Вплив віз H-1B та аутсорсингу на економіку США
[Про автора: Василь Солощук — CEO компанії INSART, співзасновник Харківського ІТ-кластеру]
Як директор ІТ-компанії, що орієнтується на американський ринок, я намагаюсь відслідковувати тенденції, що з’являються на цьому ринку. З наближенням президентських виборів в США все частіше виникають дискусії на «гарячі» теми. Для американців, нації іммігрантів, імміграційні питання завжди важливі. Сьогодні віза H-1B, що призначена для висококваліфікованих та талановитих іноземців, одна з найбільш контроверсійних. Я дивлюсь на цю проблему з точки зору нашої IT галузі. Американські компанії, що займаються розробкою ПЗ, часто переміщують IT-спеціалістів до Сполучених Штатів, але нащо? Це спосіб отримати дешевших працівників? В США відчувається нестача висококваліфікованих професіоналів? Невже розробник, що працює за візою H-1B, працює краще за «офшорного» розробника-аутсорсера? Віза H-1B дійсно допомагає економіці США чи, навпаки, перешкоджає її розвитку?
Я вирішив уважно вивчити питання цієї візи, щоб сформувати власну думку щодо цього питання. Які плюси і мінуси візи H-1B для Америки і для решти світу? Чи варто Америці позбутися цієї візи, ужорсточити вимоги для її отримання, залишити без змін, чи спростити процедуру і збільшити кількість виданих віз? Які позиції з цього питання займають кандидати на пост президента США?
Заклики і дії
Зважаючи на президентські перегони, я зробив деяке дослідження щодо кандидатів на пост президента США — які наміри вони декларують і яке їх реальне ставлення.
Дональд Трамп в своїй імміграційній реформі стоїть на позиції підняття мінімальних виплат (зарплати), що сплачуються працівникам з візою H-1B, щоб змусити компанії віддавати ці бажані робочі місця вже існуючому внутрішньому резерву місцевих безробітних і іммігрантів — замість того, щоб привозити дешевих працівників з-за кордону.
Трамп стверджує:
«Ця програма H-1B ані висококваліфікована, ані імміграція: це все тимчасові іноземні працівники, імпортовані з-за кордону задля явної мети замінити Американського працівника за меншу плату. Я, як і раніше, цілком і повністю відданий ідеї ліквідації загрозливих широкомасштабних порушень правил H-1B і припинення цих обурливих махінацій... Я закінчу назавжди використання H-1B як програму дешевої робочої сили та введу вимогу наймати Американських працівників перш ніж використовувати будь-яку візу та імміграційну програму. Жодних винятків».
В той же час, Business Insider пише що, згідно даних Департаменту праці США, Трамп володіє компаніями, що намагались імпортувати принаймні 1100 іноземних працівників по тимчасовим візам, починаючи з 2000 року.
Гілларі Клінтон воліє не говорити про візи H-1B. В 2003 році, вона зв’язалася з Індійським гігантом, компанією «Tata Consultancy Services». Згідно угоді з «Tata», в Буффало мали з’явитися можливості для тренування, найму і створення робочих місць; натомість, «Tata» стала лідером серед компаній, що користуються візами H-1B: тільки за
В 2007 році Клінтон заявляла:
«Я також хочу знов наголосити на своїй наполегливій праці для програми віз H-1B і для збільшення поточного об’єму квот. Іноземні кваліфіковані працівники роблять великий внесок в технологічний розвиток США».
Однак, сьогодні немає жодного згадування цієї проблеми в програмі імміграційної реформи пані Клінтон.
Отже, в чому головна ідея цієї візи? Чому вона така контроверсійна? Давайте з’ясуємо деталі історії та сьогодення цієї візи.
Очікування і реальність
Створена в 1990 році, віза H-1B призначалася для подолання браку високоосвічених іноземних працівників та спеціалістів, головним чином науковців та інженерів. Максимальна річна квота була встановлена на рівні 65,000 віз. Пізніше її було збільшено: до 115,000 на
Метою створення візи було допомогти економіці розвиватися і, зрештою, створити більше робочих місць для американців. Американський роботодавець, який не міг знайти людей з необхідними бізнес навичками і можливостями на ринку робочої сили США, таким чином, отримував можливість наймати іноземних спеціалістів. Закон впроваджував захист як для робочої сили США, так і для працівників H-1B; згідно H1B Visa Support, роботодавець не може звільняти найнятого працівника-американця впродовж 90 днів перед або після отримання візи H-1B для іноземного працівника, а також повинен був перед цим виконати достатні заходи аби найняти американця на посаду, для якої знайдено чужинця. До того ж, згідно Department of Labor, роботодавець має підтвердити, що рівень оплати H-1B працівника не менший за актуальні виплати іншим працівникам зі схожим досвідом та кваліфікацією або за виплати, що переважають для цієї професії — те, що більше.
