаній.
«Після народження дитини життя не закінчується»
Денис Яковенко, СЕО та співзасновник Faster Than Light
Мені було 23, коли народилася дитина. Я вже був не зовсім Junior, понад рік офіційно працював у компанії аутсорс-аутстаф, займався різними стартапами. Там я був першим співробітником, у якого з’явилася дитина, і як поводитись у таких ситуаціях, ніхто не знав. Я повідомив компанії, що мені необхідно взяти вихідний.
Радів би, якби дали хоч два-три дні для догляду за дитиною. Але у компанії відповіли, що так не годиться, дружині треба допомога і, взагалі, народження — велика подія, мовляв, іди у нормальну відпустку на місяць. Мій тімлід стала головним локомотивом рішення. Це була жінка, а тому, мабуть, мала ширше розуміння масштабів труднощів, які на мене чекали. Завдяки їй я пішов у декретну відпустку. Цей період мені повністю оплатили, а колег попередили, щоб з робочих питань мене не турбували.
Працюєш так само, але за іншим графіком
Це трапилося майже 5 років тому, багато що забулось. Але я точно знаю, що той перший місяць дуже допоміг мені збагнути, що таке мати дитину. Допоміг просто не злякатися. Разом із дружиною ми стартували з того, що не знаємо, що робити з немовлям. Ми принесли Марка з пологового, поклали в ліжечко і роззирнулись: добре, а далі що? Ось нас усі привітали, купа кульок, підгузків навколо — а далі як? Де інструкція до дитини, як воно все працює?
Чесно кажучи, я готувався до гіршого: думав, що це будуть безсонні ночі та повний капець. А вийшло весело, точно не сумно, хоча рутини та мороки вистачало. Ти так само працюєш, але над іншим та за іншим графіком: не від
Раніше відділ у супермаркеті, де продавали іграшки, підгузки та каші, був як «сліпа зона». Його для мене просто не існувало. У відпустці я зрозумів, що тепер це мій головний відділ: заїжджаєш туди та купуєш буквально все. Так вийшло, що моя дитина була на штучному вигодовуванні, тому я купував багато дитячого харчування, грів різні баночки тощо.
Декрет — це справді робота. І добре, коли вона одна. Бо це ж треба бігати, робити, годувати, вкладати спати, навіть співати пісеньки. Мені здається, що моє покоління вже не знає жодних колискових. А щоб дитина заснула, треба щось наспівувати. «Добре, що я принаймні маю час, аби повчити колискові», — міркував я і щось там потроху мугикав.
Свербіли руки до роботи
До нового режиму я звик досить швидко і почав «вити на місяць». Бути вдома класно, але як програмісту мені почали свербіти руки, і коли дитина лягала спати, я задоволено брався за pet-project. Зрозумів, що раз у мене знаходиться час на роботу, то пора помалу до неї повертатися. Декретна відпустка саме добігала кінця.
Як на мене, місяця достатньо, щоб підтримати дружину в догляді за дитиною. Розібратися, що й до чого. Особливо важливим це було на початку, коли дружина ще відходила від пологів. Її на роботі офіційно відпустили в декрет, і ми вчилися разом. Згодом нам стало легше і виробився певний ритм.
Після закінчення відпустки я ще трохи працював віддалено. Бувало так, що на грудях спала дитина, а на колінах стояв ноутбук. Однією рукою підтримував сина, а другою працював. Як жартував тоді з колегами, найзручніше в такому положенні свайпати, бо гарячі клавіші однією рукою натискати незручно.
Загалом атмосфера у колективі була дружньою. Коли я повернувся в офіс, мене всі вітали та розпитували, як воно. Складно пригадати, як довго я ще працював там. У компанії змінювався менеджмент, відбулося багато інших змін. У якийсь момент ми з другом паралельно розпочали власну справу. Промайнула думка, що класно б мати свою компанію.
