Онлайн-формат не працює? Як IT-конференції пережили 2020-й та що буде далі

Пандемія змусила ринок ІТ-конференцій майже повністю перейти в онлайн. Якщо у 2018–2019 роках у календарі DOU було 16–17% онлайн-подій, то у 2020-му їх 73%. Неможливо отримати чіткі цифри, скільки конференцій відбулося наживо, а скільки взагалі не відбулось: організатори часто не повідомляють про зміни у своїх рішеннях публічно.

Відомо, що з великих гравців на офлайн-конференцію у липні зважились Games Gathering з Одеси. СЕО компанії Олександр Хруцький запевняє, що вони дотримувалися усіх заходів безпеки. Та учасників прийшло 400, а не 1000–1200, як зазвичай. Можливо, хтось не хотів порушувати режим самоізоляції. Але зацікавленість в онлайн-конференціях, які не передбачають ризиків, не є високою. Можна дійти висновку, що індустрія ІТ-подій буксує. Аби дізнатися реальну ситуацію та що буде далі, окрім Games Gathering, ми поспілкувалися з Fest Group, Fwdays, Code Space та CocoaHeads Ukraine.

До карантину Fwdays проводила масштабні конференції офлайн

Усе це ненадовго

Коли в Україні розпочався карантин через пандемію COVID-19 і зібрання на понад 200 людей заборонили, реакція організаторів масштабних ІТ-конференцій була однаковою — думали, що все це максимум на кілька тижнів. Не може ж бути так, щоб глобалізований світ закрився на місяці, а то й рік.

«За тиждень до нашої конференції із JavaScript, що мала відбутись 14 березня, два іноземні спікери з Google та Twillo сказали, що точно не прилетять, — розповідає Ірина Божик, директорка Fwdays, найбільшої в Україні групи конференцій. — Схожа ситуація була і в колег: всі напружились і не знали, як бути. Навіть коли 11 березня ввели карантин, ми ще продовжували чекати на юридичну постанову. Все ж таки мало прийти близько тисячі учасників, понад 20 спікерів — не можна було просто сказати, що ми закриваємося, бо сьогодні закриваються всі».

Та офіційного документа з Кабміну довго чекати не довелось. Ірина зідзвонилася зі співзасновниками Fwdays і визнала — конференцію треба перенести. Вирішили у найближчі дві суботи частково провести її в онлайні з половиною доповідей, оскільки спікери готувалися, а офлайн — з більшою кількістю доповідей — зробити у вересні, коли світ мав би отямитися. Та поганих новин більшало, і зрештою команда зрозуміла: 2020-й стане роком онлайн-конференцій.

Поверніть мені гроші

Для відвідувачів юридичні документи не були переконливим аргументом для скасування конференцій. Вони сердились: кордони закриті, рейси скасовують, хаос на роботі, а тут ще й конференції, за які вони вже заплатили гроші, відбудуться онлайн. «Траплялись агресивні реакції, і ми це розуміли, — каже Божик. — Але й нам було нелегко».

Fwdays і самі зіткнулися з проблемою квитків, але на літаки. Дорогих авіаквитків, які вони замовляли для спікерів із далеких країн на кшталт США, було не повернути: вони іменні, й пропозиції авіакомпаній скористатися ними протягом року — не вихід для організаторів. Гроші за оренду залів довелося повернути частково — у готельного бізнесу ситуація була не краща. А ще ж тисячі сумок, буклетів, декорацій та інших речей, закуплених спеціально для учасників офлайн-події.

«Тож повну вартість квитка людям ми не могли повернути — не було з чого. Крім того, ми проконсультувались із юристами, вони зазначили, що постанова про карантин — це форс-мажор. У нашому договорі оферти прописано, що коли щось трапляється не з вини організаторів, то квитки поверненню не підлягають», — розказує Божик.