За законом, працівникам H-1B мають платити принаймні $60,000 в рік. Відповідно до The New York Times, працівники H-1B отримують $60,000 або трохи більше, що набагато менше того, що кваліфіковані технічні спеціалісти-американці зазвичай заробляють. В той же час, навіть більш кваліфіковані розробники можуть працювати з-за кордону (в аутсорс-компаніях) за таку ж плату.
Розподіл заробітної платні нових H-1B працівників у 2013 році:
Джерело інформації: The New York Time
Отже, такі компанії можуть запропонувати продукти і сервіси за меншу плату. Проте, наймаючи IT-спеціалістів з-за кордону без переміщення їх, компанії зможуть запропонувати програмні продукти та сервіси кращої якості за ще меншу плату.
Згідно з The New York Times, мала кількість великих компаній, що займаються глобальним аутсорсингом, щороку заполоняють систему заявками на отримання H-1B візи. Щойно досягнуто ліміт в 85,000 заявок, заявки попадають в комп’ютеризовану лотерею, аби доля ніяким чином не залежала від кандидатів. Але, подаючи тисячі заяв, великі аутсорс-компанії значно підвищують свої шанси на успіх і таким чином витискають малі компанії. В 2014 році, топ-20 аутсорс-компаній отримали приблизно 40% наявних віз H-1B, в той час як подавали заявки 10,000 компаній.
13 ІТ-аутсорсинг компаній взяли майже третину усіх H-1B віз у 2014 році:
Джерело інформації: The New York Time
Давайте тепер подивимось на працівників, що отримують візу H-1B: хто вони, які в них навички, наскільки корисними вони можуть бути для економіки США. The New York Times пише про випадки, коли віза H-1B використовувалась, щоб замінити працівників-американців молодшими технічними спеціалістами, переважно з Індії, які мали обмежений набір навичок, не могли спілкуватись англійською вільно, та яких спочатку треба було навчити основам роботи.
Сім’ям працівників H-1B також дозволено жити в США по візі H4 впродовж терміну дії візи H-1B. Одначе, подружжя та діти (до 21 року) тих, що отримали візу H-1B, можуть працювати, лише отримавши власну робочу візу. Це означає, що на додаток до низько оплачуваних працівників, Америка отримує ще кілька незайнятих людей.
Альтернатива
Таким чином, великі аутсорсинг компанії, переважно з Індії, стають так званими проксі компаніями, через які розробники їдуть до США по візі H-1B, а потім аутсорсинг компанія вже віддає цього працівника для найму в іншу місцеву ІТ-компанію як місцевого працівника. Порівняймо ж обидві моделі:
| H-1B працівник | Закордонний працівник-аутсорсер |
| + Працівник H-1B знаходиться в місцевому офісі, його легко контролювати і керувати ним. | − Працівник з-за кордону не може бути повністю контрольований, якщо процеси в аутсорс-компанії не прозорі, і менеджмент погано налагоджено. |
| + Працівник H-1B знаходиться в одній часовій зоні з компанією. | − Часові зони між компанією-замовником і працівником відрізняються. |
| − Заявка на отримання візи H-1B не приймається до | + Розробник з-за кордону починає працювати відповідно до термінів, передбачених в контракті. |
| − Кожна заявка на візу H-1B коштує до $4,000. До того ж, роботодавець або працівник мають понести всі витрати, пов’язані з переїздом. | + Компанія платить відповідно до договору та не несе ніякі додаткові виплати. |
| − Працівник H-1B потребує робочий простір та обладнання. | + Робочий простір та обладнання — відповідальність аутсорс-компанії. |
| − Зарплати вищі у порівнянні з працівником з аутсорс-компанії з аналогічними навичками та досвідом. | + За таку ж зарплату можна найняти більш досвідченого працівника з-за кордону. |
| − Якщо працівнику H-1B відмовлено в отриманні Green Card, коли термін дії візи H-1B закінчується, працівник має залишити США, і компанія втрачає свою експертизу. | + Аутсорс-компанії зацікавлені в довготривалих контрактах. Таким чином, працюючи з одним і тим же аутсорсером роками, експертиза компанії накопичується головними розробниками та Тім Лідами, які можуть, в разі необхідності, натренувати нових членів команди. |
| − Якщо працівник H-1B демонструє незадовільну роботу, або з’являється будь-яка інша причина для звільнення, роботодавець має сплатити рахунок за відправлення працівника назад до його країни. | + Якщо закордонний працівник демонструє незадовільну роботу, замовник повідомляє аутсорс-компанію, що потребує іншого розробника, і не несе ніяких додаткових витрат. |