Відчуття таке, наче підростають двоє
Бізнес починали віддалено, потім виривались працювати у коворкінги, а згодом і офіс винайняли. Той момент мені запам’ятався. Дитина, стільки всього навколо відбувається, а тут ще і з великого гарного офісу з ейчаром та бонусами переїжджаєш у маленьку однокімнатну квартиру, де пошарпані стіни, килим і посередині одне крісло-груша стоїть, бо друге нам ще не завезли. Ми оглянулись тоді навколо: «Ну що ж, зате наше». Так усе й почалося.
Марку теж подобалося. Коли ми переїжджали, приводили до ладу приміщення, він гойдався на стільцях. Хороша історія — я і сьогодні працюю у цій компанії. Виходить, що їй майже стільки ж років, як моїй дитині. Відчуття таке, наче в мене підростають двоє дітей.
Загалом у мене не найпопулярніше враження про батьківство. Коли малюк народжується, всі зазвичай починають сюсюкатись, «ой ти схожий на тата чи маму». Можливо, просто маю більш прагматичний склад розуму, але скажу так: коли дитина народжується, вона ні на кого не схожа. Ну ось так: це просто дитина. А ти забезпечуєш її життєдіяльність, без особливої любові.
Це вже з часом, коли дитина росла і ставала все цікавішою, проявилися батьківські почуття. Ось зараз я Марка просто обожнюю — він такий собі мій бро. Чекаю моменту, коли можна буде грати з ним у Minecraft. А раніше лише розумів, що в житті сталися зміни та з’явилися нові потреби. Ти частіше гуляєш на вулиці, чого зазвичай не робиш, оскільки сидиш за комп’ютером. У тебе інші вечори: якщо раніше ти міг деінде затриматись, то тепер ідеш додому, без варіантів.
Політика у своїй компанії
У той перший місяць дружина точно була вдячна за те, як усе сталося, а я був вдячний за те, що мене відпустили. Тоді я був молодий, дурний, і мені б забракло наполегливості та розуміння ситуації, щоб прийти й самому попросити місяць декретної відпустки. Переді мною стояла інша мета — довести компанії, що я можу щось робити, приносити користь і взагалі цінний. Для мене була стресовою ситуація, коли я ще не зовсім став на ноги як професіонал, а мені вже мають робити велику поступку.
У своїй компанії я однозначно «за» такі відпустки. Колектив поки невеликий, близько 40 людей. Та, зважаючи на мій досвід, ми вже розробили власні політики на випадок народження дитини. Крім відпустки, туди входить бонус до зарплати, бебі-пак з необхідними речами для малюка, а також фірмовий дитячий бодік, аби запам’яталось. Середній вік наших розробників — 26 років, тому питання часу, коли почнеться бебі-бум.
Поки лише один співробітник мав нагоду взяти декретну відпустку. Сьогодні він працює вже в іншій компанії, проте у нас залишилися гарні стосунки. Розповідав, що був дуже щасливим: народження дитини, переїзд на свою квартиру, і з роботи не турбують. Бо ж сьогодні як: ноутбук вдома, на телефон надходять сповіщення і ти нібито постійно на зв’язку. Коли ж усе це з тебе знімають, повідомлення по роботі не пишуть, можна повноцінно перемкнутися на «роботу», яка народилася.
Головне, аби це самому було в задоволення
Заводити дітей у 23 сьогодні не в моді, а тому мої батьки були найщасливішими у цій історії. Їм було байдуже, у відпустці я чи ні. Вони просто раділи, що, на відміну від інших батьків, у них таки з’явився онук.
Реакція друзів була більш стриманою. Серед них не траплялося консервативних, яким було ніяково від того, що чоловік йде у декретну відпустку. Більшість були радше обережні зі словами. Вони приходили, тішились Марком, а коли я питав: «То що, коли вже малому буде з ким гратися?», багато відповідали: «Та ні-ні, що ти, нам поки і так добре».
