Як і навіщо IT-фахівці розвивають українськомовний YouTube
Зібрали найбільші українськомовні YouTube-канали, автори яких — ІТ-спеціалісти. Та наразі їх так мало, що в добірці, напевно, є всі, що мають аудиторію понад 100 підписників.
А ще поговорили з деякими контентмейкерами та дізналися, чому вони вирішили знімати відео, про що розповідають у своїх роликах, і поцікавилися, навіщо їм вкладати зусилля в розвиток саме українськомовного ютуба.
Якщо когось не згадали, то пишіть на пошту Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра. або у коментарі.
«Падон», «Падон Живий», «Падон: Стріми»
Канали львівського програміста Юліана Грицевича. Зараз він знімає огляди ігор, скетчбуків, техніки, проводить стріми та інше. На основний канал — «Падон» — підписалися 52 тисячі користувачів.
ANDREEV
Ютуб-канал Володимира Андрєєва, Sales & Talent Acquisition Manager у XLNT Spaces. Тут автор публікує сатиричні вірші українською. Іноді на соціальні, буденні теми, іноді — про політику. Наразі канал має понад 48 тисяч підписників.
Tokar.ua
Канал однойменного видання, засновником якого є девелопер Назар Токар. Спочатку сайт був особистим блогом Назара, але поступово перетворився на повноцінне ЗМІ. Згодом з’явився і ютуб-канал. Тут розповідають про історію, космос, технології та винаходи. Наразі на Tokar.ua підписалися майже 16 тисяч користувачів.
Musetang
Гітарні кавери, розбори українськомовних пісень від IT-спеціаліста Назара Весельського. Канал існує з 2013 року і має понад 12 тисяч підписників. Здебільшого відео виходять раз на тиждень.
Відвідати всі країни: в пошуках їжі
Про подорожі та їжу на своєму каналі розповідає програміст Дмитро Дячук. Каже, що таке хобі — чудовий спосіб перемкнутися на щось з рутини з кодом.
«Шукаємо в наших самостійних мандрах традиційну, автентичну, цікаву їжу, притаманну різним країнам, а також поглиблюємося в регіони й міста України, щоб розкрити всю її смачну різноманітність», — зазначає автор.
Зупини Гуся
Перше відео на цьому каналі з’явилося у лютому 2020 року. Автор — системний адміністратор з Черкас Віктор Волинець. Проєкт «Зупини Гуся» створили, аби стежити за тим, як водії дотримуються правил дорожнього руху, та пояснювати порушникам, що вони зробили не так. На канал вже підписалися майже 6 тисяч користувачів.
Dima Maleev
«Канал про життя програміста з України в Каліфорнії (але це не точно)», — каже сам автор. Налічує майже 5 тисяч підписників. На каналі виходять відео про життя в Америці, влоги, стріми, розмовні ролики на різноманітні теми.
Хороше кіно
У 2019 на ютубі з’явився новий канал з оглядами й рекомендаціями фільмів та серіалів. Контент виходить суто українською, а створює його Senior iOS Development Захар Гаран. Наразі канал має 1400 підписників.
HighMess
Українськомовному каналу студента Олега Голодишина, який вчиться на IT Infrastructure Specialist у Швеції, 4 роки. Має понад 1300 підписників. Здебільшого на каналі виходять відео про кіно. Також є ролики гумористичного спрямування.
«Олександр Кіншов»
Канал UI/UX-дизайнера та артдиректора студії з розробки сайтів «Омега». Зараз автор фокусується на рецензіях на кіно та серіали (як українські, так і закордонні). Крім того, можна знайти старі ролики про подорожі, огляди українських додатків і сервісів, відео про мистецтво у жартівливому форматі тощо. На канал підписалося понад 1000 людей.
Nick Havryliak
Налічує майже 800 підписників канал Product Manager’а Миколи Гавриляка. У своїх відео він розповідає про те, як українці живуть закордоном, аби показати, «що це успішні люди», та ділиться оглядами міжнародних конференцій.
Sasha Bondar
На каналі Олександра Бондара, Co-founder та Developer Advocate у Reintech, виходять ролики про програмування, бізнес і життя. Наразі він має майже 500 підписників.
