Чому я повернувся в Україну після 12 років життя в США. Розповідь бізнес-аналітика
Іван з сім’єю на українському фестивалі у США, Нью-Джерсі
Освіта у США
Моя історія з Америкою почалася 2005 року. Тоді я навчався на міжнародних відносинах у Національному університеті ім. І. Франка у Львові та мріяв стати дипломатом. Після другого курсу ми з товаришем скористалися програмою Work and Travel, завдяки якій досить легко отримати досвід роботи та спробувати кілька місяців пожити у США. Під час перебування у США обидва зрозуміли, що Америка й справді класна країна, куди можна переїхати. Відтак почали шукати варіанти. До речі, я ще з першого курсу хотів мати досвід релокації, а після Work and Travel усвідомив, що мені це під силу й це те, що точно варто спробувати.
Для студентів найрозумнішим варіантом релокації було навчання в Америці. Щоб отримати консультацію і врешті студентські візи, звернулися до юриста. Паралельно з цим шукали на онлайн-ресурсах інформацію про американські коледжі. Як відомо, освіта у США платна. Тому, обираючи навчальний заклад, я серед іншого орієнтувався на вартість. Зупинився на одному з коледжів у штаті Нью-Джерсі, де навчання, залежно від кількості обраних предметів, коштувало від 5 до 7 тис. доларів за пів року, або до 15 тис. доларів на рік.
Щоб після двох років в українському університеті не йти в Америці знову на перший курс, можна пройти атестацію та підтвердити знання. Але ця процедура досить складна, тому я вирішив стати першокурсником.
Освітня система у США відрізняється від нашої. Найперше — можливістю працювати. В американських університетах усвідомлюють, що є чималий процент студентів, які мають самі оплачувати своє навчання. Тому діє класна система онлайн-курсів. Щотижня певну кількість годин ти маєш фізично провести на парах, але ще є змога взяти якийсь відсоток у мережі. Причому платформами в онлайні впевнено користуються як молоді викладачі, так і старші професори. Твою присутність на курсі фіксують — усе так, як під час офлайн-навчання.
Насамперед робота була потрібна мені, щоб оплачувати освіту. Спочатку я працював у ресторанах і кафе, на фірмі, яка займалася перевезенням автомобілів, а зрештою у логістичній компанії, де професійно зростав і з якої потім звільнявся, щоб повернутися в Україну. Спершу мій заробіток становив не більше як 400 доларів на тиждень. У компанії, що займалася перевезенням автівок, дохід був уже 500 доларів. У логістичній компанії, де я працював загалом 7 років, зарплата спочатку була
Перша робота у кафе на висоті 2000 м
За умовами студентської візи та за правилами коледжу я не міг працювати понад 20 годин на тиждень. Але мені дуже потрібні були кошти, я мав хороші стосунки на фірмі, що займалася машинами, і попросив там написати листа до мого коледжу. Загалом це стандартна для США процедура: роботодавець пише, що має класного спеціаліста, який міг би працювати більше, а коледж, якщо все добре, відповідає, що не проти додаткового навантаження на свого студента. З таким дозволом у мене виходило працювати до 30 годин щотижня, а грошей вистачало, щоб винаймати гуртожиток, платити за освіту та покривати власні витрати.
У коледжі я провчився три роки й отримав диплом за спеціальністю «Бізнес та адміністративне управління». Після цього потрібно було піднятися на наступну освітню сходинку й вступити до місцевого вишу, де навчання коштувало
Будинок у «селищі» за 380-500 тис. доларів
Під час навчання у Нью-Джерсі я познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Вона теж зі Львова, жила у США з батьками й здобула там медичну освіту. Якийсь час ми винаймали житло, а коли народилися та підросли двоє синів (старшому зараз уже 10 років, меншому — 6), задумалися про власне.
