Чи готове українське ІТ переїхати у передмістя?
[Для коретного відображення інтерактивних графіків, поверніть, будь ласка, смартфон у горизонтальне положення]
Нещодавно на форумі ми проводили опитування читачів, головним питанням в якому було поточне розташування дома й роботи IT-працівників. Планувалось перевірити такі припущення: оскільки IT-індустрія технологічно більш залежить від якості комунікацій, ніж від транспортної інфраструктури, то чи не може бути знайдено консенсус, при якому і працівники, і роботодавці зможуть уникати галасливих бізнес-кварталів і обирати для офісів локації віддалік від перегрітих центрів мегаполісів, в безпосередній близькості від місця проживання більшості спеціалістів? І чи схильні самі працівники міняти власне місце проживання на користь передмість та околиць, якщо там будуть створені комфортні умови для роботи і життя?
На прикладі Києва, де згідно з щорічним дослідженням DOU мешкає половина (48 тисяч) всіх українських IT-спеціалістів, такі рішення дозволили б зекономити мільйони гривень на оренді, купу людського часу, що зараз витрачається на стояння у заторах, і дати простір для подальшого безперешкодного розширення української IT-індустрії. Такий переїзд суттєво зменшив би транспортне навантаження на центральні вулиці міст, які зараз часто перетворені у суцільну автопарковку.
Частково ці припущення були підтверджені, частково спростовані. Отже, пропонуємо вам аналіз зібраних даних, а також інтерактивну карту, за допомогою якої ви самі зможете виявити в них корисні патерни.
Інтерактивна мапа
Мапа побудована на даних, отриманих під час опитування. Завдяки фільтрам ви зможете самі перевірити деякі твердження цієї статті, а також побачити ставлення респондентів до нерозглянутих в аналізі аспектів: волонтерства, готовності бути інвесторами власних кварталів тощо. Про свої цікаві знахідки пишіть, будь ласка, у коментарях під постом.
Загалом сторінку опитування було переглянуто близько 11 300 разів і було отримано 876 відповідей людей різного віку, професії і регіонів.
Найбільш численими очікувано були мешканці Києва (476), третина з яких мешкає у київському передмісті, далі Львів (104), Харків (56), Дніпро (28), Одеса (14).
Пропорції розподілу голосів за регіонами загалом співпадають з розрахунковою кількістю IT-працівників по містах зі згаданого дослідження, окрім одного моменту: Львів, в якому мешкає в 1.5 рази менше IT-працівників, ніж у Харкові, в цьому опитуванні дав майже вдвічі більше голосів (104 проти 56). Можливо, це можна пояснити, з-поміж іншого, й тим , що Львів, як і Київ, зараз переживає період стрімкого зростання, за яким не встигає розбудовуватися міська інфраструктура. Як наслідок, ці два міста найбільше потерпають від заторів і браку громадського транспорту, а тому їх мешканці є більш чутливими до тем деурбанізації і оптимізації міст.
Щодо Харкова, Дніпра, Одеси та інших міст, невелика кількість отриманих відповідей, на жаль, не дає можливостей зробити в достатній мірі репрезентативні висновки, і скоріше за все, свідчить про те, що в цих містах зберігається певний баланс між кількістю населення і розвитком інфраструктури, а отже можна припустити, що питання деурбанізації не є для них актуальними. Виходячи з цього, в подальшому аналізі ми сфокусуємось більше на Києві, Львові та їх передмістях.
В київській конгломерації 34% респондентів мешкають у передмісті, здебільшего у містечках-супутниках — Ірпені, Вишневому, Вишгороді тощо. У Львові мешканців передмість всього 13.5%. Майже всі ці люди щодня їздять працювати у місто, і рівень задоволеності розташуванням роботи в них суттєво нижче, ніж в мешканців міст — у львівському передмісті він сягає 64%. Серед мешканців самих міст ці показники дещо нижчі, але все ж значні: близько 28% в обох містах. Це свідчить про те, що інтереси більш ніж третини — величезної кількості людей — не є врахованими, а значить ті компанії, які зможуть запропонувати спеціалістам більш зручні локації зможуть отримати відчутну перевагу на ринку праці.