Roman Koshovskyy
Канал про персональні фінанси, саморозвиток, корисні звички та книги Романа Кошовського, бізнес-аналітика в компанії-аутсорсері. Наразі має понад сто підписників.
kostrub.online
Канал створила сімейна пара IT-фахівців під час карантину. Кажуть, що в IT вже давно, але тільки нещодавно зрозуміли: «Класно було б поділитися своїм досвідом та цікавими інсайтами, знайти однодумців, разом побрейнштормити, відкрити для вас та для себе щось нове». Автори кажуть, що контент буде цікавий тим, хто давно є частиною IT, або ж, навпаки, тільки хоче почати кар’єру у цій сфері; для тих, хто цікавиться технологіями й стартапами, роботою в корпораціях та ін.
Alex Korchevski
Канал графічної та діджитал-дизайнерки Олександри Корчевської. Як зазначає сама авторка, вона знімає відео «про дизайн, практику та кейси, дає рекомендації, а також розповідає про католицизм». Канал спеціалістка завела у
TakiRizni
Software Engineer Роман Іванків працює у SoftServe, а у вільний час знімає відео на канал TakiRizni. Там він і члени його родини розповідають про події зі свого життя. За словами автора, вони — «сімейка, яка може вас здивувати».
Про авторів і їхні хобі
Олександр Кіншов, UI/UX-дизайнер, артдиректор студії «Омега», Львів
Автор каналу: Олександр Кіншов
Я з дитинства мав схильність до творчості, з віком розвивав це в собі. А коли інтернет став більш доступний, зайнявся графікою для вебу. Нині працюю дизайнером у власній студії. Можливо, з часом перейду на роботу в міжнародну компанію.
Ютуб-канал запустив, бо, крім дизайну сайтів, інтерфейсів, люблю робити відео. Спочатку мав канал зі всілякими жартівливими роликами. Але два роки тому виклав повноцінний довгий відос із подорожі українською мовою. Тепер присвячую хобі
На ютубі орієнтуюся на «старших колег»: Nostalgia Critic, Chuck Review, Cut The Crap. Тобто тих, хто має по мільйону підписників. У них підглядаю формати, кількість роликів, підходи до роботи з відео. Ну і регулярно стежу за тим, що роблять українськомовні блогери: «Падон», AdrianZP, HighMess, Geek Journal, «Загін Кіноманів», MariAm, Dima Maleev.
Безумовно, я зацікавлений у тому, щоб підписників ставало більше. Але наразі не створюю такий контент, який зазвичай поширюють. Огляди фільмів, серіалів — так, а рецензії — навряд. Тому працюю з тією невеликою аудиторією, що є. Все ж особистий канал — це радше хобі.
Нині я зосереджений на тому, щоб канал мав чітку тематику. Щоб люди знали: якщо вони підпишуться, то отримають контент про кіно. Іноді хочеться поговорити про дизайн, але для того у мене є робота. Можливо, колись я зроблю окремий канал, присвячений суто дизайн-питанням. Та це радше плани на далеке майбутнє.
Для себе я вирішив, що відео будуть лише українською мовою, бо вважаю це важливим для країни загалом, особливо в наші буремні часи. Візьмімо для прикладу російськомовний контент. Він же не тільки мовою відрізняється. У росіян валюта — рубль, стара зірка — Кіркоров, репер — Скриптоніт. Споживаючи їхній контент, наші глядачі зовсім забувають про гривню, Зіброва і Хливнюка. А це неправильно. Культура ж не тільки в книжках, а і в колонках, які підлітки носять вулицями, у мемах, які вони надсилають. Хочеться, щоб серед цього було більше українського. Щоб українська була на хайпі.
Зараз я багато часу присвячую «Маніфесту» — спільноті українськомовних ютуберів. Історія з нею така. Спочатку на моєму каналі було кілька відео російською. Потім я вигадав шоу «Мала, а де ми є?». І вже на етапі ідеї воно було українською. Коли зняв відео, став думати, де ним поділитися. Так і вийшов на спільноту «Маніфесту» у фейсбуці. Звісно ж, зацікавився. Важливу роль відіграла назва — люблю, коли є ідеї, оригінальніші за «Відео українською» *сміється*. Написав, почав спілкуватися з адмінами, сидіти в чаті й знімати контент про те, як справи в українськомовного ютуба. Потім спало на думку розробити рейтинг, де ми змогли б зібрати всі українськомовні канали. Так з’явився сайт «Маніфест».
Мета платформи проста — робити й поширювати якісний контент українською мовою. І це стосується не тільки відео. Ми жваво обговорюємо будь-які елементи українського простору: фільми, музику, додатки, сайти, сервіси, меми знов-таки *сміється*.
