5 книжок про інтернет-залежність, парадигми мислення та історію від Анвара Азізова, CTO в Coding Ninjas

Джадсон Брювер «Залежний розум. Сигарета, смартфон, токсичні стосунки: як формуються шкідливі звички та як їх подолати»

В оригіналі — Judson Brewer «The Craving Mind: From Cigarettes to Smartphones to Love — Why We Get Hooked and How We Can Break Bad Habits»

Книжка про механізми формування залежностей та про шляхи боротьби з ними.

Джадсон Брювер — американський нейронауковець та психіатр, який займається вивченням нейронних механізмів усвідомленості (mindfulness) за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії. Автор довгі роки досліджує природу формування залежностей різних типів та методи їх подолання. Основним методом, який він рекомендує, є медитація. Він вважає себе послідовником секулярного буддизму та вже кілька десятків років сам практикує медитацію не лише для боротьби із залежністю, а й, наприклад, для подолання гніву та досягнення загального гармонійного психічного стану. Серед цікавих залежностей у книзі розглянуто залежність від соціальних мереж, від думання, від ліні та прокрастинації, від стосунків.

Ця й наступна книжки допомогли поглянути зі сторони на власну залежність від смартфона та соцмереж. Кілька місяців практикував так званий «цифровий шабат», відмовляючись на вихідні від соцмереж.

Cal Newport «Digital Minimalism: Choosing a Focused Life in a Noisy World»

Ця книга добре доповнює попередню. Кел Ньюпорт — професор, інженер та автор вже п’яти книжок. У цій автор заглиблюється у тему впливу смартфонів, соціальних мереж та інших цифрових технологій на наше життя, мозок та на творчість.

Ключовим моментом в книзі є тема про вміння перебувати наодинці зі собою. Кел Ньюпорт називає це solitude та говорить про те, що сучасні технології та смартфони відібрали в нас цей стан. Ми майже перестали зазирати в себе. Під solitude він має на увазі відсутність будь-якої вхідної інформації, яка містить чужі думки. Сюди входять: сидіння у соцмережах, слухання музики, перегляд відео і навіть читання книг.

Епоха смартфонів забрала в нас можливість відчути нудьгу, пережити її у власних роздумах чи помріяти (daydreaming). Тепер, відчувши мінімальний прояв нудьги в черзі, у транспорті чи просто ввечері вдома, маємо можливість вбити її швидким поглядом у смартфон. Ви помітили, як рука тягнеться за телефоном та миттєво відкриває Instagram чи Facebook? Це найлегша дія, і замість того, щоб спробувати створити щось самостійно чи звернути увагу на світ навколо, ми обираємо спожити щось чуже та ще й зазвичай не дуже якісне (наприклад, чийсь пост у соцмережах, для створення якого автор взагалі не доклав жодних зусиль, просто клацнув камерою чи виплюнув у мережу якісь поверхневі думки).

Сергій Плохій «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності»

В оригіналі — Serhii Plokhy «The Gates of Europe: A History of Ukraine»

Сергій Плохій — професор Гарвардського університету, один з провідних спеціалістів світу з історії України та Східної Європи. Автор доступно та цілісно розповідає про історію України, починаючи з часів кілька тисяч років тому і дотепер. Читається захоплююче, незважаючи на велику кількість фактів та дат. Сприймається, як захоплива розповідь.

У книзі подано ширший історичний контекст для території сучасної України. Розказано не лише про держави та народи, що жили на території сучасної України, а й про багатьох близьких і дальніх сусідів та стосунки з ними. Наприклад, після прочитання книги поточна війна з Росією взагалі не виглядає чимось неочікуваним.

Валерій Пекар «Різнобарвний менеджмент»

Автор — підприємець та громадський діяч. Радить багато актуальних та важливих книг у своєму телеграм-каналі.

У книзі автор розповідає про інтегральну динаміку (spiral dynamics) — теорію про «парадигми мислення» — певні фільтри, через які кожна людина сприймає інформацію та бачить світ. Кожна парадигма задає свій унікальний спосіб сприйняття світу. Кожна парадигма є основою для наступної. Усього наразі їх описано 8, у кожної є свій колір для зручного символічного зображення.

Парадигми мислення не бувають добрими чи поганими, вони просто відображають спосіб нашого мислення, а не наші вірування чи цінності. На основі наших цінностей ми робимо добрі чи погані вчинки, а парадигми є способами перетворення наших цінностей у вчинки. Таким чином, можна сказати, що люди, об’єднані спільною парадигмою мислення, живуть у одному «світі» — вони з однакових позицій сприймають та інтерпретують інформацію, вони розуміють вчинки одне одного. Якщо ж парадигми різні — це нагадує людей, що живуть у різних світах: різне сприйняття тих самих подій, вчинків та інформації.

Парадигми мислення притаманні не лише окремим людям, а й для соціальних систем будь-якого розміру — для компаній, народів, різноманітних субкультурних спільнот.

Віктар Марціновіч «Мова 墨瓦»

На місці сучасної Білорусі в книзі знаходиться держава, союзна Китаю та Росії. А в центрі Мінська розташований чайна-таун з мільйонним азіатським населенням. Наш час герої книги називають «часам Смутку». Про саму Білорусь всі давно забули, а герої книги вважають себе росіянами. У світі, який описує Марціновіч, білоруська мова стала наркотиком. До того ж найбільш забороненим та дієвим. За його зберігання дають 10 років тюрми чи промивають мізки, а за розповсюдження взагалі розстрілюють. Цікаво, що «мова» діє лише на місцеве «тутэйшае» населення.

Книга видана двома мовами: білоруською та російською. Я читав білоруською, але бачив відгуки тих, хто прочитав російською, що у такій версії проблема відчувається значно гостріше, бо у російській версії помічаєш, як «мова» поступово вклинюється у російський текст.

Цитата з білоруськомовної версії книги:

«Была краіна. Прыгожая краіна. Была гісторыя. Гісторыя ваяроў ды волатаў. Гісторыя людзей, а не чарвякоў. Была культура. Культура, якой больш няма. Былі замкі і палацы, былі касцёлы, са званіцамі, што адбіваліся ў зацішных азёрах. Была мова. Наша мова. Мы на ёй размаўлялі. Калі зваліся беларусамі. Усяго гэтага болей няма. За мову спачатку сталі браць на вуліцах. Пры яе афіцыйным статусе дзяржаўнага сродку камунікацыі. Калі міліцыянты чулі, што чалавек размаўляе не па-руску, падыходзілі ды забіралі. Па артыкуле за дробнае хуліганства. „Махаў рукамі, лаяўся матам“ — пазначалася ў судовых выраках. Потым закрылі навучанне на мове. Потым абвясцілі яе наркотыкам і знішчылі ўсе кніжкі».