На мапі вище можна побачити, що кількість незадоволених майже не залежить від віддаленості офісів від центру — офісами в центрі люди незадоволені в тій самій мірі що й офісами на околицях.
Але в чому тоді логіка оцінки людиною того чи іншого офісу? Як показує графік нижче, людина вперш за все оцінює його віддаленість саме від свого дому, який здебільшого знаходиться НЕ в центрі.
Можна побачити, що кількість тих, хто не задоволений розташуванням роботи, росте пропорційно довжині шляху з дому до роботи, — від 10% (на відстані до 2х км) до 40% і вище (на відстанях більше 10 км).
Це, до речі, в певній мірі корелює з дослідженнями щастя Даніела Гілберта, який виявив, що час, який людина щодня витрачає на добирання на роботу, є один із п’яти найвагоміших факторів відчуття її щастя. Тобто, щасливішою буде та людина, чия робота знаходиться в
При тому що середня відстань від дому до роботи в інших містах країни складає 4.6 км, в Києві це 6 км або навіть 12 км, якщо врахувати ту третину працівників, які мешкають поза містом. Насправді маршрути, якими люди долають цю відстань є в
Пошук оптимальних місць
Київ. Місця проживання і щоденні шляхи працівників. — задоволені — незадоволені розташуванням роботи
На прикладі мапи шляхів, які щодня долають тисячі київських ІТ-працівників (для інших міст див. інтерактивну мапу вище) можна побачити, наскількі іноді хаотична і нераціональна логістика наших переміщень. Мешканці лівого берега їдуть працювати на правий, мешканці правого — на лівий, мешканці передмість перетинають центр Києва, щоб працювати на іншій околиці міста.
Спроба оптимізації логістики IT полягала би умовно в тому, щоб зробити лінії на мапі якомога коротше і прокласти їх в обхід проблемних центральних районів. Поміж іншого, скоротити ці маршрути можна було б за рахунок більш гнучкого розташуванням офісів поблизу місць проживання великої кількості працівників. На відміну від важкої промисловості, IT може уникати умовний розподіл «промзона-спальний район» і бути ближче до людини.
На київській мапі помітно кілька особливо довгих маршрутів — з Позняків, Дарниці, Оболоні і ВДНГ у центр. З передмість йде величезний потік з напрямку Ірпеня і Вишневого. Саме в цих містах мали б з’явитися офіси компаній, які хочуть покращити логістику працівників і цим отримати перевагу на ринку праці.
Звернемо окрему увагу на доречність відкриття офісів на лівому березі, де мешкає 31% респондентів, а мають роботу там же тільки 7%.
Наостанок звернемо нашу увагу на передмістя. В нашому опитуванні 73% респондентів відповіли, що готові переїхати жити і працювати у комфортне передмістя і 80% відповіли, що хотіли би жити у власному будинку. Тобто якби під «передмістям» ми вважали зелені вулички котеджних районів з розвиненою інфраструктурою і доступністю офісів в кількох хвилинах від дому, абсолютна більшість опитаних IT-працівників погодилась би туди переїхати. Головною перешкодою для переїзду люди називають відсутність якісних шкіл, дитячих садків, і, знову ж таки, робочих місць, через що доведеться витрачати забагато часу на дорогу до міста.
Лідерами вподобань серед київських містечок-супутників стали Ірпінь, Буча, Вишгород і Вишневе. Для роботодавців найбільш привабливими з них можуть видатися Ірпінь і Вишневе, оскільки там вже мешкає велика кількість розробників.
Кількість респондентів цього опитування не є вичерпним списком всіх наявних спеціалістів. Тому опитування, на базі якого робився цей аналіз, досі відкрите. Запрошуємо вас пройти його, якщо ви цього ще не зробили. Опитування доступне за цим посиланням.