Набирати аудиторію, думаю, усім ютуберам непросто. Але з українськомовним ком’юніті є ще одна проблема — відсутність інфоприводів. Оскільки український ютуб слабо сформований, успішних блогерів мало, то й можливостей небагато: тег не запустиш, одне одного не попіариш, шоу про ютуберів новинами не заповниш. Лідери рейтингу часто хайпують на російських або світових інфоприводах, бо український медіапростір не генерує достатньо цікавинок, з якими можна працювати. Хіба що в контексті політики у нас вдостальприводів.
Коли я створив сайт «Маніфесту», зрозумів, що виникне багато суперечливих питань. Від того, які категорії вводити, до того, чи варто додавати конкретні канали. Наприклад, канал пропагує те, що мені особисто не близьке, але загалом ідеї «Маніфесту» не порушує. Що тоді робити? Тому створив наглядову раду зі знайомих мені ютуберів, щоб ми обговорювали суперечливі питання. З останнього: чи додавати ТБ-проєкти і канали політиків, чи створювати релігійний розділ.
Проєкт некомерційний. «Маніфест» є на Patreon, але всі кошти, які ми там збираємо, йдуть на підтримку сайту.
Аби було більше контенту й регулярних новин, крім свого каналу, я долучився до ведення «Маніфесту» на ютубі. Там у нас є і графік, і плани. Усе серйозно. А власний канал наповнюю, коли є змога. Намагаюся не ігнорувати, але все ж він не в пріоритеті серед усіх моїх проєктів.
Дмитро Малєєв, Technical Lead у Affirm, Каліфорнія
Автор каналу: Dima Maleev
Перші гроші за програмування я отримав приблизно 2000 року — за написання програми генерації кросвордів. Щоправда, оплатили мені саме кросворди, а не програму. А справжнє і доросле IT почалося у
Чому IT? По-перше, у далекому 1995 році тато приніс додому ZX Spectrum 48K, і я одразу прикипів до нього. По-друге, на моєму шляху було багато людей, які прищепили мені любов до технологій ще з дитинства, частіше — через комп’ютерні ігри. Ну, і я був довготелесим, некрасивим хлопчиком, який не подобався дівчатам, але знався на математиці. Такий собі чеклист програміста початку
Канал на ютубі створив у квітні
Щодо української мови. Я ніколи нею не спілкувався, власне, як ніколи не знімав відосики. Тому стало цікаво, чи зможу я краще розмовляти українською, якщо постійно зніматиму ролики. Як з’ясувалося — це працює, адже більшість моїх відео — імпровізація. Я нотую, які думки озвучуватиму, але говорю вже фрістайлом. Моя українська далека від ідеальної, проскакує чимало русизмів, але загалом я задоволений своїм прогресом.
Другий момент, чому українська — це книга «Першому гравцеві приготуватися» (науково-фантастичний роман Ернеста Клайна — ред.). У ній персонажі, наче археологи, копаються в попкультурі: книжки, фільми, ігри. І якщо наше покоління виділити в якусь епоху, то діджитал-контент буде тими слідами, які ми залишимо по собі. Навіть зараз цікаво бути археологом на ютубі: дивитися на роботи авторів, які раніше були на платформі, а тепер зникли. Таке є навіть у нашому маленькому українськомовному ютубчику. Тому якщо ми зараз лишаємо по собі сліди — наші відео — я хотів би, щоби контент, який я роблю, був українською. Як данина культурі. Це щось дуже ліричне, але те, у що я вірю.
Я входжу до наглядової ради «Маніфесту». Коли вперше відвідав цей сайт, мене одразу захопила ідея платформи! Тому я став її патреоном. Думаю, зараз ми на самому початку. Майданчик постійно розвивається: змінюються цілі, контент. Але загалом це центральна точка, де українськомовні ютубери можуть об’єднуватися, робити колаби, а користувачі — знаходити класні канали. Тому я радію, що є така платформа, і впевнений: у неї велике майбутнє.
Над своїм власним каналом я працюю щотижня. Найбільше часу йде на сценарій та запис, монтажем займається окрема людина. Не сказав би, що витрачаю понад 10 годин на тиждень, однак буває по-різному.
Я регулярно аналізую статистику, що подобається аудиторії, а що ні. База фанатів, які дивляться канал постійно, не дуже велика, тому робити висновки складно. Однак є затишна група людей, яка полюбляє мою творчість. Ми постійно спілкуємося, і я відчуваю навіть якусь близькість з ними.