Щоб зберегти добрі стосунки зі спільнотою розробників, яку компанія формувала 10 років, вирішили повернути 50% вартості квитка учасникам, які не хочуть чекати на онлайн-конференцію у вересні. Менш як 10% людей відразу пристали на ці умови й забрали гроші. Напередодні наступних конференцій, які одна за одною переносились онлайн, повернення теж були. Кількість охочих отримати назад свої гроші збільшувалась: оскільки у квітні та наступні місяці на форс-мажор уже не можна було послатись, у визначений період компанія мала повертати 100% вартості квитка. Та ціна на нього з переходом конференцій в онлайн знизилась, отож повернення вже були для компанії більш посильними. Якщо до пандемії без урахувань знижок вхід коштував $110–150, то у 2020-му Fwdays знизили ціни у 3–4 рази. Частково тому, що зменшилась і вартість залучення іноземних спікерів: їм уже більше не потрібен був авіапереліт.

По-іншому вчинила компанія Code Space. Там охочим повернули 35% вартості квитка за конференцію, що також мала відбутись у березні, але яку перенесли в онлайн на травень. Крім того, учасники отримали додаткову знижку 20% на наступну подію. Була й низка бонусів для тих, хто вагався. Річ у тім, що Code Space організовує тренінги для фахівців-практиків різних рівнів, зокрема топменеджерів. Квиток на такі заходи коштує від 4 до 10 тисяч гривень, натомість на конференції — у межах 5 тисяч. Щоб знизити кількість загальних повернень, компанія запропонувала людям, окрім участі в конференціях, безкоштовне місце на тренінгах. І плюс 70 доларів знижки на офлайн-подію в майбутньому.

Наступні дві онлайн-конференції компанія взагалі зробила безплатними. «Є аудиторія, що вже звикла до нас, і ми розуміли, що залишити їх геть без івентів не найкращий варіант. Та більшість людей не готова платити великі гроші за онлайн, — пояснює рішення СЕО компанії Євген Кисилевський. — Квиток на онлайн-захід сьогодні може коштувати щонайбільше $20–30, але вартість його продажу буде такою ж, як офлайн. Тобто ми витратимо на рекламу стільки ж, а доходу отримаємо у 5–6 разів менше. Не надто вдала бізнес-модель».

Команда Code Space

Картинка як з телевізора

Як організувати онлайн-конференцію, команда Ірини Божик мала зрозуміти за три дні. Частина спікерів усе ж встигла прилетіти перед початком карантину 11 березня, і у найближчі дві суботи після скасування офлайн-події учасникам хотіли показати половину доповідей у прямому ефірі.

Раніше компанія вже проводила безкоштовні онлайн-трансляції для тих, хто не міг побувати на заході, проте хотів переглянути відео вдома. Але ця опція не стала повноцінною заміною — конференції найбільше приваблюють людей можливістю поспілкуватися з колегами, і для організаторів це стало викликом.

Варіант із Zoom як основною платформою відпав одразу: сервіс асоціюється з робочими нарадами, а конференції — це більше про відпочинок. Тому Fwdays, як і більшість їхніх колег, спочатку транслювали конференції через YouTube, а згодом перейшли на закриті трансляції на сайті. «Нам хотілось дати картинку як з телевізора, — пояснює Катерина Овеченко, співзасновниця Fest Group, де теж відмовилися від Zoom на користь YouTube. — Ми знімали студію, робили красиві підводки спікерам, влаштували професійну зйомку».

Fwdays, як і багато колег-організаторів, записували своїх спікерів у студії

Якщо хтось з учасників хотів поставити спікеру запитання — писав їх у чаті, після доповіді можна було листуватися з експертами. Найцікавіші питання модератори озвучували в ефірі, також відбувалися дискусії у Zoom-кімнатах. «Але щоб ці Q&A виходили корисними, їх треба було добре модерувати, бо хтось міг почати говорити не на тему й це затягувалось», — каже Божик.