Сьогодні я спостерігаю, що багато чоловіків сприймають появу дітей більш усвідомлено. Вони поруч з дружинами й намагаються допомагати їм на рівних. Але маю також приклад пари, де догляд за дитиною є лише справою жінки. Чоловік напередодні їй чесно сказав: «Дивись, ми заводимо дитину, але вдома сидиш ти. Я не готовий прощатись з усім, що в мене зараз є: хобі, звичками. Тому домовляємось: ти доглядаєш, а я напохваті». Так і сталось.
Чоловікам, які вагаються, брати декретну відпустку чи ні, я скажу так: головне, аби це самому було в задоволення. Бо якщо дитина очікувана, то це кайф і до цього треба відповідно ставитись. Але якщо відчуваєш інакше, не варто себе змушувати — на все свій час.
Найдужче, чого я боявся, що коли дитина народиться, — усе, гайки — життя зміниться кардинально. Кінець подорожам, розвагам, минулого не вернеш. Життя справді змінилося, проте коли Марку було трохи більше як рік, ми сім’єю на місяць полетіли у США, і це було чудово. Купа історій, емоцій, спогадів.
Виявилось, що подорожувати можна, навіть з комфортом. Просто відкриваєш для себе інші локації, інші розваги. Якщо раніше ходив по барах, то тепер розумію, що існують дитячі кафешки. А тепер з сином можна піти і в кіно. Врешті-решт, є бабусі та няні, якщо хочеться побути наодинці чи з друзями.
Думаю, це найбільше відкриття, яким би я хотів поділитися: десь там у майбутньому з дитиною життя не закінчується. Воно однозначно інше, але точно не гірше і не без класних речей, які любиш.
«Це був приємний час, коли ми могли бути лише сім’єю»
Ростислав Мариляк, Middle DevOps Engineer в iDeals Solutions
У мене двоє дітей, дівчатка. Старшій — шість років, з нею я не мав змоги проводити багато часу, коли вона народилась. Тоді я працював в іншій компанії, перед пологами дружини робив ремонт, на який і використав усю відпустку. Можливості взяти ще одну не було. Усе, чим я міг допомогти з дитиною — це ранкові та вечірні прогулянки з візочком.
В iDeals Solutions я вже понад п’ять років, і така політика як parental leave, коли компанія повністю забезпечує спеціаліста оплачуваним «декретом» під час народження дитини на термін до 4 тижнів, там була не завжди. Та у 2018 році, переглядаючи політики та спираючись на найкращі світові практики, компанія звернула увагу на цю потребу. І я точно знав, що скористаюся цим бонусом, коли моя дружина завагітніла вдруге.
Можливістю скористався не повністю
Я знав, що пологи припадуть приблизно на Новий рік, а тому попередив свого тімліда заздалегідь. Звісно, про конкретні дати не йдеться, бо день народження точно не вгадаєш. Але приблизний термін люди зазвичай знають за декілька місяців.
Важливо завчасно повідомити. Наша компанія чимала, у ній уже понад 230 фахівців. Кожен квартал ми складаємо плани та цілі, які розподіляються згори вниз, у департаменти та відділи. Якщо людина розуміє, що йде у відпустку при народженні дитини, то ці плани треба коригувати. Єдине прохання компанії — бути доступним у разі екстрених випадків.
Відпустку я взяв на три тижні. Мені здалось, що чотири буде забагато. У нашому відділі працює троє людей, і, коли когось одного немає, на плечі інших лягає додаткова робота. Офіційно я був вдома, але зрідка долучався до розв’язання важливих питань.
Усе було звичним
Це стало чудовою нагодою для нашої сім’ї провести час разом. Після народження першої дитини ми кликали на допомогу бабусю, і перші тижні справлялися гуртом. Проте це не завжди хороша ідея: відчуття таке, наче вдома постійно гості, не та атмосфера. Цього разу ми були повністю самі, а старша донька, доволі самостійна, навіть допомагала.