| − Якщо компанія зазнає реструктуризацію або скорочення штату, та працівника H-1B має бути звільнено, роботодавець має продовжувати сплачувати компенсацію такому працівнику еквівалентно виплатам робітнику-американцю. | + Якщо компанія-замовник зазнає реструктуризацію або скорочення штату, аутсорс-компанію має бути проінформовано, що працівників буде звільнено, жодної компенсації немає (за винятком, якщо така компенсація встановлена контрактом). |
Стосовно найму та звільнення працівника H-1B, я б хотів зосередитись на питаннях часу та вартості. Наймання такого працівника — доволі тривалий процес: компанії не можуть подавати заявки на візу H-1B раніше
З іншого боку, відносини з аутсорсерами можуть бути побудовані значно простіше. В багатьох аутсорсинг компаніях, які надають сервіс формування так званих Dedicated Teams або ODC (Offshore Development Center), процес стаффінгу виглядає наступним чином:
— Компанія пропонує клієнту пул кандидатів для виконання замовленої роботи. Один або кілька кандидатів з цього пулу можуть бути найняті. Контракт підписується, коли всі терміни узгоджено, включно з датами початку роботи розробника(ків) на проекті. Співбесіда не завжди показує справжню кваліфікацію кандидата, тому може бути надана можливість заміни розробника в разі необхідності.
— Розробники мають візу B1/B2 для бізнесу/туризму, що дійсна впродовж 10 років та дозволяє їм надавати консультаційні послуги, брати участь у короткотерміновому навчанні, розвивати ділові відносини, відвідувати заводи та офіси в США тощо.
— На початку нового проекту основні розробники відвідують офіс клієнта і працюють там протягом деякого часу від одного до кількох місяців для встановлення зв’язків, налагодження комунікацій, отримання інформації про проект та координації діяльності. По поверненню, вони передають всю зібрану інформацію команді.
— Якщо розробка проекту вимагає цього, один або кілька розробників можуть поїхати працювати до замовника на деякий час, до 6 місяців.
— Якщо розробник демонструє низьку продуктивність, замовник може замінити цього розробника іншим, який більше відповідає вимогам. Тоді компанія пропонує новий пул кандидатів, при цьому замовник не несе додаткових витрат.
— Якщо розробник залишає компанію, експертиза, здобута на проекті, зберігається тімлідом та основними розробниками. Вони можуть навчити нового розробника. Експертиза не втрачається.
Звісно, може бути багато ситуацій, в яких іноземний професіонал не може працювати з іншої країни, в такому випадку переїзд необхідний. Стосовно IT-спеціалістів, це може стосуватись мега-кваліфікованих розробників, інженерів, архітектів.
Американцям — американське
Як я це бачу, теперішня ситуація з візами H-1B недосконала. Вона, насправді, не допомагає країні, а у якомусь сенсі навіть підриває її економіку — стримує використання американської робочої сили, зростання зарплат, а також стимулює використання послуг та програмних продуктів гіршої якості. В той час як тисячі іноземців щороку отримують візу H-1B, щоб працювати в сферах науки, технології, інженерії та математики (STEM), 74% випускників американських STEM коледжів не працюють в сферах STEM.
Система має бути змінена, це здається очевидним. Але як? Це питання до громадян Америки, їхнього майбутнього президента та лобістів. Тим не менш, не треба приймати швидких рішень щодо майбутнього цієї візи. Треба зважувати всі плюси та мінуси кожної зміни.
Якщо дійсно існує дефіцит технічних спеціалістів в США, то спершу треба впроваджувати реформу освіти — але це не є темою цієї статті. Американська економіка стає все більш пов’язана глобально. Аутсорсинг робочих місць не лише надає американським компаніям доступ до талантів по всьому світу, але й дозволяє поєднувати локальну та глобальну експертизу, технічний та міжособистісний досвід. Перші кроки, які американці очікують від політиків США, напевно, це запрошувати лише професіоналів топ-рівня, чия робота не може бути виконана з-за кордону.
Я впевнений, що можливо знайти рішення, що задовольнило б всі сторони: американських роботодавців та працівників, так само як і роботодавців та працівників з усього світу.
Стаття доступна англiйською