Та Fwdays пробували різні варіанти спілкування. Надихнувшись досвідом колег із Podlodka Crew, вирішили провести гейм-шоу. Кільком запрошеним у Zoom експертам із досвідом роботи у різних компаніях моделювали складні життєві ситуації та просили поради. «Наприклад, ось є джун. Він пішов працювати у велику аутсорсингову компанію, проте йому не довіряють складні завдання, тому він не може просунутись уперед і здобути бажаний досвід. Або ж інша проблема — компанія не дозволяє розробникам працювати віддалено. Як бути?» Експерти-гравці коментують, як би вчинили вони.

Тим часом учасники у реальному часі голосують у Zoom за найкращі варіанти та аргументують у чаті свою думку. За словами Божик, таке спілкування було більш живим, веселим і не порушувало таймінгу. Організатори вдавались і до інших форматів — діалогів між розробниками зі схожим досвідом, квізів, вікторин із подарунками, інтерв’ю у прямому ефірі, під час яких люди активно взаємодіяли. А ще відсилали сумки із фірмовим мерчем учасникам конференції.

У Fwdays події розводили в часі на кілька тижнів, заздалегідь опитуючи людей, коли їм зручно брати в них участь. Так, вереснева конференція із JavaScript пройшла у форматі двотижневого марафону: два суботніх і шість будніх вечірніх ефірів. «Їхня закрита трансляція відбулася на нашому сайті, — розказує Божик, яка за рік організувала 11 конференцій. — Існують також застосунки Pine Tool, Attendify, SpatialChat та інші, де можна організовувати конференції. Там можна запустити кілька потоків, коли одночасно відбувається кілька доповідей і активностей. Та, на нашу думку, сконцентруватись у такому темпі важко. Цього року ми плануємо спробувати якусь із платформ, але спочатку хочемо переконатись у зручному user experience».

У Zoom-кімнатах на конференціях було весело

Тиша на платформах

Для спільноти iOS-розробників CocoaHeads Ukraine конференції — не основна діяльність, але важливий складник розвитку. За рік там проводять дві великі події на понад 400 людей і кожного місяця одну маленьку — на 80–100. Цього року двічі переносили захід і вирішили обійтися однією великою онлайн-конференцією восени. Функціонал Zoom компанії здавався обмеженим — хотілось знайти рішення, завдяки якому офлайн можна було максимально перенести в онлайн.

Таким рішенням стала платформа Pine — український продукт з інтуїтивно зрозумілим інтерфейсом, який охоплює інтеграцію з ticket-сервісами, можливість створювати окремі кімнати для виступів і Q&A-сесій, віртуальні експозони для партнерів заходу, стримінг як на самій платформі, так і з YouTube.

Координаторка спільноти Юлія Кескін розуміла, що, навіть зважаючи на всі ці додаткові можливості, онлайн однаково не замінить живих зустрічей. З одного боку, конференції — це також привід змінити оточення, розважитись, поїхати до іншого міста. А з іншого боку, вважає Юлія, в онлайновому форматі учасники можуть більше сфокусуватися на контенті, а партнери — на спілкуванні з аудиторією. Причому представникам компаній більше не треба весь день сидіти біля реальних стендів в очікуванні відвідувачів: на їхні Q&A-сесії онлайн приєднуються лише ті, хто має реальний інтерес у співпраці та попередньо ознайомився з базовою інформацією.

У Pine кожен учасник має свій електронний кабінет, звідки можна перейти будь-куди — і на дзвінок з колегами, які зацікавилися тією ж подією, і на саму трансляцію. Весь екран кабінету всіяний іконками та віконечками, за якими відбуваються заходи. На платформі одночасно транслювались онлайн-воркшоп і два потоки доповідей на різні теми. Перед тим організатори записували відеоінструкції, як не загубитись у такому різноманітті. Проте люди все одно часто писали їм, що не можуть визначитися, до якого потоку приєднатись. «У нас була довга перерва з конференціями, і як організатори ми хотіли дати людям якомога більше, а виявилося, що ми їх перевантажили», — резюмує Юлія.

В онлайні складно відтворити атмосферу офлайн-конференцій

Code Space свою першу конференцію з тестування у 2020-му робили повністю у прямому ефірі. Частина спікерів перебувала у студії, решта — приєднувались у реальному часі. «Ми робили це за допомогою програм AnyDesk та vMix, які давали змогу в режимі реального часу забирати зображення з камери та мікрофона спікера, а також транслювати його робочий стіл у разі лайфкодингу.