Не сказав би, що декретна відпустка — це як робота. Тим паче коли вас двоє: одне одного ви в більшості моментів підстраховуєте. Найскладніший час — перші кілька тижнів, період адаптації після пологів. Дружині було комфортно, що я завжди поруч. Я міг банально сходити в магазин, приготувати для неї їжу, дати можливість прийняти душ без зайвих хвилювань про те, на кого залишити малечу.
Крім того, більшість речей були для мене вже звичними. Навіть ситуація у пологовому. Коли після народження першої доньки підійшли медсестри і сказали, що жінка після пологів, тому одягати дитину маю я, в мене нічого не виходило. Не знав, як її правильно взяти, хвилювався. А другого разу, як кажуть, руки вже пам’ятають.
Мене не лякало те, що дитина плакатиме ночами — усе це я вже проходив. Понад те, мені здається, що коли у мами все добре і вона спокійна, то це передається і дитині. Коли чоловік удома, знімає певні турботи з плечей дружини, так і відбувається.
Загалом це був приємний час разом, коли ми могли бути лише сім’єю та ні про що інше не хвилюватися. Новим досвідом для мене стала хіба що поведінка старшої доньки. Перед пологами ми готували її, що з’явиться сестричка, і вона майже одразу почала піклуватись про неї. Та водночас проявлялися певні ревнощі, можливо, через брак уваги. Добре, що була можливість приділяти обом дітям достатньо часу.
Приємний бонус карантину
Після відпустки я більше як місяць ще працював в офісі. Дитина народилась у кінці грудня. А ще до офіційного карантину в березні минулого року всі спеціалісти компанії перейшли на дистанційний формат. Відтоді так і працюю вдома. Я живу в Ірпені, а офіс — у Києві, тож те, що не треба туди добиратись, стало для мене приємним бонусом карантину. Маю змогу більше часу проводити з дітьми. Буває, що з малюком на руках і працюю.
За рівнем своєї ефективності, коли порівняти з роботою в офісі, я не відчуваю особливого контрасту. Певно що люди, в яких є маленькі діти, вже пристосувались до нових умов роботи віддалено.
На мою думку, немає нічого поганого в тому, щоб чоловік повністю пішов у декрет. Я знаю ситуації, коли батько заробляв менше за матір, а тому після пологів вона працювала, а він був із дитиною вдома. Щоправда, не певен, що в ІТ-сфері таке часто зустрінеш.
Діти народжуються не лише для жінок
Хотілося б, щоб ми долали стереотип, що догляд за дитиною — справа «не чоловіча». Батьки та друзі нормально сприйняли те, що я взяв відпустку з догляду за дитиною. Можливо, хтось вважав інакше, але серед моїх колег був лише позитив — усі розуміли, що це тимчасово, особливий період. Більшість знайомих здивувалась, що така можливість взагалі є. Це був хороший приклад для інших.
На мою думку, багато залежить від виховання, оточення. Я змалку бачив, як чоловіки розділяли домашні обов’язки з жінками, тому завжди намагався допомагати. Проте в суспільстві спостерігаю, що багато моїх однолітків віку 30+ все ще живуть стереотипами з минулого. На їхню думку, чоловік не те щоб нічого не має робити по дому, проте його функція в тому, щоб заробляти, а обов’язки по господарству мають лягати на плечі дружини.
Йти в декрет чи ні — справа кожного. Але якщо говорити про таку відпустку, як була в мене, то тут і роздумувати немає чого. Це сприятливо вплинуло на сім’ю, дружина оцінила. Звісно, не завжди все вдаватиметься легко, але коли чоловік у перші тижні життя дитини на роботі, то жінці буде вдвічі важче. Краще розділити ці труднощі на двох, ніж щовечора зустрічати втомлену і роздратовану дружину. Діти народжуються не лише для жінок, а й для чоловіків.