Ми мали середній за американськими мірками дохід, приблизно 140 тис. доларів на рік, й обоє працювали: я в логістичній компанії, про яку вже згадував, дружина — фельдшером, а згодом отримала позицію медичного аналітика (clinical analyst). Будинки в містечку Іст-Брансвік штату Нью-Джерсі, де ми вирішили облаштуватися, коштують приблизно
Наш будинок в Іст-Брансвіку
Звісно, повної суми у нас не було, тому ми, як це роблять чи не всі мешканці США, взяли кредит на житло. За його умовами першим внеском заплатили 10% вартості будинку, а все інше мали виплачувати під 2,9 чи 3% річних впродовж 25 років. Вартість була такою, тому що будинок знаходився в хорошому районі і ми знали, що діти будуть відвідувати школи з хорошим рейтингом та зможуть отримати відповідні знання. Окрім цього, щороку додатково потрібно було платити приблизно 11 тис. доларів податку на житло. Після того як ми вже переїхали в Україну, до речі, був період, коли продовжували виплачувати кредит в Америці. Згодом будинок, на щастя, вдалося продати.
Через те, що постійно треба щось виплачувати, наприклад, страховку, без якої нікуди, чи ті ж кредити, без яких нереально придбати власне житло, люди у США буквально не належать собі. Як правило, вони не можуть дозволити собі просто звільнитися, щоб місяць-другий пошукати щось нове. Будь-яка дія обмежена фінансовими зобов’язаннями. Фактично від повноліття і до смерті живеш у повній відсутності почуття свободи. А для мене це неприйнятно.
Страховка на здоров’я
Одна з найбільших статей витрат у США — страховка на здоров’я. Її вартість у штаті Нью-Джерсі становить приблизно
Правда, до того, як наш загальний дохід вийшов на рівень середнього, ми не могли дозволити собі оплачувати повну вартість страховки і на себе, і на дітей, навіть з урахуванням знижки від компанії. Для таких випадків в Америці діє спеціальна соціальна програма, яка передбачає оплату дитячої страховки у розмірі не
Загалом усі знають, що система страхування у США дуже дорога, але ви навіть не уявляєте собі, наскільки це питання може бути вирішальним у контексті роботи. Я, наприклад, особисто знаю історії, коли люди обирали не ту компанію, де матимуть більшу зарплату чи цікавіший проєкт, а ту, яка була готова покривати більшу частину виплат страхової.
У Нью-Джерсі, як і у більшості штатів, страховка на здоров’я є обов’язковою. Якщо її не придбати, то в кінці року доведеться сплатити штраф у розмірі 2,5% від доходу родини. У нашому випадку, раптом що, це було б приблизно 3,5 тис. доларів. Попри дороговизну, на мій погляд, американська система страхування досить дієва. Вкладаючи значні кошти, ти отримуєш якісні медичні послуги і не оплачуєш, наприклад, оперативні втручання, планові щеплення дітям чи природні пологи без ускладнень.
А з приводу штрафів: дивно, але, окрім того, що сама держава зацікавлена виявити порушення та оштрафувати тебе, у цьому ж, здається, зацікавлені сусіди. З одного боку, це можна вважати усвідомленою громадянською позицією. З іншого — ситуація інколи доходить до абсурду. Наприклад, наш сусід повідомив в органи, що ми не платимо обов’язковий податок на тварину. Довелося сплатити хай символічний, але штраф. Надалі за те, що в будинку живе кіт, ми з дружиною щорічно сплачували
Рейтинг шкіл
Подорож із сім’єю у ТеннессіЗ огляду на фінанси життя холостяка і життя одруженої людини з дітьми у США — дві великі різниці. Звісно, так і в Україні, але все ж у нас люди рідко переїжджають в інший район, щоб дитина ходила у нормальний дитсадок чи школу. В Америці це, можна сказати, норма.
Коли у Нью-Джерсі постало питання про вибір школи для старшого сина, ми з дружиною виявили, що живемо в місці, де просто немає нормальних державних закладів. Учні американських шкіл щороку складають загальнонаціональний іспит: залежно від того, наскільки успішним він був, заклади отримують оцінку за десятибальною шкалою. Що краще учні склали екзамен, то вищий рейтинг школи. Так-от, у районі, де ми тоді мешкали, школи мали по 3 бали з 10. Тож ми були змушені переїхати. А поки планували це й шукали синові нормальну державну школу, віддали його у приватну за 600 доларів на місяць.