На каналі від початку здебільшого було три рубрики: влог, інтерв’ю та просто розмовні відео. Тепер їх більше і вони постійно трансформуються. Серед незмінних — лише рубрика розмов на кухні Kitchen Nerd. Вважаю, ми ще не знайшли своєї ніші, тому й далі в пошуках та експериментах. В англомовному ютубі є канали, які мені подобаються і на які орієнтуюся. Це, зокрема, Casey Neistat та Matt D’Avella. Хочу навчитися знімати, як вони, але попереду ще довгий шлях.
Щотижня є кілька днів, коли я займаюся плануванням і створенням контенту. Тільки завдяки такому графіку я досі творю, навіть на карантині. Як і всі, коли він тільки почався, я набудував купу планів. І так само я їх провалив. Хотів би сказати, що став працювати над каналом більше, але ні *сміється*.
Юліан Грицевич, Software Engineer у Comarch, Львів
Автор каналів: «Падон», «Падон Живий», «Падон: Стріми»
Різноманітними підробітками в IT я займався ще з 2011 року, однак офіційно в компанії працюю з
Думаю, що це не я обирав професію в IT, а вона мене. Комп’ютер мені купили у
Коли помітив, що батько створює вебсторінки через Microsoft FrontPage, теж захотів навчитися. Швидко зрозумів, що FrontPage, м’яко кажучи, «шляпа». Знайшов Macromedia DreamWeaver і намагався реалізовувати свої дитячі ідеї. Буквально за літні канікули опанував HTML, CSS і PHP на базовому рівні. І коли настала пора вирішувати, куди вступати після школи, вибір був очевидний. Закінчив університет — і одразу на роботу.
Дві мої найбільші мрії з дитинства — малювати мультфільми та робити ігри. На жаль, жодна з них так і не стала реальністю. Виявилося, що у мене немає художнього таланту. Тому я вирішив: якщо не зможу сам створити цікавий продукт, то хоч українізую чужий. Натхнений озвучками «Сімпсонів» на «М1», я вперше у 2006 році спробував озвучити англомовний мультфільм українською з використанням надзвичайно потужного софту під назвою Windows MovieMaker *сміється*. Все виглядало непрофесійно і по-дитячому наївно, але мені цей процес сподобався.
У
З озвучками тепер складно. Авторські права — це серйозна річ. Нехтування ними призводить не лише до блокування каналів, а й судових засідань. Тож
Я розповідав і про інше своє захоплення — ігри. У 2011 році я став активним користувачем багатьох геймерських спільнот і сайтів, як-от PlayUA. Тоді ж на ютубі почали набирати популярність let’s play та walkthrough в іграх. Їх було багато на теренах англомовного та російського ютуба. Я хотів знайти аналоги в українськомовному просторі, але марно.
Тож вирішив, що в наших глядачів має бути альтернатива. Так і почав записувати перші ігрові відео, ділитися особистим баченням, передавати враження від певної гри. Адже ігри — не лише розвага для дітей. Це серйозний пласт медіаконтенту на рівні з фільмами та книгами. Часом сюжети там набагато продуманіші, ніж у багатьох голлівудських блокбастерах.
За весь час пригод на ютубі я спробував себе в озвучках, ігрових проходженнях, оглядах та навіть стрімах, вів передачу про технології, оглядав техніку, намагався робити цікаві влоги, скетчі та й просто відео розважального характеру. Весь час працював над вдосконаленням монтажу. Не впевнений, що вийшло, але я намагався.
Сьогодні канал займає 45% мого вільного часу. Зазвичай це вихідні й вечори після роботи. Знімаю відео десь до 22:00, монтажем можу займатися і вночі.
Оскільки блогінг — це лише моє хобі й про заробіток на ньому я ніколи не задумувався, то варіант англомовного каналу відкинув одразу. Знімаю ролики лише українською, бо вважаю, що наші люди мають право знаходити будь-який контент рідною мовою. У виборі тем насамперед орієнтуюся на те, що цікаво мені. Це доволі неправильно, оскільки треба зважати на тренди. Але мені набагато приємніше створити відео, від якого я сам буду в захваті, навіть якщо це буде нішевий продукт. Чув думку, що аби ютуб-канал почав зростати, йому треба приділяти 110% свого часу. На такі жертви я, на жаль, йти не готовий.
Зараз я входжу до наглядової ради платформи «Маніфест». У
Перші версії «Маніфесту» мали вигляд сторінки в соцмережі, де щодня публікували відео українськомовних блогерів. Це був один з найкращих способів знайти цікаві українські канали, тому що алгоритми ютуба працюють дивно і знайти в рекомендаціях український канал було складно.