Крім того, спікер мав доступ до віддаленого робочого столу на нашому сервері, на якому були викладені всі презентації. Далі режисери в реальному часі монтували ці три стрими в єдиний продукт. Усе це було складно та затратно. Думаю, реальних бенефітів від такого формату замало». На перший погляд, позитивним було те, що наприкінці або й протягом доповіді спікер мав змогу спілкуватися зі слухачами у Slack. Проте через надто жорсткий таймінг чимало питань однаково ставили потім, у листуванні.

Юлія Кескін теж не в захваті від своєї конференції. «На платформі було незвично тихо. Без двіжу, мемасиків, активних обговорень. Не було того, що називають excitement — учасники мало взаємодіяли, — пояснює координаторка. — Люди не хотіли виходити зі своєї комфортної зони. Увімкнути відео і сказати щось на камеру їм було складно, багато запитували письмово».

Криза та конкуренція

Знижки та можливість відвідати конференції безкоштовно вплинули на кількість учасників. За даними Code Space, на їхні події реєструвались удвічі, а часом і втричі більше людей, ніж у попередні роки. Проте залученість, тобто фактична присутність на самих конференціях, несподівано впала — і це спільна проблема для всіх організаторів.

«Завжди були люди, які платили за квиток, однак не приходили, — каже Божик. — Але якщо явка на офлайн становила 80–90%, то сьогодні на онлайн — це 50–60%, якщо квиток оплачений, і 15–25%, якщо подія безкоштовна і вимагає лише реєстрації». «В онлайн доходять 30–50 людей зі 100», — говорить Кисилевський. «Найбільш сумно, коли небагато людей відвідує виступи окремих спікерів. Це демотивує», — підтверджує Юлія Кескін.

Організатори розуміють причину: всі втомилися від онлайну. Це не те саме, що офлайн, кажуть розробники, які відвідують конференції. «Мені здається, що на такі події люди йдуть переважно за неформальним спілкуванням. Доповіді — це лише привід зібратись і тема для розмови, — каже Михайло Пустовіт, Software Engineer із Wix. — В онлайні немає можливості випадково зустрітися з кимось на перерві та перекинутися словом на кілька хвилин. Платформи для онлайн-конференцій намагаються боротись із проблемою, але поки всі ці інструменти лише в зародковому стані».

Павло Тайкало, Senior Software Engineer із MacPaw, який побував на двох конференціях у 2020-му, підтримує цю думку. «Я не вважаю чат за спілкування. А якщо його немає, то можна просто дочекатись, коли завантажать відео з доповідей».

Знаючи про такий хід мислення учасників, деякі організатори перестали викладати записи виступів. Цей «трюк» ефективний, вважає Юлія Кескін, яка відвідує інші конференції як учасниця: «Щоб нічого не пропустити, я мусила підключатися до конференції дорогою з офісу додому. Це некомфортно». Каже, що зі своєю спільнотою вона б так не вчинила.

Та й відсутність доступу до записів — ще не гарантія успіху. Під час пандемії, коли в онлайн перейшли всі, українські організатори конференцій конкурують не лише між собою, а й зі світовими гігантами на кшталт Microsoft та Apple, які теж роблять свої заходи безкоштовними. «А ще є подкастери, ютуб-блогери, Netflix, — каже Ірина Божик. — Коли з’являється дві-три вільні години, людина обирає між усіма нами й вирішує, на що їй витратити свій дорогоцінний час».

Віртуальні технології?

Дискусію про те, що ж тепер робити організаторам конференцій, пожвавив Дмитро Дубілет. На початку жовтня, коли криза проявила себе на повну, він розповів у Facebook про міжнародну онлайн-подію, де виступала його дівчина Юлія. Зазвичай ця конференція відбувається у Парижі, та через COVID-19 її вирішили провести віртуально. Тобто за допомогою окулярів віртуальної реальності, які поштою заздалегідь розіслали спікерам і слухачам у різні країни.