Що мене завжди дивувало в американських школах, державних і приватних — то це система харчування. В їдальнях там продають лише снеки та фастфуд. Немає нічого з домашньої та здорової їжі.
Також трохи дивною, аж занадто посиленою, на мій погляд, є шкільна система безпеки. Оскільки у США траплялися теракти в школах, батькам не можна заходити на територію навчальних закладів: дітей меншого віку зустрічає вчитель, старші йдуть самі. Так само учні не залишаються тет-а-тет з учителями: щоб поговорити про, наприклад, індивідуальне домашнє завдання, викладач має кликати когось із колег. Проте і перше, і друге мають підґрунтя, тож, мабуть, краще так, ніж, не дай Боже, якісь проблеми.
Коли ми повернулися в Україну і почали порівнювати шкільну освіту, зрозуміли, що вдома вона надто об’ємна та швидка. Вже у Львові старший син не раз казав, що в Америці було не таке велике навантаження і не так багато домашнього завдання, тож був час розібратися з тим, чого не розумієш.
Після повернення
У США разом із виплатою кредиту на житло, із забезпеченням синів (старший пізніше таки перейшов у державну безкоштовну школу, а дитсадок молодшого коштував приблизно 1,5 тис. доларів на місяць), оплатою комунальних послуг, харчуванням і страховкою ми щомісяця витрачали приблизно 7,5 тис. доларів. Сюди входив кредит на будинок і податок на нерухомість ($2800), садок/школа ($1400), страховка на здоров’я та машину ($1100), їжа ($1200) та інші витрати, як-от комунальні послуги ($400-$500), платні дороги та бензин ($400). Окрім цього, щороку додатково потрібно було сплачувати ще приблизно 11 тис. доларів податку на житло. І ці витрати майже завжди дорівнювали нашому із дружиною спільному доходу. Але на рішення повернутися в Україну вплинуло не тільки фінансове питання.
Коли я переїздив у Нью-Джерсі у свої 18 років, чітко розумів, що здобуду освіту, наберуся досвіду і поїду додому. Втім ти одружуєшся, починаєш непогано заробляти, береш кредит на 25 років на житло й уже якось не сприймаєш Америку геть чужою. У США народжуються твої діти, які мають американське громадянство й 99% часу говорять англійською, а українською знають лише окремі фрази. Але за 12 років я так і не звик до США. Все одно це не так, як удома, де поруч рідні та близькі.
Я зважувався на повернення кілька років, але остаточне рішення ухвалив у
З погляду фінансів різниця у тому, що в Америці, де ми з дружиною, нагадаю, мали середній заробіток, у найкращий місяць вдавалося відкласти
Вдома є безкоштовний дитсадок і безкоштовна школа з нормальним харчуванням. В Україні я теж маю страховку на здоров’я, але плачу за неї 3 тис. грн, або трохи більш як 100 доларів. І не щомісяця, а раз у квартал. При цьому не можу сказати, що отримую медичні послуги нижчої якості. Так, українська страховка не покриває, наприклад, операції. Але покриває основні постійні потреби на кшталт щеплень, консультацій у терапевта та інших лікарів.
Крім цього, у Львові я більше розвиваюся професійно. Якщо у США працював у продуктовій компанії, яка була найперше зацікавлена у розвитку свого продукту, то за два роки в Україні я мав вже три проєкти. Знаю, хтось, навпаки, критикує сервісні компанії, але, на мій погляд, вони більше зацікавлені у розвитку своїх спеціалістів, ніж продуктові. Принаймні ніж та продуктова компанія, у якій я працював. Тут насправді все просто: що вищою буде кваліфікація співробітника, то вигідніше можна буде запропонувати його знання наступному замовнику. І від цього виграють обидві сторони.
Загалом будь-який досвід, звісно ж, є суб’єктивним. Упевнений, є купа людей, яких не лякає постійна фінансова залежність і віддаленість від дому, і вони абсолютно комфортно живуть у США. Але мій монолог радше про те, що можливості для розвитку є і вдома. Головне, щоб було бажання розвиватися.