Сьогоднішній «Маніфест» — солідний майданчик. На сайті є зручна сторінка рейтингу, де можна шукати українськомовні канали навіть за тематикою. Додалися розділи на кшталт «Журналу», де адміністратори роблять туторіали про те, як краще знімати відео, обробляти його, подають добірки роликів тощо. Словом, знайти канали українською з «Маніфестом» стало набагато легше.
Для мене ютуб є доволі нішевим хобі, яке приносить задоволення, бо дає змогу створити контент, пов’язаний з улюбленими видами мультимедіа. Тож, хай там як, до нього завжди хочеться повертатися.
Назар Весельський, Middle Developer у SimCorp, Київ
Автор каналу: Musetang
Сумарно я працюю в різних IT-компаніях років сім. З дитячого садка стати програмістом я не мріяв. Коли постало питання вибору професії на останніх роках навчання в школі, все звелося до економіки та IT. На економіку я не пройшов, а з IT склалося.
На ютубі я завів канал у 2013 році. Тоді вже
Якось мені дуже сподобалася пісня Валентина Стрикала «Кладбище самолетов». Там був прикольний програш на початку. Я ніде не міг його знайти, тож подумав: спробую-но сам підібрати перебір. Зробив це швидко, результатом був задоволений. Тоді ця пісня тільки вийшла, тож я вирішив залити відео на ютуб і стати першим, хто її зіграє.
Взяв у сусіда по квартирі iPad, записав ролик і закинув на канал. Відео зібрало кілька сотень переглядів, але тоді мені здавалося, що це дуже круто. Продовжив знімати, а потім, як це буває з будь-яким ютуб-каналом, підписники стали пропонувати нові й нові матеріали для відео: цю пісню зіграти, цю — розібрати, іншу — закаверити. Так все і закрутилося.
Канал я постійно змінюю: різні ракурси, світло, прев’ю, додаю все більше монтажу. Раніше були суто акорди, потім — тексти й акорди, пізніше — невеличкі жарти, далі — аплікатури акордів, повноцінні табулатури зі струнами, ладами, цифрами. Згодом став додавати більше анімацій, зробив інтро. Загалом іноді здається, що у мене дві роботи: IT і канал. Друга зміна настає, коли повертаюся додому, і займає вихідні. Каналу я приділяю
Крім того, я активно працюю над залученням підписників. Для цього експериментую: обираю нових виконавців, гурти. От нещодавно пісню Зіброва заспівав. Чим не залучення нової аудиторії? Інколи виходять колаборації з іншими ютуберами. Для просування розвиваю і соцмережі. Важливо залучати нових підписників в інстаграмі, адже тоді вони будуть плавно переливатися на ютуб. Чого тільки варті теги: коли позначаєш у дописі або в сторі виконавця, а він це репостить — миттю приходять нові люди.
Мені важливо, щоб після перегляду людина могла повторити пісню і залишилася задоволена собою та уроком. Щоб мої справді дійсно були корисними, а не просто збирали перегляди. Власне, чому я створив такий канал? Бо була велика незаповнена ніша. Хлопці й дівчата вчаться грати на гітарі, а акордів ніде немає. Для мене розібрати пісню, пояснити, як її зіграти, та зробити відео про це — просто. Тому і взявся. Наприклад, в IT я такої ніші не бачу. І не бачу, як можу бути корисним у цій сфері. Але моя професія з ютубом все ж перетинається. Я маю додаток на Android-девайси з текстами й акордами пісень.
Я часто запитував себе (і досі іноді запитую), чому зробив канал саме українськомовним. Тут є кілька факторів, які практично рівноцінно вплинули на це рішення. Насамперед — незаповнена ніша. Якщо я, наприклад, зніму розбір російською і про російське, то стану одним з багатьох і загублюся в пошуковому запиті десь на третій сторінці. Якщо ж зніму українською, то буду на першій.
Крім того, що більше працюю, то частіше помічаю: аудиторія під російськомовними каверами агресивніша. Під українськомовними відео всі добрі. Навіть якщо ти щось не так зробив, отримаєш конструктивну критику, тобі підкажуть, що виправити і як. Під російським відео тебе одразу пошлють на три букви. І, звісно ж, військова агресія з боку Росії. Я відчував, що в такі часи неправильно співати російською. У якийсь момент всі фактори склалися в один і я вирішив займатися лише українськомовними піснями. Якщо я не розберу якусь українськомовну пісню, то цього банально ніхто не зробить.
На карантині став ще більше часу присвячувати каналу. Відпустка випала якраз на цей час. А оскільки для мене канал — це розвиток себе як особистості, професіонала, то й займатися цим в кайф.