Усе виглядало як звичайна конференція, писав Дубілет, проте сотні 3D-аватарів людей могли збиратися разом, ходити між сценами та спілкуватись, тобто робити саме те, чого так не вистачає під час звичайних онлайн-конференцій. «Графіка не надто реалістична, але, впевнений, уже через кілька років все буде як у кіно!» — підсумував підприємець.

Його пост став вірусним, набрав понад 8 тисяч лайків, пів сотні поширень, і у коментарях люди почали дописувати, що за цією технологією майбутнє, та масово запитувати, чому ж в Україні досі такого немає. Втім українські організатори ІТ-конференцій переконані, що це не вихід.

«Мені дуже хочеться, аби всі ті люди, які повторюють за Дубілетом, взяли окуляри й посиділи в них хоча б пів години, — пояснює Нікіта Постолакий, співзасновник компанії Fest Group. — Багато хто погано переносить окуляри віртуальної реальності через особливості вестибулярного апарату. Нудить, крутиться у голові, підвищується тиск».

Євген Кисилевський з Code Space переймається й організаційною стороною проблеми. «Тули, за допомогою яких під’єднуються до віртуальних конференцій, сьогодні ще надто громіздкі, також існують обмеження щодо „заліза“, на якому вони працюють. Та й дорого це все. Неможливо проводити безкоштовні чи недорогі конференції, якщо хочеться робити такі круті речі — хтось мусить за це платити».

Спікер Code Space використовував програму, яка домальовувала йому очі, як у Саб-Зіро з «Мортал Комбата»

Надія на вакцини

Організатори сходяться на думці, що технологія перспективна, проте надто сира, аби розв’язувати актуальні проблеми. А тому на різдвяний сезон взяли паузу та обмірковують простіші варіанти виходу з кризи. Наприклад, поєднувати великі онлайн-лекції з невеликими зібраннями офлайн. Чи придумати нові, ще більш інтерактивні формати подачі інформації.

Більшість сподівається на те, що невдовзі до України дійде масова вакцинація і проблема зникне сама собою. Олександр Хруцький із Games Gathering, якому теж довелося перейти в онлайн у грудні, прогнозує: «Коли щеплення проти COVID-19 стануть доступні для звичайних громадян, нас очікує спалах інтересу до івентів наживо та їхнє тріумфальне повернення».

Та питання в тому, коли це станеться. Наприкінці грудня уряд затвердив план вакцинації населення. Згідно з ним, від січня 2021-го до березня 2022-го вакцинуватимуть лише людей, які належать до груп ризику, військових, держслужбовців, лікарів і усіх тих, хто виконує критично важливі функції з підтримки життєдіяльності країни. Якою буде роль приватних лікарень і чи зможуть там у найближчі місяці вакцинуватись інші громадяни — до кінця невідомо.

«Мені здається, що всі ми сьогодні перебуваємо у стані „треба трохи почекати, і все буде нормально“, — підсумовує Кисилевський. — Та якби ринок прийняв той факт, що вся ця історія з нами на десятиліття, інноваційних рішень би побільшало і в них почали б інвестувати».

Похожие статьи:
Усі IT-компанії, що претендують на успіх, ночей недосипляють, а міркують, як сприяти розвиткові професійних навичок команди. Для цього...
Доброго дня, шановні доучани. Мене звати Дмитро, і сьогодні я розповім, як опинився в Нідерландах, про тутешній побут та особливості...
В этой статье я поделюсь опытом, как нам удалось запартнериться с Google, как выполнили интеграцию нашего мобильного приложения с Google...
Привіт, мене звуть Олександр Климанов. До того, як переїхати в Естонію, я пройшовся багатьма українськими аутсорсингами: EPAM, Luxoft,...
У свіжому випуску новинного дайджесту DOU News розповідаємо про Defence Tech кластер і що він пропонує компаніям уже сьогодні, говоримо...
Яндекс.Метрика